Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Визволяли Кілію матроси Дунайської військової флотилії. Вранці 24 серпня 1944 року вони увійшли в дельту Дунаю і визволили місто Вилкове. Звідси в ніч на 25 серпня вирушили до Кілії 5 бронекатерів під командуванням Героя Радянського Союзу капітана 3-го рангу П. І. Державіна. Вони висадили десант морської піхоти. Підтримувані вогнем бронекатерів, десантники 613-ї роти морської піхоти захопили порт і повели бої за центр міста. Противник припинив опір. Того ж дня до Кілії вступила 5-а гвардійська стрілецька бригада 46-ї армії 3-го Українського фронту.
При визволенні Нової Кілії знищено 500 і взято в полон 2 тис. солдат і офіцерів противника, захоплено 11 гармат, 40 мінометів, 1,5 тис. рушниць і автоматів, 5 радіостанцій та інше військове майно.
Німецько-румунські окупанти завдали місту великої шкоди. Лише підприємства і установи зазнали збитків на суму 16 млн. крб. Вони вивезли устаткування судноремонтних майстерень, обладнання елеватора тощо. Пограбовано і знищено особисте майно населення на суму 2,8 млн. крб. Окупанти зруйнували 24 тис. кв. метрів житлової площі.
Для відновлення зруйнованого народного господарства потрібно було докласти великих зусиль. У відродженні міста брало участь все населення. Значну допомогу подали трудящим Кілії робітники промислових міст країни. Внаслідок цього в 1948 році воно було відбудоване.
На той час в Кілії працювали судноремонтний завод, механізовані млини, елеватор, цегельний завод та різні промислові артілі. Водночас здійснювалося будівництво нових підприємств, зокрема стали до ладу маслоробний і виноробний заводи.
Відбувалися соціалістичні перетворення і в сільському господарстві. В 1945-1956 рр. у Кілії існувало близько 10 земельних товариств, у 1947 році вони утворили 8 колгоспів, в яких об’єдналося понад 2,5 тис. селянських господарств. Колгоспи мали понад 2,2 тис. га землі. Пізніше артілі об’єдналися у великі господарства. Одразу після війни відродилася риболовецька артіль «Заповіти Ілліча».
Поступово налагоджувалося і культурно-освітнє життя міста. Вже в перші повоєнні роки відкрито 10 шкіл та 14 червоних кутків і клубів на підприємствах, в установах і в земельних товариствах. Головними центрами культурно-освітньої роботи стали міський і портовий клуби.
В Кілії відкрито (з жовтня 194 року) ремісниче училище, що готувало кадри для промисловості, сільського господарства і транспорту, та мореплавне, яке готувало мотористів і матросів першого класу.
В 50-х роках партійні і радянські органи приділяли велику увагу створенню Кілії нових підприємств. У 1953 році став до ладу потужний хлібозавод, що випускав 25 тонн хлібо-булочних виробів на добу. В 1954 році почав працювати кенаф ний завод, з 1956 року він став випускати конопляне волокно. В 1956 році став до ладу ефіроолійний завод. Це підприємство сезонне і працює лише в період збирання на полях місцевих колгоспів ефіроолійних культур – базалику, герані, шавлії. Поряд з будівництвом нових заводів розширювалось та реконструювались діючі підприємства. Виросли нові заводські корпуси судноремонтного заводу на березі Степового рукава Кілійського гирла Дунаю. Був переобладнаний цегельний завод, продукція якого використовується для будівництва в містах і селах області. Свого часу кілійська цегла використовувалась і на будівництві Каховської гідроелектростанції. З 1956 року це підприємство виготовляє комишитові плити замовлення місцевих будівельних організацій.
У повоєнні роки розширився Кілійський порт, вантажооборот якого перевищив 100 тис. тонн на рік. В порту використовуються плавучі й гусеничні крани автонавантажувачі, тягачі та плав кран вантажопідйомністю близько 5 тонн. У 1958 році став до ладу двоповерховий дебаркадер кілійського порту з службовими приміщеннями та кімнатами для пасажирів.
Господарське життя Кілії тісно пов’язане з використанням вод Дунаю. Дельта ріки та придунайські озера є базою місцевого рибного господарства. Озеро Китай, крім риби, славиться ще й раками, яких добувають по 7-8 тонн на
Кілія
Сторінка 9 з 13
Підпільна організація проіснувала недовго. В липні 1942 року фашисти натрапили на її слід. Відбулися масові арешти. Керівник організації А. Семененко загинув під час строки тюремного ув’язнення. Лише наступ Червоної Армії в 1944 році приніс їм визволення. При визволенні Нової Кілії знищено 500 і взято в полон 2 тис. солдат і офіцерів противника, захоплено 11 гармат, 40 мінометів, 1,5 тис. рушниць і автоматів, 5 радіостанцій та інше військове майно.
Німецько-румунські окупанти завдали місту великої шкоди. Лише підприємства і установи зазнали збитків на суму 16 млн. крб. Вони вивезли устаткування судноремонтних майстерень, обладнання елеватора тощо. Пограбовано і знищено особисте майно населення на суму 2,8 млн. крб. Окупанти зруйнували 24 тис. кв. метрів житлової площі.
Для відновлення зруйнованого народного господарства потрібно було докласти великих зусиль. У відродженні міста брало участь все населення. Значну допомогу подали трудящим Кілії робітники промислових міст країни. Внаслідок цього в 1948 році воно було відбудоване.
На той час в Кілії працювали судноремонтний завод, механізовані млини, елеватор, цегельний завод та різні промислові артілі. Водночас здійснювалося будівництво нових підприємств, зокрема стали до ладу маслоробний і виноробний заводи.
Відбувалися соціалістичні перетворення і в сільському господарстві. В 1945-1956 рр. у Кілії існувало близько 10 земельних товариств, у 1947 році вони утворили 8 колгоспів, в яких об’єдналося понад 2,5 тис. селянських господарств. Колгоспи мали понад 2,2 тис. га землі. Пізніше артілі об’єдналися у великі господарства. Одразу після війни відродилася риболовецька артіль «Заповіти Ілліча».
Поступово налагоджувалося і культурно-освітнє життя міста. Вже в перші повоєнні роки відкрито 10 шкіл та 14 червоних кутків і клубів на підприємствах, в установах і в земельних товариствах. Головними центрами культурно-освітньої роботи стали міський і портовий клуби.
В Кілії відкрито (з жовтня 194 року) ремісниче училище, що готувало кадри для промисловості, сільського господарства і транспорту, та мореплавне, яке готувало мотористів і матросів першого класу.
В 50-х роках партійні і радянські органи приділяли велику увагу створенню Кілії нових підприємств. У 1953 році став до ладу потужний хлібозавод, що випускав 25 тонн хлібо-булочних виробів на добу. В 1954 році почав працювати кенаф ний завод, з 1956 року він став випускати конопляне волокно. В 1956 році став до ладу ефіроолійний завод. Це підприємство сезонне і працює лише в період збирання на полях місцевих колгоспів ефіроолійних культур – базалику, герані, шавлії. Поряд з будівництвом нових заводів розширювалось та реконструювались діючі підприємства. Виросли нові заводські корпуси судноремонтного заводу на березі Степового рукава Кілійського гирла Дунаю. Був переобладнаний цегельний завод, продукція якого використовується для будівництва в містах і селах області. Свого часу кілійська цегла використовувалась і на будівництві Каховської гідроелектростанції. З 1956 року це підприємство виготовляє комишитові плити замовлення місцевих будівельних організацій.
У повоєнні роки розширився Кілійський порт, вантажооборот якого перевищив 100 тис. тонн на рік. В порту використовуються плавучі й гусеничні крани автонавантажувачі, тягачі та плав кран вантажопідйомністю близько 5 тонн. У 1958 році став до ладу двоповерховий дебаркадер кілійського порту з службовими приміщеннями та кімнатами для пасажирів.
Господарське життя Кілії тісно пов’язане з використанням вод Дунаю. Дельта ріки та придунайські озера є базою місцевого рибного господарства. Озеро Китай, крім риби, славиться ще й раками, яких добувають по 7-8 тонн на
Дивиться також інші населені пункти цього району:
- Шевченкове
- Червоний Яр
- Фурманівка
- Трудове
- Старі Трояни
- Приозерне
- Новоселівка
- Мирне
- Ліски
- Дмитрівка
- Десантне
- Василівка
- Приморське
- Вилкове