Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
командування кинуло сюди піхотні, танкові та артилерійські частини. Зав’язались запеклі бої. «Березівка була тим пунктом, до якого від Південного Бугу тяглися основні дороги. Через неї йшла залізниця від Вознесенська до Одеси»,- писав у своїх спогадах генерал І. О. Плієв.
На світанку передові частини 4-го гвардійського механізованого корпусу генерал-лейтенанта Т. І. Танасчишина та 10-а гвардійська кавалерійська дивізія під командуванням полковника Н. С. Шевчука атакували позиції ворога, водночас перетявши всі дороги, якими відступали фашистські війська.
Розвідка у складі сержанта Маслова і гвардії єфрейторя Суботіна встановила, що в селищі зосереджено близько 2 батальйонів піхоти та понад 30 танків. Відважним воїнам довелося вступити в нерівний бій з ворогом. Сміливою атакою 9-а гвардійська кавалерійська дивізія під командуванням генерала І. В. Тутарінова захопила залізничну станцію і з півдня вступила в Березівку. Тимчасом 30 кавалерійська дивізія генерала В. С. Головського форсувала Тилігул і обійшла Березівку з південного заходу. 4-й гвардійський корпус, що вступав у місто, фашисти зустріли сильним артилерійським вогнем. Після того, як гітлерівці вибили з населеного пункту, розвідників Суботіна і Маслова знайшли в зруйнованому будинку тяжко пораненими. За героїзм і мужність, виявлені при виконанні бойового завданням, Маслова і Суботіна нагороджено орденами.
Вранці 4 квітня 1644 року Березівку було назавжди визволено від німецько-фашистських загарбників. В боях за визволення Березівки смертю хоробрих загинув 31 березня 1944 року генерал-лейтенант Т. І. Танасчишин. Його іменем названо одну з вулиць міста.
Трудящі Березівського району свято шанують пам'ять своїх земляків. У міському парку споруджено монумент підпільникам та воїнам Радянської Армії, які загинули в боях за визволення Березівки від німецько-фашистських загарбників. На його гранітній плиті напис: «43 патріотам і комсомольцям Березівського району, що загинули від рук фашистських загарбників у Великій Вітчизняній війні (1941-1945 рр.)».
Радянський уряд високо оцінив самовіддану боротьбу Березовських партизані. Десятки з них нагороджені медалями «Партизанові Вітчизняної війни».
Багато жителів міста були учасниками боїв з німецькими фашистами на фронтах Великої Вітчизняної війни.
Після визволення міста від фашистських загарбників трудівники Березівки приступили до відбудови народного господарства, зруйнованого німецько-фашистськими окупантами.
За кілька післявоєнних років вони підняли з руїни 150 житлових будинків. Засяяли вогні міської електростанції, відновила роботу Березовська МТС, яка вже в лютому 1945 року виконала річний план по ремонту сільськогосподарської техніки. Протягом першої післявоєнної п’ятирічки відбудовано райпромкомбінат, залізничну станцію, елеватор. Почали випускати продукцію промкомбінат, маслозавод. Обсяг місцевої промисловості зріс за післявоєнний час (до 1959 року) у 4,5 раза.
Але не тільки були відбудовані старі підприємства, виникли й нові. Після 1946 року було організовано харчокомбінат. З 1948 року почалося масове будівництво житлових будинків. Господарство Березівки в 1949-1950 рр. досягло довоєнного рівня розвитку. Велика роль у розгортанні будівництва належала «Міжколгоспбуду», створеному в 50-х роках.
Березівці весь час упорядковували і прикрашали своє селище. У вільний від роботи час вони забрукували 3,5 тис. кв. метрів вулиць, висадили 110 тис. дерев і чагарників.
У роки семирічки економіка міста набула дальшого розвитку. Виникли такі підприємства і організації, як пересувна механізована будівельна колона, ремонтнобудівельна дільниця і автотранспортна контора райспоживспілки, комбінат побутового обслуговування тощо.
Обсяг виробництва валової продукції за цей час (1959-1965 рр.) зріс на 19,5 проц., чисельність робітників збільшилась в 1,7 раза. Середньорічний приріст валової продукції становив 2,8 проц. Обсяг валової продукції по місту за 1966 рік у грошовому обчисленні досяг 11 627 тис. карбованців.
За досягнуті показники у 1966 році колектив райпромкомбінату завоював перехідний Червоний прапор облвиконкому і обласної Ради профспілок з занесенням на обласну Дошку пошані.
Значних успіхів досягли робітники комбінату побутового обслуговування. В 1996 році план випуску валової продукції був виконаний на 121,3 проц. Тільки виїзні майстерні комбінату обслужили 44 населені пункти.
