Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Про настрої трудового селянства кінця 1907 року свідчить «мирський присуд», в якому селяни Миколаївки-Новоросійської і навколишніх сіл вимагали націоналізації землі, скликання установчих зборів, запровадження загального обов’язкового навчання, політичної амністії, скасування посад земських начальників, чинів повітової поліції тощо.
Після поразки 1905-1907 рр. та проведення столипінської аграрної реформи становище трудящого селянства значно погіршало. Слідом за бідняками відбувалося розорення середняків, які спродуючи свої землі, також потрапляли в кабулу до куркулів. Глитаї-Кашульський, Дорошенко і Крижанівська понакуповували за безцінь у розорених селян по 500-900 десятин угідь кожний. Частину цих земель вони здавали в оренду, а інші – в обробіток селянам за половину врожаю.
Через важке матеріальне становище більшість селян не мала змоги дати своїм дітям навіть початкової освіти, хоч тут діяло два початкові навчальні заклади, які повинні були забезпечувати кілька сіл Миколаївсько-Новоросійської волості. На початку 1907 року в ній налічувалось 873 дітей шкільного віку, а відвідували початкову школу лише 253 учні, та ще 93 учні навчались у церковнопарафіяльній школі. До того ж початкова, т. зв. міністерська двокласна школа містилася в непристосованому для навчання приміщенні, розрахованому на 135 місць. Весь навчальний процес забезпечували 3 вчителі. Викладання рідною мовою заборонялося. За будь-які відступи від встановлених правил карали. В положенні проекту про шкільну мережу, складеному бессарабським губернським земством, вказувалося, що нормальною тривалістю курсу навчання «для більшості дітей є чотирирічний період, причому викладання повинно вестися російською мовою».
Зубожіння і злидні були нестерпними. Навіть у кращі роки по Миколаївсько-Новоросійській волості збирали мізерний врожай, тому селянським родинам часто загрожувала голодна смерть. В 1908 році врожай пшениці і жита становив 13 пудів з десятини. Більшість безземельних і малоземельних селян змушена була найматись за невелику поденну плату до багатіїв. Так, на збиранні винограду в Акерманському повіті, до якого входила Миколаївка-Новоросійська, чоловікам у 1908 році платили по 34, жінкам – по 27коп., а підліткам – по 19 коп. В той же час вартість денного харчування поденщика становила 24 копійки.
Здавалося, що гіркий долі не буде кінця. Давні предки, рятуючись від кріпацького гніту, тікали сюди на вільні землі, а їхні нащадки змушені були знову шукати незаселені землі на сході імперії. 7 червня 1909 року бідняцькі господарства Миколаївки-Новоросійської звернулися до міністерства землеробства з проханням дозволити їм переселитися в Уральську губернію, тому що 554 жителі залишилися без будь-яких засобів до існування. Міністерство не задовольнило їхнього прохання, відповівши, що землі, які вони просили, вже, мовляв, зайняті.
Звістку про скинення царя трудящі Миколаївки-Новоросійської зустріли з великим піднесенням. В середині березня 1917 року серед місцевих жителів почались заворушення. Селяни обрали Раду селянських депутатів, яка відібрала у багатіїв частину майна, хліб. В центрі цих подій були представники незаможного селянства, зокрема І. Єфімочкін, що брав участь у всіх виступах.
Велика Жовтнева соціалістична революція дала селянам право бути господарями споконвіку оброблюваної ними землі. Орендна плата й половинщина були ліквідовані, лишки куркульських земель відібрані і розподілені між безземельниками.
Але біднота не дочекалася весни, щоб засіяти свої наділи. В січні 1918 року боярська Румунія почала окупацію Бессарабії. Трудящі Миколаївки-Новоросійської на заклик фронтового комітету військових організацій РСДРП Румунського фронту стали на захист завоювань революції. Вони подавали всіляку допомогу бійцям 1-го соціалістичного червоногвардійського загону, що формувався у Миколаївці-Новоросійській в лютому 1918 року, було багато місцевих жителів і трудящих навколишніх сіл, які щодня прибували сформованими групами і поодинці. На мітингах, організованих представниками революційних матросів, що прибули з Акермана, трудящі
Миколаївка-Новоросійська
Сторінка 3 з 8
давати рекрутів. «Ідея збройного повстання, - писав помічник начальника жандармського управління, - виникає самостійно й існує серед 200 чоловік, майже всі вони проти царя». Після поразки 1905-1907 рр. та проведення столипінської аграрної реформи становище трудящого селянства значно погіршало. Слідом за бідняками відбувалося розорення середняків, які спродуючи свої землі, також потрапляли в кабулу до куркулів. Глитаї-Кашульський, Дорошенко і Крижанівська понакуповували за безцінь у розорених селян по 500-900 десятин угідь кожний. Частину цих земель вони здавали в оренду, а інші – в обробіток селянам за половину врожаю.
