Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Мірошниченка, Атласова, Коваленка та інших. Головою секції, або, як її називали, Військової Ради, обрали С. Т. Лукашенка. Одеський комітет РСДРП допоміг озброїти березівський червоногвардійський загін, надіславши йому 150 гвинтівок, патрони і кулемет.
Звістка про перемогу Жовтневого повстання в Петрограді дійшла до Березівки в перших числах листопада 1917 року. Зібравшись на мітинг 10 листопада, березівці гаряче вітали рішення II-го Всеросійського з’їзду Рад і схвалили його декрети про землю і мир. У резолюції мітингу сказано: «Бажаючи жити в єдиній сім'ї з російським трудовим народом, ми голосуємо за Радянську робітничо-селянську владу». Резолюція закінчувалася закликом: «Хай живе соціалістична революція!»
Щоб захистити завоювання Великого Жовтня, березівці вирішили реорганізувати червоногвардійський загін, розділивши його на три групи по 50 чоловік у кожній, а також виділити в розвідку 30 чоловік. Командиром і комісаром загону обрали Лукашенка, начальником штабу – Мірошниченка. Штаб загону встановив зв'язок з бригадою Г. І. Косовського і з його допомогою червоногвардійці вигнали з Березівки банду анархістки Марусі.
У березні 1918 року Березівку захопили австро-німецькі загарбники. В районі Березівки розгорнув бойову діяльність партизанський загін під командуванням С. Недолуженка, який протягом року виріс у партизанське з’єднання, що налічувало 1000 чоловік.
В період боротьби з англо-французькими інтервентами на початку 1919 року партизани здійснювали сміливі рейди по тилах ворога. Перше бойове хрещення з’єднання одержало в боях за Ананьїв. Пізніше в Тирасполі воно приєдналося до бригади Г. І. Косовського.
18 березня 1919 року 5-й полк 1-ї Задніпровської дивізії, 1-й Вознесенський полк у взаємодії з партизанами з фронту й тилу повели наступ на станцію Березівка. Вони оточили війська інтервентів і білогвардійські загони. В боях також брали участь полк ім.. Леніна, сформований у Херсоні, робітничі дружини з Миколаєва та 15-й Радянський полк. Трудящі Березівки як тільки могли допомагали радянським бійцям: вони доставляли на передову лінію продовольство і боєприпаси. В цих боях брав участь бронепоїзд «Смерть Директорії!», яким командував комуніст К. А. Чек лов. Червоноармійці причепили до паровоза цистерну, що стояла на станції Колосівка, і, завантаживши її піроксиліновими шашками й гранатами, пустили по схилу до станції Березівка, де стояли білогвардійські загони. Стався вибух надзвичайної сили. В повітря злетіло багато ворожих ешелонів. Після сильного артилерійського обстрілу і чотирьох багнетних атак інтервенти і білогвардійці, незважаючи на велику перевагу в живій силі і техніці, капітулювали. 20 березня 1919 року командуючий Українським фронтом В. Антонов-Овсієнко телеграфував В. І. Леніну про велику перемогу радянських військ під Березівкою.
Відступаючи, інтервенти залишили на полі бою багато зброї, в т. ч. близько 1 тис. гвинтівок. 100 кулеметів, 4 гармати, бронепоїзд, 5 танків, 7 паровозів, 5 військових ешелонів та ще велику кількість військового спорядження. Один з танків, захоплених під Березівкою, демонструвався в Москві на Красній площі під час першотравневого параду в 1919 році.
Посилаючи танк у Москву, герої-воїни, що визволили Березівку, писали В. І. Леніну: «Дорогий Володимире Іллічу!.. Робітники й селяни, не витримавши тяжкого гетьмано-петлюрівського гніту, скинули ярмо насильників і встановили Радянську владу. Голодний, босий і роздягнений, блукаючи по болотах і лісах., провадив український партизан тяжку і нещадну боротьбу проти своїх ворогів. І ніякі знаряддя техніки та організованість ворогів робітничого класу не могли встояти проти революційного гніву повсталої бідноти… і сьогодні 2-а Українська Радянська Армія має щастя піднести Вам, дорогий учителю, одне з цих страхітливих знарядь… Саме Вам ми посилаємо один із танків, який буде найкращим доказом могутності пролетарської революції. Ми знаємо, ми віримо, що об’єднаними зусиллями Радянських республік ми зломимо чорну силу імперіалістів…»
В. І. Ленін у телеграмі, надісланій штабу 2-ї Української армії і всім бійцям цієї армії, писав з цього приводу: «Складаю найглибшу подяку товаришам Другої Української Радянської Армії з приводу присланого в подарунок танка. Цей подарунок дорогий нам усім, дорогий робітникам і селянам Росії, як доказ геройства українських братів, дорогий також через те, що свідчить про повний крах Антанти, яка здавалась такою сильною. Найкращий привіт і найпалкіші побажання успіху робітникам і селянам України та Українській Червоній Армії».
