Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
З 1930 року за рішенням райвиконкому розпочалось упорядкування райцентру: брукування вулиць, прокладання тротуарів тощо.
Відбулись зрушення і в охороні здоровя трудящих. У 1926 році в Андрієво-Іванівці побудували ще один корпус лікарні.
З 1927 року в Андрієво-Іванівці почалось усуспільнення дрібних селянських господарств. Навесні сім сімей бідняків об’єдналися в товариство по спільному обробітку землі. В наступному році виник ТСОЗ «Вперед», в який вступило 12 сімей. 1929 рік став роком суцільної колективізації. В селі з’явились три сільгоспартілі, до яких влилися обидва ТСОЗи. Найбільшою серед них була артіль ім. Андрія Іванова, в яку вступило близько 200 сімей. Вона мала 100 коней, 15 корів, 200 овець.
Першим головою артілі був комуніст двадцятип’ятитисячник Вишневський. Енергійний, здібний керівник, він зумів налагодити дисципліну, організувати працю в бригадах, завдяки чому господарство артілі щороку зміцнювалось. Наприкінці 1929 року утворилась Андрієво-Іванівська машинно-тракторна станція, директором якої став теж двадцятип’ятитисячник комуніст Калинка.
У лютому 1930 року при МТС відкрились державні курси по підготовці трактористів. Ці курси закінчили В. М. Коваленко, М. Таранюк і С. Гнатенко, перші колгоспні механізатори.
Старанно працював один з зачинателів колгоспного руху в Андрієво-Іванцівці чабан колгоспу Г. Ангол. Чабанство було його покликанням. Він зі своєю бригадою не тільки пас вівці, але стриг і доїв їх та виробляв бринзу. Самовіддано працювала колгоспниця Ф. К. Недолуженко. В 1937 році артіль придбав вісім свиноматок йоркширської породи, від яких через рік одержали 100 породистих поросят. Їх доглянула і виростила свинарка Недолуженко. В 1939 році передовики колгоспу тракторист М. Таранюк, чабан Г. Ангол і свинарка Ф. К. Недолуженко стали учасниками Всесоюзної сільськогосподарської виставки і нагороджені медалями і грамотами.
На районну Дошку пошани в 1938 році були занесені передові слюсарі ремонтних майстерень МТС Ю. Іванченко і П. Моніч. Трудова слава лунала в районі про депутата обласної Ради, бригадира тракторної бригади Є. П. Павловську. Яка досягла на тракторі норми виробітку 140-150 проц. та на комбайні – близько 275 процентів. За підсумками роботи у 1940 році були занесені на районну Дошку пошани бригадир тракторної бригади № 15 Андрієво-Іванівська МТС А. І. Запорожець, який виробив 92 га на 15-сильному тракторі, і трактористи П. П. Шеверенко, що виробив 88 га і В. М. Мерер – 86 гектарів.
Відбулися зміни і в культурному житті трудящих. Далеко за межами села славились виступи хору. В 1926 році його учасників запросили в Київ та Одесу. Добре працювали і драматичний гурток.
У 1930 році в селі відкрилася семирічна школа. Великою пошаною користувалися вчителі П. О. Юрко, І. І. Клименко, І. І. Ковтун та інші. Крім роботи в школі, вони вели гуртки по ліквідації неписьменності серед дорослих, виступали з лекціями. Школі виділили 10 га землі, на якій учні працювали і завдяки цьому мали безплатні обіди. У 1034 році в селі відкрили Палац піонерів.
За 3 км від Андрієво-Іванівки. У с. Ісаєвому, в 1931 році на базі профтехшколи розпочав роботу зооветеринарний технікум, який готував спеціалістів сільського господарства.
В Андрієво-Іванвці у 30-х роках у райцентрі і селах набули великого поширення добровільні товариства трудящих – МОДР, Тсоавіахім, «Друзі дітей» та інші, що охоплювали майже все доросле населення.
Підвищувався освітній і культурний рівень, росла свідомість селян, зникали релігійні забобони. В 1936 році на сільському сході жителі вирішили закрити церкву та побудувати двоповерхову школу.
Мирне життя населення порушила війна, розв’язана фашистською Німеччиною. Майже всі чоловіки призовного віку пішли захищати Батьківщину. Коли наблизився фронт, усе це працездатне населення Андрієво-Іванівки вийшло на будівництво укріплень. Під час ворожого бомбардування загинуло 22 жителі. 7 серпня 1941 року німецько-румунські
Андрієво-Іванівка
Сторінка 4 з 7
електростанції. В листопаді 1923 року село прикрасила велика світла будівля, а через рік тут встановили обладнання. В хатах трудящих Андрієво-Іванівки, Ісаєвого, Мар’їної Рощі, Тетянівки спалахнули лампочки Ілліча, в господарських запрацювали електромотори. Відбулись зрушення і в охороні здоровя трудящих. У 1926 році в Андрієво-Іванівці побудували ще один корпус лікарні.
