Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
клуб страйк Краматорск


Комінтернівське

и рабочий», «Егор Матлахов», «Ко всем», «Последний козырь самодержавия», брошура «Пауки и мухи» та інші.
В роки першої російської революції селяни Антонового-Кодинцевого брали участь у заворушеннях, які відбувались в Одеському повіті. Кілька раз для
придушення селянських виступів сюди направлялись війська. В донесенні департаментові полі­ції про заворушення одеське жандармське управління підкреслювало, що головною метою селян було захоплення поміщицької землі. У жовтневі дні 1905 року селяни Антонового-Кодинцевого не раз влаштовували мітинги, щоб вирішити питання про землю. Організаторами їх були місцеві вчителі К.Т. Івасенко та І.Ф. Дончев. Один з таких мітингів відбувся 21 листопада 1905 року, на який прибуло близько 500 селян з усієї волості. Після виступів Івасенка, Дончева та багатьох селян була одностайно ухвалена резолюція, в якій засуджувалась реакційна політика царату, що переслідував кращих борців за свободу, і його кривава авантюра на Далекому Сході «Ми, - говорилось у резолюції, – бачимо народ, який зубожів, бачимо причини виникнення минулої війни, бачимо поразку росіян у цін війні, бачимо все, до чого призвів чиновницький устрій. Як вірні сини своєї вітчизни, ми не можемо не бажати їй  кращої долі, кращого правопорядку, а для цього потрібне негайне закріплення за народом землі, негайне проведення в життя свобод, даних маніфестом 17 жовтня». Масові мітинги тривали в Антоновому-Кодинцевому і в грудні 1905 року. Тут виголошувались антиурядові промови, вказувалось, що поміщики незаконно володіють землею, що вона має належати тому, хто її обробляє, а щоб одержати землю, треба боротися проти царського уряду.
Селянський рух в Антоновому-Кодинцевому не вщухав і в роки спаду революції. У травні 1907 року охранка заарештувала і вислала до Архангельської губернії ке­рівників цього руху, серед них учителя     К.Т. Івасенка. Восени 1907 року тут знову посилився селянський рух. Наприкінці жовтня 1907 року в Антонове-Кодинцеве по­вернувся колишній місцевий житель Д.П. Бєлаш, робітник Одеських головних залізничних майстерень. Незабаром Бєлаш організував гурток і залучив до нього революційно настроєних селян – П.І. Моргуна, Ф.І. Моргуна, П.М. Гуду та уродженця села студента Одеського університету С.М. Банаку. Вони стали ядром під­пільного гуртка, який налічував близько 30 чоловік. Підпільники дістали вогне­пальну зброю, влаштували друкарню і за допомогою саморобного гумового шрифту почали випускати листівки. Па одній із сходок підпільники вирішили створити ре­волюційний комітет і бойову дружину. Один з підпільників Г.А. Вєтушкін збирав се­ред селян Антонового-Кодинцевого та сусідніх сіл гроші на революційні цілі, розпов­сюджував нелегальні видання, які доставляли в село В. Марфенко та Г. Зайченко. Активним учасником селянського руху був і селянин П.Т. Груздь. Він ще в травні 1907 року розповсюджував серед селян листівки під назвою «Письмо от русских крестьян к царю Николаю II». Підпільник П. М. Гуда зібрав гроші для допомоги сім'ї вчителя Івасенка, висланого до Архангельської губернії. Проте гурток проіснував недовго. Про його діяльність дізналась поліція і 23 лютого 1908 року, після поваль­них обшуків, заарештувала 27 його учасників. Усіх їх ув'язнили в одеську тюрму.
Через місяць керівника групи Д.П. Бєлаша і 13 активних підпільників –           П.М. Горового, П.І. Моргуна, Ф.І. Моргуна, М.П. Бєлаша, Т.І. Янчева,              Г.А. Вєтушкіна та інших – було вислано на п'ять років до Архангельської і Вологодської губерній.
Малоземелля і безземелля штовхали селян на нові протести проти існуючого ладу. Як і раніше, містечко залишали цілі сім'ї, поповнюючи лави пролетарів Одеса, Миколаєва, або ж переселяючись за Урал.
Число жителів у містечку на 1910 рік порівняно з 1893 роком зменшилось до 700 чоловік, хоч кількість селянських дворів дещо збільшилась. Внаслідок столипінської реформи збільшилось число безземельних і малоземельних господарств. Землі на один двір припадало по 2–2,5 десятини, а орендна плата значно підви­щилась.
Нового удару селянським господарствам завдала перша світова війна, коли майже всіх чоловіків призовного віку погнали на фронт, і весь тягар по обробітку земельних наділів ліг на плечі жінок та стариків. Не маючи змоги впоратись з сівбою і збиранням урожаю, вони часто змушені були віддавати свої клаптики землі в оренду куркулям.    
Після Лютневої буржуазно-демократичної революції, яка аграрного



Сучасна карта - Комінтернівське