Через важке матеріальне становище більшість селян не мала змоги дати своїм дітям навіть початкової освіти, хоч тут діяло два початкові навчальні заклади, які повинні були забезпечувати кілька сіл Миколаївсько-Новоросійської волості. На початку 1907 року в ній налічувалось 873 дітей шкільного віку, а відвідували початкову школу лише 253 учні, та ще 93 учні навчались у церковнопарафіяльній школі. До того ж початкова, т. зв. міністерська двокласна школа містилася в непристосованому для навчання приміщенні, розрахованому на 135 місць. Весь навчальний процес забезпечували 3 вчителі. Викладання рідною мовою заборонялося. За будь-які відступи від встановлених правил карали. В положенні проекту про шкільну мережу, складеному бессарабським губернським земством, вказувалося, що нормальною тривалістю курсу навчання «для більшості дітей є чотирирічний період, причому викладання повинно вестися російською мовою».
Зубожіння і злидні були нестерпними. Навіть у кращі роки по Миколаївсько-Новоросійській волості збирали мізерний врожай, тому селянським родинам часто загрожувала голодна смерть. В 1908 році врожай пшениці і жита становив 13 пудів з десятини. Більшість безземельних і малоземельних селян змушена була найматись за невелику поденну плату до багатіїв. Так, на збиранні винограду в Акерманському повіті, до якого входила Миколаївка-Новоросійська, чоловікам у 1908 році платили по 34, жінкам – по 27коп., а підліткам – по 19 коп. В той же час вартість денного харчування поденщика становила 24 копійки.
Здавалося, що гіркий долі не буде кінця. Давні предки, рятуючись від кріпацького гніту, тікали сюди на вільні землі, а їхні нащадки змушені були знову шукати незаселені землі на сході імперії. 7 червня 1909 року бідняцькі господарства Миколаївки-Новоросійської звернулися до міністерства землеробства з проханням дозволити їм переселитися в Уральську губернію, тому що 554 жителі залишилися без будь-яких засобів до існування. Міністерство не задовольнило їхнього прохання, відповівши, що землі, які вони просили, вже, мовляв, зайняті.
Звістку про скинення царя трудящі Миколаївки-Новоросійської зустріли з великим піднесенням. В середині березня 1917 року серед місцевих жителів почались заворушення. Селяни обрали Раду селянських депутатів, яка відібрала у багатіїв частину майна, хліб. В центрі цих подій були представники незаможного селянства, зокрема І. Єфімочкін, що брав участь у всіх виступах.
Велика Жовтнева соціалістична революція дала селянам право бути господарями споконвіку оброблюваної ними землі. Орендна плата й половинщина були ліквідовані, лишки куркульських земель відібрані і розподілені між безземельниками.
Але біднота не дочекалася весни, щоб засіяти свої наділи. В січні 1918 року боярська Румунія почала окупацію Бессарабії. Трудящі Миколаївки-Новоросійської на заклик фронтового комітету військових організацій РСДРП Румунського фронту стали на захист завоювань революції. Вони подавали всіляку допомогу бійцям 1-го соціалістичного червоногвардійського загону, що формувався у Миколаївці-Новоросійській в лютому 1918 року, було багато місцевих жителів і трудящих навколишніх сіл, які щодня прибували сформованими групами і поодинці. На мітингах, організованих представниками революційних матросів, що прибули з Акермана, трудящі
Дивиться також інші населені пункти цього району:
- Ярославка
- Фараонівка
- Успенівка
- Сергіївка
- Світлодолинське
- Ройлянка
- Новоселівка
- Надежда
- Михайлівка
- Крива Балка
- Колісне
- Зоря
- Забари
- Плахтіївка