Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Окупанти зустріли біля Миколаївки-Новоросійської відчайдушніший опір радянських військових частин, яких підтримувало все населення. Лише під натиском переважаючих сил ворога червоногвардійці в лютому 1918 року відступили за Дністер. Серед бійців були і жителі Миколаївки-Новоросійської, в т. ч. й І. Єфімочкін.
Румуно-боярська військова влада з перших днів почала запроваджувати окупаційні порядки. Спираючись на куркульські елементи, вона здійснювала в 1918-1924 рр. т. зв. земельну реформу. Відібравши в середняків і бідняків наділи, окупанти оголосили їх державним фондом. Трудове селянство, позбавлене громадянських прав і задавлене численними податками та поборами, було віддане на поталу куркулям.
Однак населення не скорилося окупаційним властям. У Миколаївці-Новоросійській, як і в інших селах Задністров’я, створювались підпільні групи, що провадили активну агітаційну роботу серед населення.
З селянами, які боролися за соціальне і національне визволення, окупанти жорстоко розправлялися. Так, 14 серпня 1919 року шеф відділу сигуранци повітового центу Четатя Албе (тепер Білгород-Дністровський) доповідав префекту поліції про облаву в селах, розташованих по Дністру. Далі повідомлялось про те, що в Байрамчі (так стали називати окупанти Миколаївку-Новоросійську) заарештовано членів старокозацького підпільного більшовицького комітету, керованого головою Г. Лозовським і секретарем К. Шереметом.
Незважаючи на арешти, в селі продовжував діяти підпільний революційний комітет під загальним керівництвом Василя Абрамовича, шевця за спеціальністю. Головою був Пантелеймон Кочерга, заступником Олександр Хинку – обидва учні місцевої гімназії, яку відкрили окупанти на базі вчительської семінарії. 7 травня 1921 року поліція заарештувала членів комітету й організації – всього 27 чоловік, в т. ч. 5 дівчат і 4 учнів гімназії. Серед заарештованих були також директор гімназії М. Іванов, учитель С. Колесников і священик В. Зусков. Арештовані боролися проти окупантів навіть у їхніх тюремних застінках. В. Абрамович втік з-під варти, засипавши конвоїрові очі цинковим порошком. Обидва вони знову повернулися до підпільної боротьби, причому П. Кочерга домігся поновлення його в гімназії, де він навчався до арешту.
Для того, щоб законспірувати свою діяльність від жандармів і шпигунів, П. Кочерга за допомогою вчительки М. Колосникової і М. Чернієнко організовував у гімназії музично-артистичне товариство, т. зв. культурний гурток, що існував за рахунок членських внесків і виручки від спектаклів. До гуртка зачислювалася лише революційно настроєна молодь. В ньому вони вивчали філософі, політичну економію і психологію.
Паралельно з цим гуртком у 1921 році, до першого арешту, що стався в травні, і деякий час після того в селі активно діяв комітет молодіжної організації. До його складу входили П. Кочерга, О. Хинку, І. Мойсеєв, М. Мазуренко та інші. Кожен з них кервав п’ятіркою відданих революціонерів. У п’ятірках також практикувались заняття по вивченню марксистської літератури, розповсюджувались листівки і газети «Бессарабський большевик» та «Южный коммунар». Поряд з цим члени комітету багато уваги приділяли революційні пропаганди серед селян. Вдаючи з себе мандрівних майстрів, комітетчики ходили в сусідні села, де розповсюджували літературу й листівки, створювали молодіжні організації. Так, О. Хинку протягом двох місяців побував у 38 селах і хуторах, провадив усну пропаганду, у двох селах створив молодіжні організації. М. Мазуренко організовував комітет у селі Ярославці та молодіжні групи в трьох інших селах. Проте сигуранца натрапила на слід підпільників. У червні 1921 року всі 5 членів комітету були схоплені і без суду розстріляні нібито при спробі втекти.
Після придушення опору становище переважної більшості трудового населення весь час погіршувалося. Понад третина жителів наймитувала за шматок хліба. Малоземельним селянам теж доводилося гнути на місцевих глитаїв, заробляти тяжкою працею гроші для того, щоб сплатити податки. Привільно жилося тільки поміщикам Кошульським, що володіли 600 га землі, куркулям та комерсантам, які мали в селі десяток шинків.
Миколаївка-Новоросійська
Сторінка 4 з 8
висловлювали підтримку Радянській владі і готовність зі зброєю в руках захищати її від ворожої навали. А через кілька днів довелося вступити в бій.Окупанти зустріли біля Миколаївки-Новоросійської відчайдушніший опір радянських військових частин, яких підтримувало все населення. Лише під натиском переважаючих сил ворога червоногвардійці в лютому 1918 року відступили за Дністер. Серед бійців були і жителі Миколаївки-Новоросійської, в т. ч. й І. Єфімочкін.
Однак населення не скорилося окупаційним властям. У Миколаївці-Новоросійській, як і в інших селах Задністров’я, створювались підпільні групи, що провадили активну агітаційну роботу серед населення.
З селянами, які боролися за соціальне і національне визволення, окупанти жорстоко розправлялися. Так, 14 серпня 1919 року шеф відділу сигуранци повітового центу Четатя Албе (тепер Білгород-Дністровський) доповідав префекту поліції про облаву в селах, розташованих по Дністру. Далі повідомлялось про те, що в Байрамчі (так стали називати окупанти Миколаївку-Новоросійську) заарештовано членів старокозацького підпільного більшовицького комітету, керованого головою Г. Лозовським і секретарем К. Шереметом.
Незважаючи на арешти, в селі продовжував діяти підпільний революційний комітет під загальним керівництвом Василя Абрамовича, шевця за спеціальністю. Головою був Пантелеймон Кочерга, заступником Олександр Хинку – обидва учні місцевої гімназії, яку відкрили окупанти на базі вчительської семінарії. 7 травня 1921 року поліція заарештувала членів комітету й організації – всього 27 чоловік, в т. ч. 5 дівчат і 4 учнів гімназії. Серед заарештованих були також директор гімназії М. Іванов, учитель С. Колесников і священик В. Зусков. Арештовані боролися проти окупантів навіть у їхніх тюремних застінках. В. Абрамович втік з-під варти, засипавши конвоїрові очі цинковим порошком. Обидва вони знову повернулися до підпільної боротьби, причому П. Кочерга домігся поновлення його в гімназії, де він навчався до арешту.
Для того, щоб законспірувати свою діяльність від жандармів і шпигунів, П. Кочерга за допомогою вчительки М. Колосникової і М. Чернієнко організовував у гімназії музично-артистичне товариство, т. зв. культурний гурток, що існував за рахунок членських внесків і виручки від спектаклів. До гуртка зачислювалася лише революційно настроєна молодь. В ньому вони вивчали філософі, політичну економію і психологію.
Паралельно з цим гуртком у 1921 році, до першого арешту, що стався в травні, і деякий час після того в селі активно діяв комітет молодіжної організації. До його складу входили П. Кочерга, О. Хинку, І. Мойсеєв, М. Мазуренко та інші. Кожен з них кервав п’ятіркою відданих революціонерів. У п’ятірках також практикувались заняття по вивченню марксистської літератури, розповсюджувались листівки і газети «Бессарабський большевик» та «Южный коммунар». Поряд з цим члени комітету багато уваги приділяли революційні пропаганди серед селян. Вдаючи з себе мандрівних майстрів, комітетчики ходили в сусідні села, де розповсюджували літературу й листівки, створювали молодіжні організації. Так, О. Хинку протягом двох місяців побував у 38 селах і хуторах, провадив усну пропаганду, у двох селах створив молодіжні організації. М. Мазуренко організовував комітет у селі Ярославці та молодіжні групи в трьох інших селах. Проте сигуранца натрапила на слід підпільників. У червні 1921 року всі 5 членів комітету були схоплені і без суду розстріляні нібито при спробі втекти.
Після придушення опору становище переважної більшості трудового населення весь час погіршувалося. Понад третина жителів наймитувала за шматок хліба. Малоземельним селянам теж доводилося гнути на місцевих глитаїв, заробляти тяжкою працею гроші для того, щоб сплатити податки. Привільно жилося тільки поміщикам Кошульським, що володіли 600 га землі, куркулям та комерсантам, які мали в селі десяток шинків.
Дивиться також інші населені пункти цього району:
- Ярославка
- Фараонівка
- Успенівка
- Сергіївка
- Світлодолинське
- Ройлянка
- Новоселівка
- Надежда
- Михайлівка
- Крива Балка
- Колісне
- Зоря
- Забари
- Плахтіївка