Березівка
Сторінка 5 з 7
Але час розплати з ворогом невмолимо наближався. 31 березня 1944 року кінно-механізована група під командуванням двічі Героя Радянського Союзу генерала І. О. Плієва розпочала наступ на Березівку, яка займала важливе військово-стратегічне положення на підступах до Одеси. Фашистське На світанку передові частини 4-го гвардійського механізованого корпусу генерал-лейтенанта Т. І. Танасчишина та 10-а гвардійська кавалерійська дивізія під командуванням полковника Н. С. Шевчука атакували позиції ворога, водночас перетявши всі дороги, якими відступали фашистські війська.
Розвідка у складі сержанта Маслова і гвардії єфрейторя Суботіна встановила, що в селищі зосереджено близько 2 батальйонів піхоти та понад 30 танків. Відважним воїнам довелося вступити в нерівний бій з ворогом. Сміливою атакою 9-а гвардійська кавалерійська дивізія під командуванням генерала І. В. Тутарінова захопила залізничну станцію і з півдня вступила в Березівку. Тимчасом 30 кавалерійська дивізія генерала В. С. Головського форсувала Тилігул і обійшла Березівку з південного заходу. 4-й гвардійський корпус, що вступав у місто, фашисти зустріли сильним артилерійським вогнем. Після того, як гітлерівці вибили з населеного пункту, розвідників Суботіна і Маслова знайшли в зруйнованому будинку тяжко пораненими. За героїзм і мужність, виявлені при виконанні бойового завданням, Маслова і Суботіна нагороджено орденами.
Вранці 4 квітня 1644 року Березівку було назавжди визволено від німецько-фашистських загарбників. В боях за визволення Березівки смертю хоробрих загинув 31 березня 1944 року генерал-лейтенант Т. І. Танасчишин. Його іменем названо одну з вулиць міста.
Трудящі Березівського району свято шанують пам'ять своїх земляків. У міському парку споруджено монумент підпільникам та воїнам Радянської Армії, які загинули в боях за визволення Березівки від німецько-фашистських загарбників. На його гранітній плиті напис: «43 патріотам і комсомольцям Березівського району, що загинули від рук фашистських загарбників у Великій Вітчизняній війні (1941-1945 рр.)».
Радянський уряд високо оцінив самовіддану боротьбу Березовських партизані. Десятки з них нагороджені медалями «Партизанові Вітчизняної війни».
Багато жителів міста були учасниками боїв з німецькими фашистами на фронтах Великої Вітчизняної війни.
Після визволення міста від фашистських загарбників трудівники Березівки приступили до відбудови народного господарства, зруйнованого німецько-фашистськими окупантами.
За кілька післявоєнних років вони підняли з руїни 150 житлових будинків. Засяяли вогні міської електростанції, відновила роботу Березовська МТС, яка вже в лютому 1945 року виконала річний план по ремонту сільськогосподарської техніки. Протягом першої післявоєнної п’ятирічки відбудовано райпромкомбінат, залізничну станцію, елеватор. Почали випускати продукцію промкомбінат, маслозавод. Обсяг місцевої промисловості зріс за післявоєнний час (до 1959 року) у 4,5 раза.
Але не тільки були відбудовані старі підприємства, виникли й нові. Після 1946 року було організовано харчокомбінат. З 1948 року почалося масове будівництво житлових будинків. Господарство Березівки в 1949-1950 рр. досягло довоєнного рівня розвитку. Велика роль у розгортанні будівництва належала «Міжколгоспбуду», створеному в 50-х роках.
Березівці весь час упорядковували і прикрашали своє селище. У вільний від роботи час вони забрукували 3,5 тис. кв. метрів вулиць, висадили 110 тис. дерев і чагарників.
У роки семирічки економіка міста набула дальшого розвитку. Виникли такі підприємства і організації, як пересувна механізована будівельна колона, ремонтнобудівельна дільниця і автотранспортна контора райспоживспілки, комбінат побутового обслуговування тощо.
Обсяг виробництва валової продукції за цей час (1959-1965 рр.) зріс на 19,5 проц., чисельність робітників збільшилась в 1,7 раза. Середньорічний приріст валової продукції становив 2,8 проц. Обсяг валової продукції по місту за 1966 рік у грошовому обчисленні досяг 11 627 тис. карбованців.
За досягнуті показники у 1966 році колектив райпромкомбінату завоював перехідний Червоний прапор облвиконкому і обласної Ради профспілок з занесенням на обласну Дошку пошані.
Значних успіхів досягли робітники комбінату побутового обслуговування. В 1996 році план випуску валової продукції був виконаний на 121,3 проц. Тільки виїзні майстерні комбінату обслужили 44 населені пункти.
Дивиться також інші населені пункти цього району:
- Ряснопіль
- Яснопілля
- Шевченкове
- Червоноармійське
- Новоподільське
- Маринівка
- Заводівка
- Демидове
- Гуляївка
- Анатолівка
- Ставкове
- Розквіт