Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
антирадянську діяльність. У зв’язку з цим 1922 року була проведена чистка комнезаму.
Місцеві органи Радянської влади провадили велику роботу по охорони здоров’я трудящих та в галузі народної освіти. Медичне обслуговування населення в цей час забезпечувала лікарня на 33 ліжка, в якій працювали 3 лікарі. На початок 1921 року в місті працювали 3 семирічні школи та одна профтехшкола. До послуг населення було 2 бібліотеки, клуб, самодіяльний театр, кінотеатр, 3 хати-читальні, 2 дитячі садки.
В роки перших п’ятирічок трудящі Березівки досягли чималих успіхів у розвитку місцевої промисловості. На базі ремонтного заводу в 30-х роках виник промкомбінат, який існує й тепер. На цьому заводі в ой час березівці відлили барельєф В. І. Леніна, який встановлено в Народному музеї Березівки. У передвоєнні роки в селищі працювали елеватор, три млини, трикотажна фабрика, інкубаторна станція, автобаза, артіль «Трудівник», що випускала товари широкого вжитку, масло- і винзаводи, харчокомбінат.
На нових соціалістичних основах розвивалось сільське господарство Березівки. На XV з’їзді партії була дана висока оцінка роботи радгоспу ім. Шевченка Березівського району за організацію першої в країні МТС. Вона була стимулом у справі колгоспів і МТС, У червні 1929 року Рада Праці і Оборони СРСР прийняла постанову «Про організацію машинно-тракторних станцій» та дала вказівку розпочати широке будівництво МТС, як одного з основних шляхів до об’єднання індивідуальних селянських господарств у великі колективні.
В листопаді 1929 року в Березівці почала працювати МТС. Трудящі району першими на Україні завершили суцільну колективізацію сільського господарства. Березовська МТС, колектив якої змагався з МТС ім. Шевченка, добилася високих урожаїв у колгоспах, які вона обслуговувала. Уже в 30-х роках 12 колгоспів стали учасниками Всесоюзної сільськогосподарської виставки.
У роки передвоєнних п’ятирічок в Березівці розгорнулось широке будівництво, Березівці спорудили великий елеватор, просторе приміщення міської лікарні, готель, понад 200 житлових будинків.
На початок 40-х років у місті працювали 2 середні, семирічна, 2 початкові школи та училище механізації сільського господарства. В 2 клубах та бібліотеках провадились тематичні вечори для молоді, читались лекції на суспільно-політичні теми, організовувались виставки тощо. Селище мало свій радіовузол, було повністю радіофіковане і електрифіковане.
Віроломний напад гітлерівської Німеччини на Радянський Союз перервав мирну працю радянських людей. З перших днів війни переважна більшість чоловіків призовного віку пішла до лав Червоної Армії. У серпні 1941 року почалися бої за Березівку. З боку Заводівки та Мостового сюди наступали колони моторизованої піхоти гітлерівців, танки. 10 серпня фашистські війська захопили Березівку.
Настали чорні дні окупації. Гітлерівці грабували населення. На вулицях Березівки один за одним з’являлись грізні накази.
Березівці не скорились окупантам. Влітку 1942 року тут виникла підпільна група, керівниками якої стали комуністи. На першій нараді підпільників був вироблений план організації підпілля в Березівці та в районі.
Незабаром Березівська підпільна організація налічувала близько 100 чоловік, в т. ч. 9 комуністів та 11 комсомольців. У роботі організації активну участь брали комуністи П. Н. Безродний, А. А. Сухонос, Д. О. Петруня, Н. Вдовиченко, Г. Кузьмина, В. Рожнов.
Вступаючи в підпільну організацію, кожен давав урочисту клятву. Ось рядки з клятви учасників молодіжної групи, що діяла в Березівці: «Клянусь незаперечно виконувати доручення партії, клянусь віддати своє життя за торжество нашої справи, за перемогу над фашистськими поневолювачами. Смерть фашистським загарбникам!». Маючи три радіоприймачі, підпільники друкували зведення Радянського інформбюро і розповсюджували їх. Підпільна організація мала печатку румунської жандармерії та бланки перепусток і паспортів. На озброєнні в неї було 8 ручних і 2 станкові кулемети, 92 гвинтівки, автомат.
Підпільники разом з партизанами здійснювали диверсії, перешкоджали вивозу в Німеччину продовольства і сільськогосподарської техніки. В. Данилишин разом з о. Докієнком пустили під укіс фашистський поїзд з воєнним вантажем. В. Рожков і І. Єліферов зуміли взяти зі складу жандармерії 15 гвинтівок, 5 автоматів, 4 ящики патронів, 2 ящики гранат. За дорученням парторганізації комсомолка Н. Вдовиченко тримала зв'язок з одеським підпіллям.
Поліція натрапила на слід організації. Почались арешти. В березні 1943 року 43 підпільники були розстріляні окупантами.
