Сторінка 9 з 12
В лютому 1944 року жандармерія затримала, а потім розстріляла С.Ф. Воїнова (брата підпільника В.Ф. Воїнова). Під час обшуку жандарми знайшли у нього список деяких членів комсомольсько-молодіжної групи. Були заарештовані і в березні 1944 року розстріляні в селі Глибочку Котовського району А.Н. Муляр, Б.М. Романов, В.Л. Сорочинський, Н. Трут, А.Д. Мурга, А.Г. Крушельницький.
Багато жителів Котовська, які не змогли встановити зв'язки з підпільниками, самостійно вели боротьбу з ворогом. Так, за диверсії на залізниці та озброєний напад на військовослужбовців розстріляні С. Ф. Кобилецький і Д. С. Химич. За переховування партизанів, поранених червоноармійців, допомогу їм харчами і одягом були О.К. Барученко, А.Г. Васалас, Д.І. Донцул, Г.А. Знамировський, Г.Є. Знамировський, К.І. Новикова, Г.А. Оргєєв, А. Падловський, І.С. Піткус, П.С. Погорілов, Ю.Я. Ярошко, Н.К. Яровська.
В парку ім. Котовського є братська могила. Напис на ній говорить, що тут поховано 23 радянських громадяни, по-звірячому замордованих в 1944 році.
Серед них жителі Котовська – учасники підпільних комсомольських організацій «Чайка» і «Крила Рад».
На початку 1944 року активізувався партизанський рух у Молдавії. По лінії Кишинів-Котовськ народні мовники громили німецькі гарнізони, штаби, обози, склади і військові ешелони. Радянському командуванню передавалися відомості про пересування і розташування фашистських військ, техніки. Під час Яссько-Кишинівської операції партизани особливо посилили свою бойову діяльність. Тільки за один день 20 серпня загони народних месників знищили 32 автомашини, 7 мотоциклів. 134 фашистських солдати і офіцери.
31 березня 1944 року Котовськ визволили з'єднання військ 2-го Українського фронту, якими командував Маршал Радянського Союзу І.С. Конєв.
Після визволення жителі Котовська робили все, щоб прискорити перемогу над ворогом. Фронт просувався на захід. Війська потребували продовольства, боєприпасів. Майже місяць, доки відбудовувалась залізниця, котовчани під ворожим обстрілом і бомбами носили на руках снаряди від Котовська до Глибочка і там передавали місцевим жителям естафету. У вересні 1944 року комсомольці і молодь міста зібрали 112 900 крб. на будівництво торпедних катерів.
Після визволення рідної землі від окупантів декому з котовчан пощастило дійти до Берліна і там разом з іншими радянськими солдатами поставити свої автографи на стінах рейхстагу. Серед них були І.А. Вітвіцький, М. Лебедь, М. Герасимович, Ф. Карпенко. Багато жителів міста загинуло в боях за Батьківщину. Серед них Герой Радянського Союзу К.В. Бочкович, ім'ям якого названа піонерська дружина Котовської інколи, де він вчився, та одна з вулиць міста.
Відступаючи під ударами Червоної Армії, гітлерівці руйнували підприємства, інколи, житлові будинки. Залізничне депо після вигнання фашистів являло собою купи руїн, над якими курився дим. Колії, мости та станція Котовськ. електростанція, меблева фабрика, птахокомбінат, хлібозавод, харчокомбінат, цегельня, олійня були зруйновані. Ворог спалив понад 300 житлових будинків, три школи, дитячий садок тощо. Загальні збитки, заподіяні Котовську, перевищують 700 млн. карбованців.
Самовіддано трудились жителі міста, щоб повернути до життя підприємства, залізничний вузол. У грудні 1946 року комсомольському паровозу Котовського депо, який обслуговувала молодіжна бригада машиніста Скока, присвоєно найменування «Кращий паровоз шляхів Радянського Союзу». В 1949 році всі промислові підприємства міста стали до ладу.
Колгоспники, спеціалісти сільського господарства, переборюючи труднощі післявоєнного часу, з великим піднесенням працювали над відбудовою господарства колгоспів району. Швидкому відродженню його значною мірою сприяла шефська допомога робітничого класу. В 1949 році урожай зернових у районі досяг довоєнного рівня, а поголів'я великої рогатої худоби і свиней перевершило його. В 1950-1951 pp. кращим трудівникам сільського господарства району присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці. Високих урядових нагород удостоєні: бригадир тракторної бригади Котовської МТС М.Т. Касьяненко, тракторист Ф.С. Козаченко, механік А.О. Коровін, директор МТС М. Ф. Вогач, агроном В.О. Лабуш, доярка О.І. Волощук та інші. Далеко за межами республіки відомі імена ветеранів колгоспних ланів - знатного кукурудзовода двічі Героя Соціалістичної Праці Є.В. Блажевського, однієї з
Дивиться також інші населені пункти цього району: