Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
жандармського управління 31 січня 1913 року, повідомляючи губернатора, писав: «В даний час помітні ознаки заворушень на грунті аграрної реформи серед селян... с. Ташбунару. Це група безземельних селян в 150чол., більшість з яких запасні чини, учасники російсько-японської війни.
Під час першої імперіалістичної війни багато чоловіків було відправлено на фронт. Становище в селі ставало дедалі важчим. Одночасно посилювалася боротьба проти царизму. Напередодні 1917 року тут утворився соціал-демократичний гурток, до якого ввійшли бідняки Ф. В. Каралаш, В. С. Саказли, О. В. Іванов, І. М. Сагінов та інші. Члени гуртка провадили революційну агітацію, закликали селян до боротьби проти царизму і місцевих куркулів. З великою радістю зустріли жителі села звістку про повалення царизму. Але сподівання на одержання землі не здіиснилися. До складу земельпого комітету, Створеного в квітні 1917 року, увійшли куркулі, які перешкодили розв'язанню земельного питання.
Після перемоги Жовтневої революції місцева соціал-демократична група, яку підтримували бідняки, приступила до конфіскації куркульської і казенної землі та її розподілу серед селян. 10 січня 1918 року влада перейшла до Ради селянських депутатів Ташбунару. Першим головою обрано члена соціал-демократичної групи І. М. Сагінова. Крім розподілу землі, Рада брала участь у формуванні червоногвардійських загонів. Сільські більшовики О. В Іванов, В. С. Саказли, Ф. В. Каралаш взяли участь у створенні в Болграді революційного полку. В складі цього полку, який відійшов до Одеси, був і житель села Ф. В. Каралаш, який згодом бився на фронтах громадянської війни.
На початку лютого 1918 року в Ташбунар вдерлися війська боярської Румунії, вони зразу ж почали відбирати зевлі в селян. Користуючись підтримкою окупантів, куркулі розправлялися з тими, хто ділив землю і встановлював Радянську владу. За їх вказівкою в селі 1918 року були заарештовані В. С. Саказли, Ф. Г. Плачков, О.В. Іванов та інші. Після жорстоких катувань вони були звільнені і передані під нагляд сигуранци.
Незважаючи на переслідування, В. С. Саказли створив підпільну революційну групу з трьох чоловік, яка в 1919 році встановила зв'язок з одним з керівників Ізмаїльської комуністичної групи м. Шишманом. За його вказівкою В. С. Саказли почав створювати підпільні п'ятірки. Йому допомагали жителі села Г. Койчев, що був агітатором від Ізмаїльського партійного комітету. І. Кіпев, Ф. Г. Плачков. Н. Кружков та інші. Всього тут налічувалось тоді 17 підпільників. Крім Ізмаїла, вони підтримували тісний зв'язок з підпільниками Кубою, Болграда. Лощинівки. В сусідньому селі Лощинівці було налагоджено друкування листівок. За спогадами колишнього підпільника І. Кінева, в село приносив журнал «Красная Бессарабия» та радянські газети Г. Койчев. Провадилася підготовка до всенародного повстання проти окупантів. По всіх селах збирали зброю.
Напередодні Татарбунарського повстання революційну організацію очолював О. В. Іванов, член соціал-демократичного гуртка, створеного в 1917 році, активний учасник боротьби за встановлення Радянської влади та боротьби з румунськими окупантами. В зв'язку з передчасним виступом жителі Ташбунару не змогли безпосередньо взяти участі в повстанні, хоч готувалися до нього. Після придушення повстання почались масові репресії. Серед заарештованих у січні 1925 року були й жителі Ташбунару В. С. Саказли, Ф. Г. Плачков та О. В. Іванов, яких відправили в кишинівську тюрму, де їх жорстоко катували. Багатьох учасників повстання з інших сіл жителі Ташбунару переховували від жандармів. Серед них був один з керівників повстання М. Шишман.
