Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
господарств. Однак такий перехід вимагав всебічної організаційної, технічної та ідеологічної підготовки.
Грунтуючись на вказівках партії, ананьївські більшовики розв’язували завдання
колективізації поступово. Ще в 1919 році, незадовго до денікінської окупації,
була створена перша сільськогосподарська артіль «Хутір Калістратівка». Однак проіснувала вона всього кілька місяців. У лютому 1920 року Ананьївськпй повітком КП(6)У знову поставив питання про організацію колективних господарств. У 1921 — 1922 рр. на околицях міста створено 2 ТСОЗи, а наступного року — ще 8. В них об’єдналося 498 селян, у т. ч. 307 працездатних. Вони обробляли 1128 десятин землі. Найбільшим й найміцнішим був ТСОЗ «Зірка» (800 десятин землі, 95 працездатних). Перші колективи зуміли в 1925—1928 рр. майже вдвоє піднести врожайність озимої пшениці (до 85—90 пудів з десятини), вирвати своїх членів з хижацьких пазурів куркулів. ТСОЗи спирались на допомогу держави, що відпустила їм на пільгових умовах коней, насіння та реманент.
Наприкінці 20-х років в Ананьєві назріли умови для суцільної колективізації. Виходячи з рішень XV з’їзду ВКП(б) і реальних місцевих умов, комуністи Ананьєва восени 1929 року організували перші 2 колгоспи — «Шлях до культурного господарства» і «Червоний орач», до яких вступили 80 бідняків, батраків і середняків. Наступного року на третій дільниці Ананьєва виник колгосп «Перше травня» (нині сільськогосподарська артіль «Правда»), який очолив Ф. 3. Чабаненко.
Певною перешкодою на шляху колективізації стали окремі перекручення політики партії, що мали місце і в Ананьєві. Так, на початку 1932 року райком партії та райвиконком вимагали примусового усуспільнення всієї худоби і присадибних ділянок членів колгоспів. За допомогою ЦК КП(б)У ці помилки були виправлені.
Соціалістична перебудова сільського господарства відбувалася в умовах запеклої боротьби з куркульством. Восени 1931 року під час зборів селян третьої дільниці, де обговорювались питання організації колгоспу, пострілом через вікно убито уповноваженого райкому партії О. В. Григораша. Наступного дня куркулі вбили голову сільради першої дільниці М. Г. Гуцула. Та опір класових ворогів було зламано, багатьох з них розкуркулено і вислано за межі району.
На початок 1932 року колективізацію в Ананьєві завершено. Створено 13 колгоспів, які об'єднували 83.6 проц. селянських господарств і 93,7 проц. всієї орної землі. У зміцненні молодих колгоспів важливу роль відіграла Ананьївська МТС, створена в 1929 році. В 1934 році її машинами було скошено 34,8 проц. зернових і обмолочено 87 проц. врожаю, зібраного колективними господарствами. Завдяки допомозі держави, повсякденному піклуванню партійних і радянських органів, зокрема політвідділу МТС, сумлінній праці колгоспників було досить швидко подолано численні труднощі, і колективні господарства почали успішно розвиватись. Так, артіль ім. XVII партз'їзду (до 1934 року "Червоний орач") за 8 передвоєнних років подвоїла і потроїла поголів'я худоби. Якщо в 1933 році вона мала 77 коней, 27 корів, 40 голів молодняка великої рогатої худоби, 7 свиней, то у 1940 році в ній налічувалося 160 коней, понад 80 корів, 150 голів молодняка, 370 свиней, 250 овець. Колгоспники заклали 40 га саду, виростили 100-пудовий врожай зернових. Грошовий прибуток зріс з 160 тис. крб. до 950 тис. крб. За ці роки артіль збудувала тваринницькі приміщення, хату-лабораторію, клуб.
