Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
бригади сигуранци, страйкарі його побили. Слідом за візниками виступили вантажники порту. Вони страйкували 25 вересня і 9 грудня 1920 року.
В роки румунської окупації в усіх школах міста провадилася примусова румунізація. Було відкрито румунську гімназію, в якій мало змогу навчатися переважно діти багатіїв. У числі тих, кому пощастило після початкової школи поступити до гімназії, був син садівника Омелян Буков – згодом відомий молдавський поет, уродженець Кілії.
Прогресивні елементи Кілії гуртувались навколо вчителя І. Стеріополо, учасника Татарбунарського повстання 1924 року. На його квартирі переховався від агентів сигуранци революціонер А. Клюшников (Ненін), який очолював Ізмаїльський підпільний ревком А. Клюшников підтримував зв'язок з більшовицьким підпіллям Кілії. Тут був створений підпільний ревком, який керував Г. Соловйов. До складу ревкому входили М. Денисов, М. Рафалович, Є. Балуєв, С. Ісарієв та І. Стеріополо.
Комуністи Кілії підтримували постійний зв'язок з Ізмаіїльським повітовим комітет Комуністичної партії Румунії.
У 1929 році в місті була створена молодіжна підпільна організація, до складу якої входили Д. Соловйов і П. Денисов, сини розстріляних під час Татарбунарського повстання більшовиків, та С. Бронштейн і Є. Сливенко. У 1932 році група поповнилася молодими робітниками і службовцями, завдяки чому був створений Кілійський підпільний міський комітет Комуністичної партії Румунії. Міськком поширював свій вплив майже на всі населені пункти, що розташовані в дельті Дунаю, включаючи місто Вилкове. Кілійські комуністи таємно друкували на шапірографі відозви і прокламації, закликаючи трудящих до повалення влади експлуататорів. Так, у травневій листівці 1933 року зазначалося: «Наше визволення можливе тільки шляхом революції. Ми повинні наслідувати приклад наших російських товаришів, бо Жовтнева революція звільнила російський народ від влади буржуазії».
Підпільна діяльність комуністів була досить значною. Тільки за одну липневу ніч 1933 року агенти місцевої поліції виявили, як зазначається в офіційному донесенні, 24 листівки комуністичного характеру.
Листівки, які закликали до боротьби з поневолювачами, поширювалися і в наступні роки. В одній з них, присвяченій XVIIIроковинам Великого Жовтня, говорилось, що «робітники і селяни пригноблених національностей в разі виникнення нової імперіалістичної війни повинні наслідувати заклик Леніна, який в жовтні 1917 року привів російський народ до перемоги».
Кілійські комуністи випускали на шапірографі газету «Серп і молот», що мала налагодити зв’язки з трудящими міста і села. Передова стаття першого номера газети від 5 лютого 1936 року закликала трудящих Кілії до загального страйку, щоб вони «могли поліпшити своє мізерне існування».
Коли в 1936 році в республіканській Іспанії спалахнула громадянська війна, Кілійський комітет послав на допомогу іспанським революціонерам комуністів Ф. Бернацького, В. Козака та З. Соколова. Разом з іншими добровольцями вони в складі інтернаціональних бригад мужньо билися з ворогом.
Комуністи Кілії провадили революційну пропаганду і в наступні роки. Вони йшли в маси, організовували збір грошей і харчів для ув’язнення революціонерів, поширювали листівки серед міського і сільського населення. До підпільної комуністичної організації, якою керував І. Пономаренко, входили М. Паламарчук, І. Руляков, Д. Андрєєв, Х. Пивовар та інші. Всі вони користувалися авторитетом серед робітників і трудового селянства.
Наприкінці червня1940 року Бессарабія стала радянською. Жителі Кілії радо зустріли 30 червня – відновлення Радянської влади. Комуністична організація Кілії, яка вийшла з підпілля, очолила політичне і трудове життя в місті. Стараннями кілійських комуністів Д. Г. Соловйова, І. Рулякова та багатьох інших були здійснені перші заходи по створенню органів місцевого самоврядування, по налагодженню роботи підприємств і установ міста.
2 серпня 1940 року Акерманський та Ізмаїльский повіти Бессарабії включено до складу Української Радянської Соціалістичної Республіки. 11 листопада
Кілія
Сторінка 7 з 13
відмовились присягти румунському уряду. 22 листопада 1919 року застрайкували візники, які вимагали підвищення заробітної плати. 18 серпня 1920 року відбувся революційний мітинг страйкуючих візників на площі біля Покровського собору, де зібралося близько 300 чол. Коли з’явився шеф В роки румунської окупації в усіх школах міста провадилася примусова румунізація. Було відкрито румунську гімназію, в якій мало змогу навчатися переважно діти багатіїв. У числі тих, кому пощастило після початкової школи поступити до гімназії, був син садівника Омелян Буков – згодом відомий молдавський поет, уродженець Кілії.
Прогресивні елементи Кілії гуртувались навколо вчителя І. Стеріополо, учасника Татарбунарського повстання 1924 року. На його квартирі переховався від агентів сигуранци революціонер А. Клюшников (Ненін), який очолював Ізмаїльський підпільний ревком А. Клюшников підтримував зв'язок з більшовицьким підпіллям Кілії. Тут був створений підпільний ревком, який керував Г. Соловйов. До складу ревкому входили М. Денисов, М. Рафалович, Є. Балуєв, С. Ісарієв та І. Стеріополо.
Комуністи Кілії підтримували постійний зв'язок з Ізмаіїльським повітовим комітет Комуністичної партії Румунії.
У 1929 році в місті була створена молодіжна підпільна організація, до складу якої входили Д. Соловйов і П. Денисов, сини розстріляних під час Татарбунарського повстання більшовиків, та С. Бронштейн і Є. Сливенко. У 1932 році група поповнилася молодими робітниками і службовцями, завдяки чому був створений Кілійський підпільний міський комітет Комуністичної партії Румунії. Міськком поширював свій вплив майже на всі населені пункти, що розташовані в дельті Дунаю, включаючи місто Вилкове. Кілійські комуністи таємно друкували на шапірографі відозви і прокламації, закликаючи трудящих до повалення влади експлуататорів. Так, у травневій листівці 1933 року зазначалося: «Наше визволення можливе тільки шляхом революції. Ми повинні наслідувати приклад наших російських товаришів, бо Жовтнева революція звільнила російський народ від влади буржуазії».
Підпільна діяльність комуністів була досить значною. Тільки за одну липневу ніч 1933 року агенти місцевої поліції виявили, як зазначається в офіційному донесенні, 24 листівки комуністичного характеру.
Листівки, які закликали до боротьби з поневолювачами, поширювалися і в наступні роки. В одній з них, присвяченій XVIIIроковинам Великого Жовтня, говорилось, що «робітники і селяни пригноблених національностей в разі виникнення нової імперіалістичної війни повинні наслідувати заклик Леніна, який в жовтні 1917 року привів російський народ до перемоги».
Кілійські комуністи випускали на шапірографі газету «Серп і молот», що мала налагодити зв’язки з трудящими міста і села. Передова стаття першого номера газети від 5 лютого 1936 року закликала трудящих Кілії до загального страйку, щоб вони «могли поліпшити своє мізерне існування».
Коли в 1936 році в республіканській Іспанії спалахнула громадянська війна, Кілійський комітет послав на допомогу іспанським революціонерам комуністів Ф. Бернацького, В. Козака та З. Соколова. Разом з іншими добровольцями вони в складі інтернаціональних бригад мужньо билися з ворогом.
Комуністи Кілії провадили революційну пропаганду і в наступні роки. Вони йшли в маси, організовували збір грошей і харчів для ув’язнення революціонерів, поширювали листівки серед міського і сільського населення. До підпільної комуністичної організації, якою керував І. Пономаренко, входили М. Паламарчук, І. Руляков, Д. Андрєєв, Х. Пивовар та інші. Всі вони користувалися авторитетом серед робітників і трудового селянства.
Наприкінці червня1940 року Бессарабія стала радянською. Жителі Кілії радо зустріли 30 червня – відновлення Радянської влади. Комуністична організація Кілії, яка вийшла з підпілля, очолила політичне і трудове життя в місті. Стараннями кілійських комуністів Д. Г. Соловйова, І. Рулякова та багатьох інших були здійснені перші заходи по створенню органів місцевого самоврядування, по налагодженню роботи підприємств і установ міста.
2 серпня 1940 року Акерманський та Ізмаїльский повіти Бессарабії включено до складу Української Радянської Соціалістичної Республіки. 11 листопада
Дивиться також інші населені пункти цього району:
- Шевченкове
- Червоний Яр
- Фурманівка
- Трудове
- Старі Трояни
- Приозерне
- Новоселівка
- Мирне
- Ліски
- Дмитрівка
- Десантне
- Василівка
- Приморське
- Вилкове