Березівка
Сторінка 4 з 7
намагались зірвати організацію таких господарств. Вони залякували селян, погрожували їм голодом, втратою землі і реманенту. Куркулі проникали в комітети незаможних селян та інші організації, провадили там підривну, Місцеві органи Радянської влади провадили велику роботу по охорони здоров’я трудящих та в галузі народної освіти. Медичне обслуговування населення в цей час забезпечувала лікарня на 33 ліжка, в якій працювали 3 лікарі. На початок 1921 року в місті працювали 3 семирічні школи та одна профтехшкола. До послуг населення було 2 бібліотеки, клуб, самодіяльний театр, кінотеатр, 3 хати-читальні, 2 дитячі садки.
В роки перших п’ятирічок трудящі Березівки досягли чималих успіхів у розвитку місцевої промисловості. На базі ремонтного заводу в 30-х роках виник промкомбінат, який існує й тепер. На цьому заводі в ой час березівці відлили барельєф В. І. Леніна, який встановлено в Народному музеї Березівки. У передвоєнні роки в селищі працювали елеватор, три млини, трикотажна фабрика, інкубаторна станція, автобаза, артіль «Трудівник», що випускала товари широкого вжитку, масло- і винзаводи, харчокомбінат.
На нових соціалістичних основах розвивалось сільське господарство Березівки. На XV з’їзді партії була дана висока оцінка роботи радгоспу ім. Шевченка Березівського району за організацію першої в країні МТС. Вона була стимулом у справі колгоспів і МТС, У червні 1929 року Рада Праці і Оборони СРСР прийняла постанову «Про організацію машинно-тракторних станцій» та дала вказівку розпочати широке будівництво МТС, як одного з основних шляхів до об’єднання індивідуальних селянських господарств у великі колективні.
В листопаді 1929 року в Березівці почала працювати МТС. Трудящі району першими на Україні завершили суцільну колективізацію сільського господарства. Березовська МТС, колектив якої змагався з МТС ім. Шевченка, добилася високих урожаїв у колгоспах, які вона обслуговувала. Уже в 30-х роках 12 колгоспів стали учасниками Всесоюзної сільськогосподарської виставки.
У роки передвоєнних п’ятирічок в Березівці розгорнулось широке будівництво, Березівці спорудили великий елеватор, просторе приміщення міської лікарні, готель, понад 200 житлових будинків.
На початок 40-х років у місті працювали 2 середні, семирічна, 2 початкові школи та училище механізації сільського господарства. В 2 клубах та бібліотеках провадились тематичні вечори для молоді, читались лекції на суспільно-політичні теми, організовувались виставки тощо. Селище мало свій радіовузол, було повністю радіофіковане і електрифіковане.
Віроломний напад гітлерівської Німеччини на Радянський Союз перервав мирну працю радянських людей. З перших днів війни переважна більшість чоловіків призовного віку пішла до лав Червоної Армії. У серпні 1941 року почалися бої за Березівку. З боку Заводівки та Мостового сюди наступали колони моторизованої піхоти гітлерівців, танки. 10 серпня фашистські війська захопили Березівку.
Настали чорні дні окупації. Гітлерівці грабували населення. На вулицях Березівки один за одним з’являлись грізні накази.
Березівці не скорились окупантам. Влітку 1942 року тут виникла підпільна група, керівниками якої стали комуністи. На першій нараді підпільників був вироблений план організації підпілля в Березівці та в районі.
Незабаром Березівська підпільна організація налічувала близько 100 чоловік, в т. ч. 9 комуністів та 11 комсомольців. У роботі організації активну участь брали комуністи П. Н. Безродний, А. А. Сухонос, Д. О. Петруня, Н. Вдовиченко, Г. Кузьмина, В. Рожнов.
Вступаючи в підпільну організацію, кожен давав урочисту клятву. Ось рядки з клятви учасників молодіжної групи, що діяла в Березівці: «Клянусь незаперечно виконувати доручення партії, клянусь віддати своє життя за торжество нашої справи, за перемогу над фашистськими поневолювачами. Смерть фашистським загарбникам!». Маючи три радіоприймачі, підпільники друкували зведення Радянського інформбюро і розповсюджували їх. Підпільна організація мала печатку румунської жандармерії та бланки перепусток і паспортів. На озброєнні в неї було 8 ручних і 2 станкові кулемети, 92 гвинтівки, автомат.
Підпільники разом з партизанами здійснювали диверсії, перешкоджали вивозу в Німеччину продовольства і сільськогосподарської техніки. В. Данилишин разом з о. Докієнком пустили під укіс фашистський поїзд з воєнним вантажем. В. Рожков і І. Єліферов зуміли взяти зі складу жандармерії 15 гвинтівок, 5 автоматів, 4 ящики патронів, 2 ящики гранат. За дорученням парторганізації комсомолка Н. Вдовиченко тримала зв'язок з одеським підпіллям.
Поліція натрапила на слід організації. Почались арешти. В березні 1943 року 43 підпільники були розстріляні окупантами.
Дивиться також інші населені пункти цього району:
- Ряснопіль
- Яснопілля
- Шевченкове
- Червоноармійське
- Новоподільське
- Маринівка
- Заводівка
- Демидове
- Гуляївка
- Анатолівка
- Ставкове
- Розквіт