Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Ширяєве

Сторінка 2 з 7
все рішучіше виступали проти своїх експлуататорів, все частіше по ночах горіли скирти хліба, стоги сіна, хлібні комори, тваринницькі двори.
Особливо активізувався селянський рух в Ширяєвому і навколишніх селах під час революції 1905-1907 рр., чому сприяло поширення тут соціал-демократичних ідей. Так, у травні 1905 року поліція відібрала у місцевої вчительки Н.В. Гладунь листівку під назвою «Пора кінчати!». Листівка
закликала до повалення царизму і знищення влади поміщиків та капіталістів. 2 червня у жителів С.М. Гаращенко і М.П. Токарчука виявлено кілька прокламацій Одеського більшовицького комітету.
На початку 1906 року впливом соціал-демократичної агітації і революційного руху в країні селяни переходять до активних дій. Першою була спалена садиба місцевого священика, потім запалали господарські будівля і тік у Ширяєвському мастку. Селяни відмовилися сплачувати податки, залишали роботу в економії. У березні 1906 року вони почали рубати ліс княгині Щербагової. Влітку того ж року наймит Ф.П. Врадій закликав односельчан до страти поміщики Ширяєва.
Селянські виступи так налякали поміщиків і місцеві власті, що вони викликали з Одеси ескадри козаків. Карателі з допомогою зброї придушили заворушення і жорстоко розправилися з його учасниками. Найбільш активні «бутівники» - А.Дромашко, К.Тихоненко, І. Чернієнко були заарештовані. Та селяни не скорилися. Боротьба тривала. Після поразки першої російської революції, в роки столипінської реакції, вона спала, але в період імперіалістичної війни знов активізувалася. Це було пов’язане з різким погіршенням становища селян Ширяєвого, яке опинилося у прифронтовій зоні. З кожного господарства на війну забирали чоловіків, реквізували худобу. День у день в містечко надходили повідомлення про поранених і вбитих. Тільки з двох вулиць Ширяєвого загинуло на фронті 28 чоловік. Катастрофічно зростали податки, ціни на хліб, промислові товари. Розорені бідняцькі і середняцькі родини голодували. Не раз натовп селян під керівництвом жінок громив поміщицькі амбри і забирав звідти хліб.
Після перемоги в Росії Лютневої революції в містечку наприкінці березня було переобрано полосну управу, а пізніше створено земельний комітет. Місцеві селяни сподівалися, що нарешті вони вже одержать землю. Але даремно! Буржуазний Тимчасовий уряд всіляко зволікав з розв’язанням цього найболючішого питання. Земельний іі комітет і волосна управа, в яких засіли куркулі, нічого не робили для полегшення становища бідноти. Члени управи займалися збиранням податків та мобілізацією селян в діючу армію.
На фронті під виливом революційної агітації більшовиків ширяївські селяни, одягнені в солдатські шинелі, починали розуміти, що Тимчасовий уряд захищає інтереси поміщиків і капіталістів, що він не покінчить з війною. Деякі з них рішуче стали на сторону революції. Серед них був Ф. 0. Крищук — пізніше активний учасник громадянської війни.
Від солдатів, що поверталися з фронту, дізналися ширяївці про перемогу Великої Жовтневої соціалістичної революції в столиці. Натхнені цією звісткою, селяни вигнали управителя панської економії і приступили до розподілу поміщицької землі, насіння, худоби і реманенту. В січні 1918 року вони обрали Раду селянських депутатів, яка проголосила встановлення в Ширяєвому Радянської влади. До виконкому Ради увійшли найбільш активні селяни: учасник революційних подій 1905-1907 рр. М. Журавльов, а також Г. Данилюк, М. Колесниченко, Н.В. Ірошникова. Члени виконкому приступили до проведення в життя ленінського декрету про землю. Але вже у березні 1918 року Ширяєве окупували австро-німецькі війська разом із загонами Центральної ради, а потім гетьмана Скоропадського. Для селян знов на стали тяжкі часи. У них відбирали землю, худобу. Місцевих активістів, і зокрема А Павлюка та І. Шевченка, карателі майже до смерті засікли шомполами.
9 місяців тривала окупація містечка. Наприкінці 1918 року німецькі загарбники змушені були залишити Україну. Але замість них у Ширяєве прийшли війська буржуазно-націоналістичної Директорії. Тільки в лютому-березні 1919 року Червона Армія визволила його від петлюрівців. У містечку було відновлено Радянську владу, створено волосний ревком, головою якого призначено Раковського. Ревком встановлював революційний порядок, боровся проти контрреволюційних елементів, які особливо активізувалися наприкінці літа 1919 року, коли містечко опинилося під загрозою захоплення денікінцями.
У веренсі 1919 року білогвардійські каральні загони вдерлися в Ширяєве. Знову почалися розправи над активістами. Але на знущання місцеве населення відповідало опором. Понад 60 чоловік пішли до партизанських загонів, серед них П.Д. Терентьєв


Сучасна карта - Ширяєве