Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Успіхи, досягнуті в сільському господарстві, сприяли тому, що в Роздільну з навколишніх сіл збільшився потік зерна. Це викликало потребу в будівництві елеватора, яке й розпочали в 1928 році. Завдяки цьому і селищі було повністю ліквідовано безробіття.
З 1929 року сільське населення Роздільної почало переходити на колективні форми господарювання. Тут організувалось товариство спільного обробітку землі – «Красный труженик». Того ж року утворилась Роздільнянська МТС, яка мала близько 50 тракторів.
В 1932 році Роздільна знову стала районним центром. На цей час у районі було колективізовано 99 проц. селянських господарств. До 15-ї річниці Жовтня район одним з перших в області виконав план хлібозаготівель на 106 процентів.
Роздільнянські механізатори включились у змагання за підвищення врожайності зернових і технічних культур. У постанові ЦК КП(б)У від 28 березня 1932 року зазначалось, що більшість колгоспів Роздільнянського району з допомогою МТС добре обробили землю, своєчасно зібрали врожай та здали лишки хліба державі. В липні того ж року РНК УРСР відзначила, що Роздільнянський район зайняв одне з перших місць у республіці не тільки за організацією робіт в колгоспах, а й за проведенням культурно-масових заходів постановкою загального навчання, випуском багатотиражок і бригадних стінгазет.
Партійна організація станції подавала велику допомогу села. Під час посівної кампанії і хлібозаготівель в колгоспи району виїздили бригади та окремі комуністи-залізничники. Вони роз'яснювали колгоспникам постанови партії і уряду щодо поліпшення організації праці в артілях та розгортання соціалістичного змагання. З Роздільної посилали в села слюсарів, токарів і ковалів, які допомагали артілям у проведенні потокового ремонту тракторів тощо.
В роки перших п’ятирічок у Роздільній зросло виробництво продукції підприємств місцевої промисловості та будівельних матеріалів, зокрема цегли. В 1937 році цегельний завод виробив близько 3 млн. штук цегли, яка пішла на житлове будівництво та спорудження культурно-побутових установ. Майже втроє збільшився випуск продукції млина, вдвоє – олійні. У 1936 році на підприємствах Роздільної було зайнято 295 робітників.
Рік у рік поліпшувався добробут населення. У 1938 році в селищі було продано хлібних продуктів на 121 проц., м'яса на 278, сала на 550, цукру на 283 проц. більше, ніж у 1932 році. Кожна робітнича сім'я у 1938 році пересічно збільшила витрати на придбання промтоварів у 6 разів, на меблі – вчетверо, на культтовари – вдвоє.
Велике піклування виявила держава про охорону здоров'я трудящих, особливо дітей. У селищі працювали дитяча консультація, фельдшерсько-акушерський пункт, медична амбулаторія, аптека, дитячий садок, 5 дитячих майданчиків.
Помітні зміни сталися в галузі культури й освіти. У 1935 році в селищі відкрились літній кінотеатр, 5 нових бібліотек, середня школа. До Роздільної приїздили українські актори Ю. В. Шумський, Л. В. Мацієвська, В. С. Василько. З читанням своїх віршів перед робітниками і селянами виступав молодий поет С. І. Олійник, тоді ще студент Одеського педінституту. Місцеві драмгуртківці ставили п’єси О. Корнійчука, І. Микитенка та інших радянських драматургів.
Великі зрушення відбулись на залізничному транспорті: з'явились нові потужні локомотив і вагони, впроваджувалась автоблокіровка. У 1938 році вантажооборот станції порівняно з довоєнним часом становив 370 процентів. За прикладом знатного машиніста П. Кривоноса роздільнянські машиністи С. Г. