Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Зростання числа безземельних і малоземельних господарств, посилення розшарування селян викликали загострення класових суперечностей. У 1884 році селяни спалили економію княгині Гік. З часом і особливо в роки першої буржуазно-демократичної революції вони переходять до більш організованих форм боротьби.
З весни 1905 року в Троїцькому і селах повіту значно активізується пропагандистська робота ананьїнських соціал-демократів. У листівках, що доставлялися сюди з Одеси і Ананьєва, викривалися антинародна політика самодержавства, імперіалістичний характер російсько-японської війни.
Під впливом більшовицької агітації трудящі селяни почали готуватися до відкритого виступу. Його очолила комісія, до складу якої ввійшли коваль І.Ю. Васильєв, бідняки С. П. Дмитрашко, А. Л. Деренчук та інші.
У серпні 1905 року, зібравшись и місцевій економії, селяни ухвалили: при збиранні врожаю на поміщицькому полі пану залишати четверту копу, за десятину випасу платити 1 крб., всім сім'ям фронтовиків видавати безплатно посівшій матеріал з панських комор. На заклик комісії селяни одностайно вирушили в інші економії, де до них приєдналася велика кількість наймитів. Це був один з найзначніших революційних виступів селян Херсонської губернії. Налякані масовим революційним рухом, місцеві пласті викликали каральний загін, який жорстоко розправився з бунтівниками. Найбільш активні учасники заворушень - Є. П. Дмитрашко, 3. С. Бандерівський, І. Ю. Васильєв та ін,- були заарештовані і відправлені на каторгу до Сибіру.
Перша народна революція в Росії зазнала поразки. Настали роки реакції. Але селянство продовжувало боротьбу за землю. Столипінська аграрна реформа посилила розшарування села, загострила класові суперечності. Поміщицькі та куркульські господарства становили 0,4 проц. всіх господарств, а володіли вони 58,9 проц. всієї землі. Терпіли селяни не тільки від малоземелля, але іі від нестачі худоби, особливо робочої. На селі було 3 тис. корів і близько 4,5 тис. коней, з них трударям-хліборобам належало трохи більше 10 проц. всього поголів'я.
В злиднях і темряві жили селяни. Частим явищем були епідемії, бо населення не одержувало достатньої медичної допомоги. Жителів всієї Троїцької волості обслуговували 1 лікар, 2 фельдшери та медсестра. В самому селі у 1910 році на базі фельдшерського пункту (відкритий у 1871 р.) створено лікарню, але вона мала всього 13 ліжок.
Не краще стояла справа і з народною освітою. У 1910 році з 3 тис. жителів Троїцького майже 80 проц. були неписьменні. В церковнопарафіяльній та двох земських школах навчалось всього близько 100 дітей.
В роки першої світової війни селянські господарства, позбавлені робочих рук, зовсім занепали. Злидні, голод штовхали трудящих на боротьбу проти землевласників, проти царизму, який відстоював інтереси поміщиків. Після повалення самодержавства селяни Троїцького почали самочинно розв'язувати земельне питання. Так, 18 квітня 1917 року ананьївський повітовий комісар Тимчасового уряду телеграфував у столицю про заорювання ними поміщицьких земель.
Одвічні мрії селянства про землю здійснила тільки Велика Жовтнева соціалістична революція. У лютому 1918 року в селі було встановлено Радянську владу. Троїцька Рада, у яку входили місцеві більшовики Є. П. Дмитрашко, Д. П. Стебловський, П. Прохоров та ін., приступила до розподілу 10 тис. десятин помішицьких земель. Але цю роботу не було завершено. 15 березні 1918 року в село вдерлися австро-німецькі окупанти і загоїш буржуазно-націоналістичної Центральної ради. Захопивши село, вони вчинили жорстокі екзекуції над жителями, розстріляли кількох радянських активістів, відібрали землю у селян і повернули її поміщикам та куркулям. Однак, незважаючи на репресії і знущання, трудящі Троїцького не припиняла боротьби за відновлення влади Рад. Навесні 1918 року в Троїцькому відбулася нарада керівників партизанських загонів Ананьївського повіту, в якій брали участь М. М.
