Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Котовськ

Сторінка 5 з 12
Разом з окупантами повернулися поміщики. Петлюрівські, а трохи згодом геть­манські власті конфіскували в селян хліб, худобу. Для годиться вони створили ко­місію по закупівлі сільськогосподарських продуктів для окупантів, які самі, за сло­вами гетьманського окружного комісара, «беруть усе, що бачать» .
Трудящі Бірзули піднялися на боротьбу проти іноземних поневолювачів, яку очолювали більшовики. В липні 1918 року почався загальний Всеукраїнський страйк залізничників, учасниками якого стали і залізничники бірзульського вузла. В страйковий комітет увійшли Андрич, Коростянов, Загурський. Наступного дня їх заарештували за відмову дати паровози для перевезення військових вантажів ворога. Розпочату справу продовжував другий страйковий комітет у складі Нікольського, Тедеско, Маркова і Парфентьєва. Газета «Правда» сповіщала 9 серпня 1918 року про те, що на станціях Вапнярці й Бірзулі скупчилось близько 20 поїздів – службовці і робітники відмовлялися від роботи, солідаризуючись з робітниками Одеського залізничного вузла, які як відомо, вимагали встановлення Радянської влади на Україні. На початку вересня страйк було припинено. Але розшуки активних учасни­ків страйку і покарання їх тривали.
Страйк залізничників сприяв розгортанню повстанського руху серед селян. В умовах жорстокого терору обласний комітет партії налагодим зв'язки з керівни­цтвом революційними силами трудящого селянства в районі Бірзули Підпільна більшовицька організація, яку очолив В. П. Самборський, створила бойові дружини і підривні групи. Вони відповідали терором на терор. В серпні-вересні було влашто­вано кілька вибухів на Одеській залізниці, в т. ч. і в Бірзулі. Петлюрівці засудили В.П. Самборського до розстрілу, але йому вдалося втекти. Незабаром він очолив партизанський загін, який бився з ворогом під Бірзулою.
Революційне підпілля в Бірзулі в роки громадянської війни являло собою грізну силу. Губернський староста повідомляв про те, що на станції Бірзула серед нижчих службовців більшовики провадять посилену агітацію, і маса революційно настроєних робітників у будь-яку хвилину може повстати проти існуючого ладу і при­пинити рух поїздів. Австро-угорський генеральний консул в Одесі Цитковський повідомляв міністра закордонних справ, що дії селян на залізниці стають все небез­печнішими. необхідно вжити термінових заходів проти селянських заворушень. Представник «Добровольчої армії» в Одесі телеграфував 24 листопада 1918 року Денікіну про те, що район Бірзули вже в руках повстанців і наближення їх може ви­кликати повстання в самій Одесі.
Бірзула як вузол на великому залізничному шляху Київ–Одеса стала об'єк­том запеклої боротьби. Саме тут представники петлюрівського командування і Антан­ти підписали угоду про спільну боротьбу проти Радянської влади, віддавши в роз­порядження імперіалістів свої збройні сили, залізниці и шахти. Командування військ Директорії розташувало в Бірзулі штаб південно-східної групи, що мав у своєму роз­порядженні 6-й корпус січових стрільців, 5-у піхотну дивізію генерала Акімова, полк Самокиша, полк Кіршула та інші. 6-му корпусу було дано наказ будь-якою ці­ною утримувати станцію Бірзулу. Але січовики після недовгих контактів з черво­ними' партизанами Дячишина відмовилися підкорятися командуванню. 14 січовий полк оголосив себе більшовицьким і розігнав командний склад.
Бірзулу оточувало широке кільце повстанських районів, де діяли партизанські загони І.К Дячишина, С.М. Недолуженка, І.3. Богуна-Добровольського та інших. Це перешкодило ворогу відновити нормальний залізничний рух на лінії Одеса–Бірзула–Жмеринка. Безперервними наскоками на Бірзульський гарнізон партизани деморалізували війська Директорії. На бік червоних партизанів переходили цілі військові частини. Велике занепокоєння в таборі петлюрівців викликав перехід на бік партизанів І.К Дячишина кінного полку під командуванням отамана Кіршула у Слобідці. Спільними силами Дячишин і Кіршул нанесли кілька нищівних ударів по бірзульському гарнізону, захопили бронепоїзд тощо. Отаман Янків, командир південно-східної групи військ, писав 3 березня 1919 року начальникові штабу військ Директорії, що тільки своїми силами він перебороти партизанів не зможе.
В другій половині березня та на початку квітня 1919 року, розвиваючи наступ,
партизани розгромили скупчення петлюрівців на вузлових станціях Слобідка і Бірзула. Недобитки жовтоблакитного воїнстна, втративши бойовий порядок були змушені в безладді тікати на захід, до кордонів Румунії. Ешелони з


Сучасна карта - Котовськ