Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Сільське господарство в економіці Котоаська за радянських часів вже не відігравало провідної ролі. Заданими на 1 жовтня 1927 року, Бірзула мала земельний фонд у 583 га, з якого в сільському господарстві використовувалось 306, у т. ч.– 100,8 га ріллі. В сільськогосподарському
виробництві було зайнято 14,8 проц. населення. Перша землеробська артіль організувалася в жовтні 1922 року. В тому ж році виникла «Трудова землеробська артіль ім. Т. Г. Шевченка». В жовтні 1925 року проведена громадська оранка на площі 80 десятин. У 1933 році засновано колгосп ім. Ткаченка. В 1926 році районне товариство взаємодопомоги придбало для колективних господарств трактор.
Велику допомогу подали бірзульські робітники колгоспному селянству свого району. Так, у посівну кампанію 1930 року залізничники організували на станціях своєї дільниці 10 пунктів 110 ремонту сільськогосподарського реманенту. Вони відремонтували 40 борін, 150 плугів, трієр, 2 сівалки тощо. Дві бригади техдопомоги організували робітники Котовського холодильника. Роботу в підшефних колгоспах систематично провадили деревообробники.
В 1934 році в Бірзулі було 2 МТС, що мали 90 тракторів, 7 комбайнів, 68 молотарок, 7 вантажних автомашин. Вони обслуговували 85 колгоспів району.
Ще в 20 роках широким фронтом розгорнулись будівельні роботи. Професійна спілка будівельників об'єднувала понад 500 чоловік. На кінець 20-х років у селищі виросли цегельний завод і меблева фабрика. Докорінно реконструйована олійня, встановлені тут нові преси дали змогу збільшити потужність підприємства у два рази. На околиці селища споруджено птахокомбінат, почала працювати перша на Україні меланжева фабрика, продукція якої йшла на експорт.
В середині двадцятих років у Бірзулі розпочалося будівництво
протитуберкульозного диспансеру на 90 ліжок і нового корпусу районної лікарні на 65 ліжок. В 1927 році відкрилися хірургічне, терапевтичне і акушерсько-гінекологічне відділення. Напередодні Великої Вітчизняної війни тут працювали вже водогрязелікарня і районна санітарно-епідеміологічна станція. В лікувальних установах налічувалося понад 175 ліжок. Хворих обслуговували 40 лікарів і 160 чоловік середнього медперсоналу.
У 1927 році в Бірзулі відкрилися середня школа робітничої молоді, а в 1929 – робітфак. В 1935 році 16 випускників робітфаку прийнято до Харківського
транспортного інституту. З 1930 року почала працювати школа ФЗН, що готувала кваліфікованих робітників для залізничного депо та майстерень.
У 1939 році В Котовську було три середні, дві неповні середні і одна початкова школи; в них навчалося 1630 дітей, працювало 79 вчителів.
З 10 липня 1938 року селище Котовськ віднесено до розряду міст. В межі його ввійшли три населені пункти – Лунча, Михайлівка і Виноградівка. За переписом 1939 року, в місті проживало понад 17 тис. чоловік, з них близько 2 тис. робітників.
В серпні 1940 року з утворенням Молдавської Радянської Соціалістичної Республіки Котовськ увійшов до Одеської області. За планом третьої п'ятирічки у місті намічалися реконструкція птахокомбінату, будівництво кінотеатру, готелю. Почалося спорудження електростанції. Але мирну працю радянських людей перервала війна.
6 серпня 1941 року Котовськ захопили німецько-фашистські війська. З перших же днів запровадження «нового порядку» почались масові арешти. П'ять тисяч жителів міста і району в чорні дні окупації загинули в фашистських катівнях. Вороги глумилися навіть над прахом Г.І. Котовського. При розкритті ями виявилось, що цинкова труна Котовського розбита, останки перемішані з землею і битим склом.
Населення Котовська самовіддано боролося проти німецько-фашистських загарбників. В місті й районі успішно діяли проти окупантів члени підпільних комсомольських груп «Чайка» і «Крила Рад», організованих в листопаді 1941 року на території Кодимського району. Учасники котовської групи підпільників машиністи І.І. Загурський, В.Ф. Воїнов здійснили кілька диверсій, що затримали рух поїздів з воєнними вантажами. Стрілочник А.Г. Гутаров організував аварію на станції Слобідка. В день Червоної Армії 23 лютого 1943 року жителі міста А. Муляр, Б. Романов, Л. Янковська розклеїли на станції листівки, на яких стояла печатка групи «Крила Рад».