Троїцьке
Сторінка 2 з 8
В Троїцькому проживало 125 міщан, 30 дворян, 24 особи духовного звання. Місцевим міщанам і купцям належало 20 дрібних підприємств і 24 крамниці. Дворяни-землевласники мали понад 10 тис. десятий землі, яку обробляли з допомогою найманої праці. Від сходу сонця і до пізнього вечора працювали наймити на поміщицьких ланах, але заробітки їх були мізерними. Чоловік одержував 40 коп., жінка - 29, підліток - 24 коп. за день. З весни 1905 року в Троїцькому і селах повіту значно активізується пропагандистська робота ананьїнських соціал-демократів. У листівках, що доставлялися сюди з Одеси і Ананьєва, викривалися антинародна політика самодержавства, імперіалістичний характер російсько-японської війни.
Під впливом більшовицької агітації трудящі селяни почали готуватися до відкритого виступу. Його очолила комісія, до складу якої ввійшли коваль І.Ю. Васильєв, бідняки С. П. Дмитрашко, А. Л. Деренчук та інші.
У серпні 1905 року, зібравшись и місцевій економії, селяни ухвалили: при збиранні врожаю на поміщицькому полі пану залишати четверту копу, за десятину випасу платити 1 крб., всім сім'ям фронтовиків видавати безплатно посівшій матеріал з панських комор. На заклик комісії селяни одностайно вирушили в інші економії, де до них приєдналася велика кількість наймитів. Це був один з найзначніших революційних виступів селян Херсонської губернії. Налякані масовим революційним рухом, місцеві пласті викликали каральний загін, який жорстоко розправився з бунтівниками. Найбільш активні учасники заворушень - Є. П. Дмитрашко, 3. С. Бандерівський, І. Ю. Васильєв та ін,- були заарештовані і відправлені на каторгу до Сибіру.
Перша народна революція в Росії зазнала поразки. Настали роки реакції. Але селянство продовжувало боротьбу за землю. Столипінська аграрна реформа посилила розшарування села, загострила класові суперечності. Поміщицькі та куркульські господарства становили 0,4 проц. всіх господарств, а володіли вони 58,9 проц. всієї землі. Терпіли селяни не тільки від малоземелля, але іі від нестачі худоби, особливо робочої. На селі було 3 тис. корів і близько 4,5 тис. коней, з них трударям-хліборобам належало трохи більше 10 проц. всього поголів'я.
В злиднях і темряві жили селяни. Частим явищем були епідемії, бо населення не одержувало достатньої медичної допомоги. Жителів всієї Троїцької волості обслуговували 1 лікар, 2 фельдшери та медсестра. В самому селі у 1910 році на базі фельдшерського пункту (відкритий у 1871 р.) створено лікарню, але вона мала всього 13 ліжок.
Не краще стояла справа і з народною освітою. У 1910 році з 3 тис. жителів Троїцького майже 80 проц. були неписьменні. В церковнопарафіяльній та двох земських школах навчалось всього близько 100 дітей.
В роки першої світової війни селянські господарства, позбавлені робочих рук, зовсім занепали. Злидні, голод штовхали трудящих на боротьбу проти землевласників, проти царизму, який відстоював інтереси поміщиків. Після повалення самодержавства селяни Троїцького почали самочинно розв'язувати земельне питання. Так, 18 квітня 1917 року ананьївський повітовий комісар Тимчасового уряду телеграфував у столицю про заорювання ними поміщицьких земель.
Одвічні мрії селянства про землю здійснила тільки Велика Жовтнева соціалістична революція. У лютому 1918 року в селі було встановлено Радянську владу. Троїцька Рада, у яку входили місцеві більшовики Є. П. Дмитрашко, Д. П. Стебловський, П. Прохоров та ін., приступила до розподілу 10 тис. десятин помішицьких земель. Але цю роботу не було завершено. 15 березні 1918 року в село вдерлися австро-німецькі окупанти і загоїш буржуазно-націоналістичної Центральної ради. Захопивши село, вони вчинили жорстокі екзекуції над жителями, розстріляли кількох радянських активістів, відібрали землю у селян і повернули її поміщикам та куркулям. Однак, незважаючи на репресії і знущання, трудящі Троїцького не припиняла боротьби за відновлення влади Рад. Навесні 1918 року в Троїцькому відбулася нарада керівників партизанських загонів Ананьївського повіту, в якій брали участь М. М.
Дивиться також інші населені пункти цього району: