Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
В першій половині січня 1905 року до бірзульських робітників дійшла чутка про „криваву неділю" в Петербурзі. Робітники депо зібралися в механічному цеху на мітинг. Палку промову виголосив телеграфіст станції більшовик Т.В. Катарос. Він закликав залізничників до братньої солідарності з пітерськими робітниками і запропонував почати багатоденний страйк. Робітники одеських залізничних майстерень, очолювані більшовиками, вийшли на вулиці з демонстрацією протесту. За рішенням Одеського комітету РСДРП демонстрація мала перетворитися у загальний страйк. Були випущені листівки, які потрапили і на станцію Бірзула, про що сповіщав у донесенні ананьївський справник. Але жандарми встигли обезглавити партійну організацію. За «підбурювання службовців» заарештували Т. В. Катароса. Страйк не відбувся.
Під впливом жорстоких боїв пролетаріату проти царизму і капіталістичної експлуатації в роки першої російської революції гартувалась класова свідомість, міцніла організованість бірзульських залізничників. Участь у Жовтневому всеросійському страйку піднесла їх стійкість, пробудила робітничу солідарність. На заклик більшовицького агітатора І. Авдєєва робітники відгукнулися масовим вступом до профспілки. На підтримку московського збройного повстання трудящі Бірзули 11 грудня 1905 року одностайно приєдналися до нового загального страйку, оголошеного за закликом Одеського комітету РСДРП і Ради робітничих депутатів.
У зв'язку з поширенням загального страйку 15 грудня в Одесі оголошено воєнний стан. Почалися масові арешти. В цих тяжких умовах 18 грудня страйк вирішено було припинити. Але уряд продовжував наступ на робітничий клас. Закрилися залізничні майстерні в Одесі й Бірзулі. Адміністрація звільнила робітників. Число безробітних у Бірзулі збільшилось. Одеська Рада робітничих депутатів, утворена на початку грудня 1905 року, організувала в Бірзулі безплатні їдальні для безробітних, подавала їм грошову допомогу.
Незважаючи па репресії, революційні виступи трудящих дедалі наростали. Одеський комітет РСДРП випустив листівки, що закликали селян до захоплення землі в поміщиків, до повстання проти царату. Під виливом більшовицької агітації, прикладом міського пролетаріату влітку 1905 року на Одещині розгорнувся селянський рух, що поширився і на Ананьївський повіт. Царські слуги жорстоко розправилися з тими, хто потрапляй до їх рук. Так, прокурор одеського окружного суду порушив судову справу проти бірзульського селянина Л.Я. Стародубцева, що закликав забрати землю у великого князя Михайла Романова.
Революційні заворушення селянства в Бірзулі і околицях не затихали і протягом всього 1906 року.
В квітні 1912 року в Бірзулі стало відомо про масову розправу царських сатрапів над робітниками Ленських копалень. Ця звістка викликала обурення серед трудящих. В залізничних майстернях назрівав страйк протесту проти свавілля самодержавства, і тільки репресії жандармського управління перешкодили організованому виступу залізничників.
Новим важким випробуванням для бірзульських трудящих стала перша світова війна, коли більшість працездатного чоловічого населення мобілізували до армії, що особливо згубно позначилося па сільському господарстві. З наближенням театру воєнних дій у селян реквізували коней, худобу. Ціни на предмети першої потреби підвищувались. Серед більшості населення Бірзули все популярнішими ставали заклики більшовиків про перетворення війни імперіалістичної у війну громадянську. В серпні 1914 року но звинуваченню в агітації проти війни серед ремонтників до супової відповідальності притягнули робітника залізничної станції І.В. Пруса. В середині 1915 року, коли війна велась вже на території, прилеглій до Південно-Західної залізниці, а Бірзула стала прифронтовим залізничним вузлом, захаращеним військовими вантажами, адміністрація станції вимушена була констатувати факт посилення агітації проти війни і зниження патріотичного духу.