У колгоспі виросли нові люди – передовики і новатори. В 1939 році ланкові В. Драмашко, М. Норець та Л. Малюта збирали по 50-60 цнт кукурудзи та по 30-40 цнт проса з кожного га. Уряд високо оцінив трудовий подвиг молодих колгоспниць, нагородивши їх орденом Леніна. Комсомолка Віра Драмашко була обрана депутатом Верховної Ради Молдавської АРСР. Сумлінно працювали і члени інших сільськогосподарських артілей. Труд колгоспників добре винагороджувався. У 1936-1940 рр. вони одержували о 4-6 кг хліба на трудодень. Кожна сім’я мала присадибну ділянку, корову, свиней. В 1940
Ананьїв
Сторінка 9 з 16
та агротехніки хлібороби збирали мізерні врожаї — пересічно по 48 пудів озимої пшениці. 47 — жита, 51 - кукурудзи з десятини. Саме життя підтверджувало думку В. І. Леніна, що одноосібникам із злиднів не вийти. Партія бачила вихід з цього становища в створенні великих колективних Грунтуючись на вказівках партії, ананьївські більшовики розв’язували завдання
колективізації поступово. Ще в 1919 році, незадовго до денікінської окупації,
була створена перша сільськогосподарська артіль «Хутір Калістратівка». Однак проіснувала вона всього кілька місяців. У лютому 1920 року Ананьївськпй повітком КП(6)У знову поставив питання про організацію колективних господарств. У 1921 — 1922 рр. на околицях міста створено 2 ТСОЗи, а наступного року — ще 8. В них об’єдналося 498 селян, у т. ч. 307 працездатних. Вони обробляли 1128 десятин землі. Найбільшим й найміцнішим був ТСОЗ «Зірка» (800 десятин землі, 95 працездатних). Перші колективи зуміли в 1925—1928 рр. майже вдвоє піднести врожайність озимої пшениці (до 85—90 пудів з десятини), вирвати своїх членів з хижацьких пазурів куркулів. ТСОЗи спирались на допомогу держави, що відпустила їм на пільгових умовах коней, насіння та реманент.
Наприкінці 20-х років в Ананьєві назріли умови для суцільної колективізації. Виходячи з рішень XV з’їзду ВКП(б) і реальних місцевих умов, комуністи Ананьєва восени 1929 року організували перші 2 колгоспи — «Шлях до культурного господарства» і «Червоний орач», до яких вступили 80 бідняків, батраків і середняків. Наступного року на третій дільниці Ананьєва виник колгосп «Перше травня» (нині сільськогосподарська артіль «Правда»), який очолив Ф. 3. Чабаненко.
Певною перешкодою на шляху колективізації стали окремі перекручення політики партії, що мали місце і в Ананьєві. Так, на початку 1932 року райком партії та райвиконком вимагали примусового усуспільнення всієї худоби і присадибних ділянок членів колгоспів. За допомогою ЦК КП(б)У ці помилки були виправлені.
Соціалістична перебудова сільського господарства відбувалася в умовах запеклої боротьби з куркульством. Восени 1931 року під час зборів селян третьої дільниці, де обговорювались питання організації колгоспу, пострілом через вікно убито уповноваженого райкому партії О. В. Григораша. Наступного дня куркулі вбили голову сільради першої дільниці М. Г. Гуцула. Та опір класових ворогів було зламано, багатьох з них розкуркулено і вислано за межі району.
На початок 1932 року колективізацію в Ананьєві завершено. Створено 13 колгоспів, які об'єднували 83.6 проц. селянських господарств і 93,7 проц. всієї орної землі. У зміцненні молодих колгоспів важливу роль відіграла Ананьївська МТС, створена в 1929 році. В 1934 році її машинами було скошено 34,8 проц. зернових і обмолочено 87 проц. врожаю, зібраного колективними господарствами. Завдяки допомозі держави, повсякденному піклуванню партійних і радянських органів, зокрема політвідділу МТС, сумлінній праці колгоспників було досить швидко подолано численні труднощі, і колективні господарства почали успішно розвиватись. Так, артіль ім. XVII партз'їзду (до 1934 року "Червоний орач") за 8 передвоєнних років подвоїла і потроїла поголів'я худоби. Якщо в 1933 році вона мала 77 коней, 27 корів, 40 голів молодняка великої рогатої худоби, 7 свиней, то у 1940 році в ній налічувалося 160 коней, понад 80 корів, 150 голів молодняка, 370 свиней, 250 овець. Колгоспники заклали 40 га саду, виростили 100-пудовий врожай зернових. Грошовий прибуток зріс з 160 тис. крб. до 950 тис. крб. За ці роки артіль збудувала тваринницькі приміщення, хату-лабораторію, клуб.
У колгоспі виросли нові люди – передовики і новатори. В 1939 році ланкові В. Драмашко, М. Норець та Л. Малюта збирали по 50-60 цнт кукурудзи та по 30-40 цнт проса з кожного га. Уряд високо оцінив трудовий подвиг молодих колгоспниць, нагородивши їх орденом Леніна. Комсомолка Віра Драмашко була обрана депутатом Верховної Ради Молдавської АРСР. Сумлінно працювали і члени інших сільськогосподарських артілей. Труд колгоспників добре винагороджувався. У 1936-1940 рр. вони одержували о 4-6 кг хліба на трудодень. Кожна сім’я мала присадибну ділянку, корову, свиней. В 1940
Дивиться також інші населені пункти цього району:
- Шимкове
- Точилове
- Новоолександрівка
- Новогеоргіївка
- Коханівка
- Жеребкове
- Гандрабури
- Мардарівка
- Долинське
- Ананьївський район