Після визволення від інтервентів безземельних та малоземельних селян почали наділяти землею, організували продовольчу допомогу Червоній
Березівка
Сторінка 2 з 7
У містечку створився загін Червоної гвардії, одним з організаторів якого став посланець одеських більшовиків С. Т. Лукашенко. Збори робітників і наймитів містечка, що відбулися наприкінці вересня 1917 року, винесли рішення про утворення військової секції Ради в складі Лукашенка, Звістка про перемогу Жовтневого повстання в Петрограді дійшла до Березівки в перших числах листопада 1917 року. Зібравшись на мітинг 10 листопада, березівці гаряче вітали рішення II-го Всеросійського з’їзду Рад і схвалили його декрети про землю і мир. У резолюції мітингу сказано: «Бажаючи жити в єдиній сім'ї з російським трудовим народом, ми голосуємо за Радянську робітничо-селянську владу». Резолюція закінчувалася закликом: «Хай живе соціалістична революція!»
Щоб захистити завоювання Великого Жовтня, березівці вирішили реорганізувати червоногвардійський загін, розділивши його на три групи по 50 чоловік у кожній, а також виділити в розвідку 30 чоловік. Командиром і комісаром загону обрали Лукашенка, начальником штабу – Мірошниченка. Штаб загону встановив зв'язок з бригадою Г. І. Косовського і з його допомогою червоногвардійці вигнали з Березівки банду анархістки Марусі.
У березні 1918 року Березівку захопили австро-німецькі загарбники. В районі Березівки розгорнув бойову діяльність партизанський загін під командуванням С. Недолуженка, який протягом року виріс у партизанське з’єднання, що налічувало 1000 чоловік.
В період боротьби з англо-французькими інтервентами на початку 1919 року партизани здійснювали сміливі рейди по тилах ворога. Перше бойове хрещення з’єднання одержало в боях за Ананьїв. Пізніше в Тирасполі воно приєдналося до бригади Г. І. Косовського.
18 березня 1919 року 5-й полк 1-ї Задніпровської дивізії, 1-й Вознесенський полк у взаємодії з партизанами з фронту й тилу повели наступ на станцію Березівка. Вони оточили війська інтервентів і білогвардійські загони. В боях також брали участь полк ім.. Леніна, сформований у Херсоні, робітничі дружини з Миколаєва та 15-й Радянський полк. Трудящі Березівки як тільки могли допомагали радянським бійцям: вони доставляли на передову лінію продовольство і боєприпаси. В цих боях брав участь бронепоїзд «Смерть Директорії!», яким командував комуніст К. А. Чек лов. Червоноармійці причепили до паровоза цистерну, що стояла на станції Колосівка, і, завантаживши її піроксиліновими шашками й гранатами, пустили по схилу до станції Березівка, де стояли білогвардійські загони. Стався вибух надзвичайної сили. В повітря злетіло багато ворожих ешелонів. Після сильного артилерійського обстрілу і чотирьох багнетних атак інтервенти і білогвардійці, незважаючи на велику перевагу в живій силі і техніці, капітулювали. 20 березня 1919 року командуючий Українським фронтом В. Антонов-Овсієнко телеграфував В. І. Леніну про велику перемогу радянських військ під Березівкою.
Відступаючи, інтервенти залишили на полі бою багато зброї, в т. ч. близько 1 тис. гвинтівок. 100 кулеметів, 4 гармати, бронепоїзд, 5 танків, 7 паровозів, 5 військових ешелонів та ще велику кількість військового спорядження. Один з танків, захоплених під Березівкою, демонструвався в Москві на Красній площі під час першотравневого параду в 1919 році.
Посилаючи танк у Москву, герої-воїни, що визволили Березівку, писали В. І. Леніну: «Дорогий Володимире Іллічу!.. Робітники й селяни, не витримавши тяжкого гетьмано-петлюрівського гніту, скинули ярмо насильників і встановили Радянську владу. Голодний, босий і роздягнений, блукаючи по болотах і лісах., провадив український партизан тяжку і нещадну боротьбу проти своїх ворогів. І ніякі знаряддя техніки та організованість ворогів робітничого класу не могли встояти проти революційного гніву повсталої бідноти… і сьогодні 2-а Українська Радянська Армія має щастя піднести Вам, дорогий учителю, одне з цих страхітливих знарядь… Саме Вам ми посилаємо один із танків, який буде найкращим доказом могутності пролетарської революції. Ми знаємо, ми віримо, що об’єднаними зусиллями Радянських республік ми зломимо чорну силу імперіалістів…»
В. І. Ленін у телеграмі, надісланій штабу 2-ї Української армії і всім бійцям цієї армії, писав з цього приводу: «Складаю найглибшу подяку товаришам Другої Української Радянської Армії з приводу присланого в подарунок танка. Цей подарунок дорогий нам усім, дорогий робітникам і селянам Росії, як доказ геройства українських братів, дорогий також через те, що свідчить про повний крах Антанти, яка здавалась такою сильною. Найкращий привіт і найпалкіші побажання успіху робітникам і селянам України та Українській Червоній Армії».
Після визволення від інтервентів безземельних та малоземельних селян почали наділяти землею, організували продовольчу допомогу Червоній
Дивиться також інші населені пункти цього району:
- Ряснопіль
- Яснопілля
- Шевченкове
- Червоноармійське
- Новоподільське
- Маринівка
- Заводівка
- Демидове
- Гуляївка
- Анатолівка
- Ставкове
- Розквіт