Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Цей страшний період в історії села закінчився 24 серпня 1944 року, коли Червона Армія визволила Кам'янку. Багато жителів пішли на відбудову
зруйнованого війною народного господарства і цим допомагали Батьківщині ворога.
Після визволення села відновлюється Радянська влада. Трудящі обрали виковком сільської Ради з 7 чол. На чолі з О.І. Кіневим. Почали працювати медпункт, пологовий будинок, сільський клуб, бібліотека, споживче товариство, відкрилася школа.
Бідняки і частина середняків знову відродили колгосп ім. Паризької Комуни, в якому об`єдналося 120 селянських дворів. Артіль мала 3 тис. га землі. Було повернуто худобу та реманент, забрані куркулями під час окупації. Воїни Червоної Армії подарували колгоспникам автомашину. Першим головою артілі став І. Г. Ряшков. Згадуючи про важку долю селянина в минулому, він казав: «До встановлення Радянської влади половина кам`янців батракувала у багатіїв. Ночували ми в конюшнях, їли недоїдки з панського столу, одягались погано». Тепер все змінилося. Люди стали господарями власної долі. Наприкінці 1945 і на початку 1946 року на базі 2 селянських громад організовано ще 2 колгоспи — «Серп і молот» і «Червоний промінь.», що об'єднували 250 дворів. В 1947 році колективізацію на селі було закінчено.
Спочатку було нелегко: не вистачало насіння, тягла, техніки. На допомогу прийшла МТС, що мала до 50 тракторів у 15-ти сильному обчисленні. 12 комбайнів та іншу сільськогосподарську техніку, необхідну для обслуговування артілей. І колгоспники дружно взялися за свою справу. Пролягла перша борозна, яку довірили провести першому комсомольцеві на селі І. А. Пушкову.
З ініціативи колгоспників у 1950 році всі артілі села об'єдналися в єдине господарство «Прогрес». Укрупнена артіль мала 8057 га земельних угідь, 537 голів великої рогатої худоби, 207 коней, 357 свиней, 1110 овець. Для розвитку тваринництва створено спеціальну бригаду, якій виділялося 660 га землі під кормові трави.
Значні кошти виділялись для розвитку культури і благоустрою села. Було побудовано дитячі ясла, 7-річну школу, радіофіковано квартири колгоспників.
Активну участь у житті села брала сільська Рада, яку довгий час очолював І. М. Караїванський. зокрема в справі впорядкування, озеленення та в спорудженні культурно-освітніх закладів. За це їй у 1953-1955 рр. вручено перехідний Червоний прапор Одеського облвиконкому.
Велику увагу партійна організація і правління колгоспу приділяли розвитку тваринництва. Для безперебійного забезпечення тварин прісною водою було споруджено водосховище на 50 гектарів.
У 1958 році колгосп очолив молодий спеціаліст М. Г. Миндру , в минулому - син батрака. Після визволення села він вступив з родиною в колгосп, працював їздовим, конюхом, ланковим, потім закінчив сільськогосподарську школу і став заступником голови колгоспу.
З ініціативи правління і партійної організації в 1959 році колгосп перейшов на грошову оплату. Це дало змогу підвищити продуктивність праці і доходи артілі. Внаслідок цього підвищувалася оплата праці колгоспників. Неподільний фонд колгоспу дорівнював 4,7 млн. карбованців.
Такі досягнення стали можливими завдяки підвищенню врожаїв. У 1966 році зібрано по 26 цнт з га зернових, а за1961-1966 рр. пересічна врожайність становила 25,6 цнт. Значні доходи мали і від реалізації винограду, під яким зайнято 600 га.
Почало давати прибутки й тваринництво. 1966 року доярки колгоспу «Прогрес» звернулися з листом до доярок району. Вони писали: «Є у нашого народу чудова традиція – відзначати свята трудовими перемогами. Яким буде наш подарунок 50-річчу Жовтня? Ми одностайно вирішили надоїти в 1967 році не менше як по 3100 кг. молока. Чи можемо ми досягти цього? У 1966 році в колгоспі надоїли по 3022 кг. на корову. Окремі доярки мали ще вищі показники. Так, А. І. Маслинкова надоїла по 3758 кг. від кожної корови, А. І. Гидикова – по 3645, Л. М. Добрева – по 3386 кг.». Багато зроблено і для покращення умов праці на тваринницьких фермах.