Котовськ
Сторінка 8 з 12
загибелі героя громадянської війни Г.І. Котовського. Селище та станція Бірзула були перейменовані на Котовськ.Сільське господарство в економіці Котоаська за радянських часів вже не відігравало провідної ролі. Заданими на 1 жовтня 1927 року, Бірзула мала земельний фонд у 583 га, з якого в сільському господарстві використовувалось 306, у т. ч.– 100,8 га ріллі. В сільськогосподарському
Велику допомогу подали бірзульські робітники колгоспному селянству свого району. Так, у посівну кампанію 1930 року залізничники організували на станціях своєї дільниці 10 пунктів 110 ремонту сільськогосподарського реманенту. Вони відремонтували 40 борін, 150 плугів, трієр, 2 сівалки тощо. Дві бригади техдопомоги організували робітники Котовського холодильника. Роботу в підшефних колгоспах систематично провадили деревообробники.
В 1934 році в Бірзулі було 2 МТС, що мали 90 тракторів, 7 комбайнів, 68 молотарок, 7 вантажних автомашин. Вони обслуговували 85 колгоспів району.
Ще в 20 роках широким фронтом розгорнулись будівельні роботи. Професійна спілка будівельників об'єднувала понад 500 чоловік. На кінець 20-х років у селищі виросли цегельний завод і меблева фабрика. Докорінно реконструйована олійня, встановлені тут нові преси дали змогу збільшити потужність підприємства у два рази. На околиці селища споруджено птахокомбінат, почала працювати перша на Україні меланжева фабрика, продукція якої йшла на експорт.
В середині двадцятих років у Бірзулі розпочалося будівництво
протитуберкульозного диспансеру на 90 ліжок і нового корпусу районної лікарні на 65 ліжок. В 1927 році відкрилися хірургічне, терапевтичне і акушерсько-гінекологічне відділення. Напередодні Великої Вітчизняної війни тут працювали вже водогрязелікарня і районна санітарно-епідеміологічна станція. В лікувальних установах налічувалося понад 175 ліжок. Хворих обслуговували 40 лікарів і 160 чоловік середнього медперсоналу.
У 1927 році в Бірзулі відкрилися середня школа робітничої молоді, а в 1929 – робітфак. В 1935 році 16 випускників робітфаку прийнято до Харківського
транспортного інституту. З 1930 року почала працювати школа ФЗН, що готувала кваліфікованих робітників для залізничного депо та майстерень.
У 1939 році В Котовську було три середні, дві неповні середні і одна початкова школи; в них навчалося 1630 дітей, працювало 79 вчителів.
З 10 липня 1938 року селище Котовськ віднесено до розряду міст. В межі його ввійшли три населені пункти – Лунча, Михайлівка і Виноградівка. За переписом 1939 року, в місті проживало понад 17 тис. чоловік, з них близько 2 тис. робітників.
В серпні 1940 року з утворенням Молдавської Радянської Соціалістичної Республіки Котовськ увійшов до Одеської області. За планом третьої п'ятирічки у місті намічалися реконструкція птахокомбінату, будівництво кінотеатру, готелю. Почалося спорудження електростанції. Але мирну працю радянських людей перервала війна.
6 серпня 1941 року Котовськ захопили німецько-фашистські війська. З перших же днів запровадження «нового порядку» почались масові арешти. П'ять тисяч жителів міста і району в чорні дні окупації загинули в фашистських катівнях. Вороги глумилися навіть над прахом Г.І. Котовського. При розкритті ями виявилось, що цинкова труна Котовського розбита, останки перемішані з землею і битим склом.
Населення Котовська самовіддано боролося проти німецько-фашистських загарбників. В місті й районі успішно діяли проти окупантів члени підпільних комсомольських груп «Чайка» і «Крила Рад», організованих в листопаді 1941 року на території Кодимського району. Учасники котовської групи підпільників машиністи І.І. Загурський, В.Ф. Воїнов здійснили кілька диверсій, що затримали рух поїздів з воєнними вантажами. Стрілочник А.Г. Гутаров організував аварію на станції Слобідка. В день Червоної Армії 23 лютого 1943 року жителі міста А. Муляр, Б. Романов, Л. Янковська розклеїли на станції листівки, на яких стояла печатка групи «Крила Рад».
Дивиться також інші населені пункти цього району:
- Чапаєвка
- Старва Кульна
- Станіславка
- Петрівка
- Олексіївка
- Нестоїта
- Любомирка
- Куяльник
- Коси
- Климентове
- Качурівка
- Гонората
- Великий Фонтан
- Борщі
- Новоселівка
- Липецьке