З 1927 року в Андрієво-Іванівці почалось усуспільнення дрібних селянських господарств. Навесні сім сімей бідняків об’єдналися в товариство по спільному обробітку землі. В наступному році виник ТСОЗ «Вперед», в який вступило 12 сімей. 1929 рік став роком суцільної колективізації. В селі з’явились три сільгоспартілі, до яких влилися обидва ТСОЗи. Найбільшою серед них була артіль ім. Андрія Іванова, в яку вступило близько 200 сімей. Вона мала 100 коней, 15 корів, 200 овець.
Першим головою артілі був комуніст двадцятип’ятитисячник Вишневський. Енергійний, здібний керівник, він зумів налагодити дисципліну, організувати працю в бригадах, завдяки чому господарство артілі щороку зміцнювалось. Наприкінці 1929 року утворилась Андрієво-Іванівська машинно-тракторна станція, директором якої став теж двадцятип’ятитисячник комуніст Калинка.
У лютому 1930 року при МТС відкрились державні курси по підготовці трактористів. Ці курси закінчили В. М. Коваленко, М. Таранюк і С. Гнатенко, перші колгоспні механізатори.
Старанно працював один з зачинателів колгоспного руху в Андрієво-Іванцівці чабан колгоспу Г. Ангол. Чабанство було його покликанням. Він зі своєю бригадою не тільки пас вівці, але стриг і доїв їх та виробляв бринзу. Самовіддано працювала колгоспниця Ф. К. Недолуженко. В 1937 році артіль придбав вісім свиноматок йоркширської породи, від яких через рік одержали 100 породистих поросят. Їх доглянула і виростила свинарка Недолуженко. В 1939 році передовики колгоспу тракторист М. Таранюк, чабан Г. Ангол і свинарка Ф. К. Недолуженко стали учасниками Всесоюзної сільськогосподарської виставки і нагороджені медалями і грамотами.
На районну Дошку пошани в 1938 році були занесені передові слюсарі ремонтних майстерень МТС Ю. Іванченко і П. Моніч. Трудова слава лунала в районі про депутата обласної Ради, бригадира тракторної бригади Є. П. Павловську. Яка досягла на тракторі норми виробітку 140-150 проц. та на комбайні – близько 275 процентів. За підсумками роботи у 1940 році були занесені на районну Дошку пошани бригадир тракторної бригади № 15 Андрієво-Іванівська МТС А. І. Запорожець, який виробив 92 га на 15-сильному тракторі, і трактористи П. П. Шеверенко, що виробив 88 га і В. М. Мерер – 86 гектарів.
Відбулися зміни і в культурному житті трудящих. Далеко за межами села славились виступи хору. В 1926 році його учасників запросили в Київ та Одесу. Добре працювали і драматичний гурток.
У 1930 році в селі відкрилася семирічна школа. Великою пошаною користувалися вчителі П. О. Юрко, І. І. Клименко, І. І. Ковтун та інші. Крім роботи в школі, вони вели гуртки по ліквідації неписьменності серед дорослих, виступали з лекціями. Школі виділили 10 га землі, на якій учні працювали і завдяки цьому мали безплатні обіди. У 1034 році в селі відкрили Палац піонерів.
За 3 км від Андрієво-Іванівки. У с. Ісаєвому, в 1931 році на базі профтехшколи розпочав роботу зооветеринарний технікум, який готував спеціалістів сільського господарства.
В Андрієво-Іванвці у 30-х роках у райцентрі і селах набули великого поширення добровільні товариства трудящих – МОДР, Тсоавіахім, «Друзі дітей» та інші, що охоплювали майже все доросле населення.
Підвищувався освітній і культурний рівень, росла свідомість селян, зникали релігійні забобони. В 1936 році на сільському сході жителі вирішили закрити церкву та побудувати двоповерхову школу.
Мирне життя населення порушила війна, розв’язана фашистською Німеччиною. Майже всі чоловіки призовного віку пішли захищати Батьківщину. Коли наблизився фронт, усе це працездатне населення Андрієво-Іванівки вийшло на будівництво укріплень. Під час ворожого бомбардування загинуло 22 жителі. 7 серпня 1941 року німецько-румунські
Дивиться також інші населені пункти цього району:
- Шабельники
- Ульяновка
- Скосарівка
- Петрівка
- Олексіївка
- Новопетрівка
- Настасіївка
- Левадівка
- Антонюки
- Ананьївка