Після придушення Татарбунарського повстання революційна хвиля пішла на
спад Посилилося економічне та національне гноблення. Внаслідок класової диференціації на селі збагачувалися куркулі, зокрема Попазови. Обезземелені селяни змушені були тяжко працювати на куркульських землях у поміщика Малеха, якому в Ташбунарі належало 300 десятин, інші за високу плату арендували в казни або в мсцевих багатіїв невеликі клаптики землі. Селянство терпіло скруту від неврожаїв. Часто в сім'ях
;
(function(d, t, p) {
var j = d.createElement(t); j.async = true; j.type = "text/javascript";
j.src = ("https:" == p ? "https:" : "http:") + "//openstat.net/cnt.js";
var s = d.getElementsByTagName(t)[0]; s.parentNode.insertBefore(j, s);
})(document, "script", document.location.protocol);
Кам’янка
Сторінка 2 з 6
Революція 1905—1907 рр. зазнала поразки. Аграрне питання в Росії залишилось нерозв'язаним. Внаслідок столипінської реформи класова боротьба на селі ще більше загострилася. В січні 1913 року відбувся виступ селян. 3 приводу цього начальник бессарабського губернського Під час першої імперіалістичної війни багато чоловіків було відправлено на фронт. Становище в селі ставало дедалі важчим. Одночасно посилювалася боротьба проти царизму. Напередодні 1917 року тут утворився соціал-демократичний гурток, до якого ввійшли бідняки Ф. В. Каралаш, В. С. Саказли, О. В. Іванов, І. М. Сагінов та інші. Члени гуртка провадили революційну агітацію, закликали селян до боротьби проти царизму і місцевих куркулів. З великою радістю зустріли жителі села звістку про повалення царизму. Але сподівання на одержання землі не здіиснилися. До складу земельпого комітету, Створеного в квітні 1917 року, увійшли куркулі, які перешкодили розв'язанню земельного питання.
Після перемоги Жовтневої революції місцева соціал-демократична група, яку підтримували бідняки, приступила до конфіскації куркульської і казенної землі та її розподілу серед селян. 10 січня 1918 року влада перейшла до Ради селянських депутатів Ташбунару. Першим головою обрано члена соціал-демократичної групи І. М. Сагінова. Крім розподілу землі, Рада брала участь у формуванні червоногвардійських загонів. Сільські більшовики О. В Іванов, В. С. Саказли, Ф. В. Каралаш взяли участь у створенні в Болграді революційного полку. В складі цього полку, який відійшов до Одеси, був і житель села Ф. В. Каралаш, який згодом бився на фронтах громадянської війни.
На початку лютого 1918 року в Ташбунар вдерлися війська боярської Румунії, вони зразу ж почали відбирати зевлі в селян. Користуючись підтримкою окупантів, куркулі розправлялися з тими, хто ділив землю і встановлював Радянську владу. За їх вказівкою в селі 1918 року були заарештовані В. С. Саказли, Ф. Г. Плачков, О.В. Іванов та інші. Після жорстоких катувань вони були звільнені і передані під нагляд сигуранци.
Незважаючи на переслідування, В. С. Саказли створив підпільну революційну групу з трьох чоловік, яка в 1919 році встановила зв'язок з одним з керівників Ізмаїльської комуністичної групи м. Шишманом. За його вказівкою В. С. Саказли почав створювати підпільні п'ятірки. Йому допомагали жителі села Г. Койчев, що був агітатором від Ізмаїльського партійного комітету. І. Кіпев, Ф. Г. Плачков. Н. Кружков та інші. Всього тут налічувалось тоді 17 підпільників. Крім Ізмаїла, вони підтримували тісний зв'язок з підпільниками Кубою, Болграда. Лощинівки. В сусідньому селі Лощинівці було налагоджено друкування листівок. За спогадами колишнього підпільника І. Кінева, в село приносив журнал «Красная Бессарабия» та радянські газети Г. Койчев. Провадилася підготовка до всенародного повстання проти окупантів. По всіх селах збирали зброю.
Напередодні Татарбунарського повстання революційну організацію очолював О. В. Іванов, член соціал-демократичного гуртка, створеного в 1917 році, активний учасник боротьби за встановлення Радянської влади та боротьби з румунськими окупантами. В зв'язку з передчасним виступом жителі Ташбунару не змогли безпосередньо взяти участі в повстанні, хоч готувалися до нього. Після придушення повстання почались масові репресії. Серед заарештованих у січні 1925 року були й жителі Ташбунару В. С. Саказли, Ф. Г. Плачков та О. В. Іванов, яких відправили в кишинівську тюрму, де їх жорстоко катували. Багатьох учасників повстання з інших сіл жителі Ташбунару переховували від жандармів. Серед них був один з керівників повстання М. Шишман.
Після придушення Татарбунарського повстання революційна хвиля пішла на
спад Посилилося економічне та національне гноблення. Внаслідок класової диференціації на селі збагачувалися куркулі, зокрема Попазови. Обезземелені селяни змушені були тяжко працювати на куркульських землях у поміщика Малеха, якому в Ташбунарі належало 300 десятин, інші за високу плату арендували в казни або в мсцевих багатіїв невеликі клаптики землі. Селянство терпіло скруту від неврожаїв. Часто в сім'ях
Дивиться також інші населені пункти цього району:
Copyright © 2013 Інформаційно-пізнавальний сайт | Одеська область у складі УРСР | е-mail:06333@i.ua | На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том - Історія міст і сіл Української РСР. Одеська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1969. — 911 с.| Назви населених пунктів в текстових матеріалах та адміністративний устрій збережено за станом на 1968 рік