;
(function(d, t, p) {
var j = d.createElement(t); j.async = true; j.type = "text/javascript";
j.src = ("https:" == p ? "https:" : "http:") + "//openstat.net/cnt.js";
var s = d.getElementsByTagName(t)[0]; s.parentNode.insertBefore(j, s);
})(document, "script", document.location.protocol);
Кам’янка
Сторінка 4 з 6
формі. В село прибуло 20 жандармів. Населення обкладали великими податками. У селян відібрали теплий одяг для румунської армії. За несвоєчасну сплату податків або нездачу одягу – били.Цей страшний період в історії села закінчився 24 серпня 1944 року, коли Червона Армія визволила Кам'янку. Багато жителів пішли на відбудову
Після визволення села відновлюється Радянська влада. Трудящі обрали виковком сільської Ради з 7 чол. На чолі з О.І. Кіневим. Почали працювати медпункт, пологовий будинок, сільський клуб, бібліотека, споживче товариство, відкрилася школа.
Бідняки і частина середняків знову відродили колгосп ім. Паризької Комуни, в якому об`єдналося 120 селянських дворів. Артіль мала 3 тис. га землі. Було повернуто худобу та реманент, забрані куркулями під час окупації. Воїни Червоної Армії подарували колгоспникам автомашину. Першим головою артілі став І. Г. Ряшков. Згадуючи про важку долю селянина в минулому, він казав: «До встановлення Радянської влади половина кам`янців батракувала у багатіїв. Ночували ми в конюшнях, їли недоїдки з панського столу, одягались погано». Тепер все змінилося. Люди стали господарями власної долі. Наприкінці 1945 і на початку 1946 року на базі 2 селянських громад організовано ще 2 колгоспи — «Серп і молот» і «Червоний промінь.», що об'єднували 250 дворів. В 1947 році колективізацію на селі було закінчено.
Спочатку було нелегко: не вистачало насіння, тягла, техніки. На допомогу прийшла МТС, що мала до 50 тракторів у 15-ти сильному обчисленні. 12 комбайнів та іншу сільськогосподарську техніку, необхідну для обслуговування артілей. І колгоспники дружно взялися за свою справу. Пролягла перша борозна, яку довірили провести першому комсомольцеві на селі І. А. Пушкову.
З ініціативи колгоспників у 1950 році всі артілі села об'єдналися в єдине господарство «Прогрес». Укрупнена артіль мала 8057 га земельних угідь, 537 голів великої рогатої худоби, 207 коней, 357 свиней, 1110 овець. Для розвитку тваринництва створено спеціальну бригаду, якій виділялося 660 га землі під кормові трави.
Значні кошти виділялись для розвитку культури і благоустрою села. Було побудовано дитячі ясла, 7-річну школу, радіофіковано квартири колгоспників.
Активну участь у житті села брала сільська Рада, яку довгий час очолював І. М. Караїванський. зокрема в справі впорядкування, озеленення та в спорудженні культурно-освітніх закладів. За це їй у 1953-1955 рр. вручено перехідний Червоний прапор Одеського облвиконкому.
Велику увагу партійна організація і правління колгоспу приділяли розвитку тваринництва. Для безперебійного забезпечення тварин прісною водою було споруджено водосховище на 50 гектарів.
У 1958 році колгосп очолив молодий спеціаліст М. Г. Миндру , в минулому - син батрака. Після визволення села він вступив з родиною в колгосп, працював їздовим, конюхом, ланковим, потім закінчив сільськогосподарську школу і став заступником голови колгоспу.
З ініціативи правління і партійної організації в 1959 році колгосп перейшов на грошову оплату. Це дало змогу підвищити продуктивність праці і доходи артілі. Внаслідок цього підвищувалася оплата праці колгоспників. Неподільний фонд колгоспу дорівнював 4,7 млн. карбованців.
Такі досягнення стали можливими завдяки підвищенню врожаїв. У 1966 році зібрано по 26 цнт з га зернових, а за1961-1966 рр. пересічна врожайність становила 25,6 цнт. Значні доходи мали і від реалізації винограду, під яким зайнято 600 га.
Почало давати прибутки й тваринництво. 1966 року доярки колгоспу «Прогрес» звернулися з листом до доярок району. Вони писали: «Є у нашого народу чудова традиція – відзначати свята трудовими перемогами. Яким буде наш подарунок 50-річчу Жовтня? Ми одностайно вирішили надоїти в 1967 році не менше як по 3100 кг. молока. Чи можемо ми досягти цього? У 1966 році в колгоспі надоїли по 3022 кг. на корову. Окремі доярки мали ще вищі показники. Так, А. І. Маслинкова надоїла по 3758 кг. від кожної корови, А. І. Гидикова – по 3645, Л. М. Добрева – по 3386 кг.». Багато зроблено і для покращення умов праці на тваринницьких фермах.
Дивиться також інші населені пункти цього району:
Copyright © 2013 Інформаційно-пізнавальний сайт | Одеська область у складі УРСР | е-mail:06333@i.ua | На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том - Історія міст і сіл Української РСР. Одеська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1969. — 911 с.| Назви населених пунктів в текстових матеріалах та адміністративний устрій збережено за станом на 1968 рік