Котовськ
Сторінка 3 з 12
одержували газету «Семафор», що видавалась залізничним райкомом Одеської більшовицької організації, центральні більшовицькі газети «Пролетарий» та «Новая жизнь». Часто надходили також видані в Одесі праці В.І. Лениіна – «Аграрне питання і «критики Маркса», «Маніфест Комуністичної партії» К. Маркса і Ф. Енгельса під назвою «Про комунізм», «Буржуазія, пролетаріат і комунізм» та інша література. Під впливом жорстоких боїв пролетаріату проти царизму і капіталістичної експлуатації в роки першої російської революції гартувалась класова свідомість, міцніла організованість бірзульських залізничників. Участь у Жовтневому всеросійському страйку піднесла їх стійкість, пробудила робітничу солідарність. На заклик більшовицького агітатора І. Авдєєва робітники відгукнулися масовим вступом до профспілки. На підтримку московського збройного повстання трудящі Бірзули 11 грудня 1905 року одностайно приєдналися до нового загального страйку, оголошеного за закликом Одеського комітету РСДРП і Ради робітничих депутатів.
У зв'язку з поширенням загального страйку 15 грудня в Одесі оголошено воєнний стан. Почалися масові арешти. В цих тяжких умовах 18 грудня страйк вирішено було припинити. Але уряд продовжував наступ на робітничий клас. Закрилися залізничні майстерні в Одесі й Бірзулі. Адміністрація звільнила робітників. Число безробітних у Бірзулі збільшилось. Одеська Рада робітничих депутатів, утворена на початку грудня 1905 року, організувала в Бірзулі безплатні їдальні для безробітних, подавала їм грошову допомогу.
Незважаючи па репресії, революційні виступи трудящих дедалі наростали. Одеський комітет РСДРП випустив листівки, що закликали селян до захоплення землі в поміщиків, до повстання проти царату. Під виливом більшовицької агітації, прикладом міського пролетаріату влітку 1905 року на Одещині розгорнувся селянський рух, що поширився і на Ананьївський повіт. Царські слуги жорстоко розправилися з тими, хто потрапляй до їх рук. Так, прокурор одеського окружного суду порушив судову справу проти бірзульського селянина Л.Я. Стародубцева, що закликав забрати землю у великого князя Михайла Романова.
Революційні заворушення селянства в Бірзулі і околицях не затихали і протягом всього 1906 року.
В квітні 1912 року в Бірзулі стало відомо про масову розправу царських сатрапів над робітниками Ленських копалень. Ця звістка викликала обурення серед трудящих. В залізничних майстернях назрівав страйк протесту проти свавілля самодержавства, і тільки репресії жандармського управління перешкодили організованому виступу залізничників.
Новим важким випробуванням для бірзульських трудящих стала перша світова війна, коли більшість працездатного чоловічого населення мобілізували до армії, що особливо згубно позначилося па сільському господарстві. З наближенням театру воєнних дій у селян реквізували коней, худобу. Ціни на предмети першої потреби підвищувались. Серед більшості населення Бірзули все популярнішими ставали заклики більшовиків про перетворення війни імперіалістичної у війну громадянську. В серпні 1914 року но звинуваченню в агітації проти війни серед ремонтників до супової відповідальності притягнули робітника залізничної станції І.В. Пруса. В середині 1915 року, коли війна велась вже на території, прилеглій до Південно-Західної залізниці, а Бірзула стала прифронтовим залізничним вузлом, захаращеним військовими вантажами, адміністрація станції вимушена була констатувати факт посилення агітації проти війни і зниження патріотичного духу.
Дивиться також інші населені пункти цього району:
- Чапаєвка
- Старва Кульна
- Станіславка
- Петрівка
- Олексіївка
- Нестоїта
- Любомирка
- Куяльник
- Коси
- Климентове
- Качурівка
- Гонората
- Великий Фонтан
- Борщі
- Новоселівка
- Липецьке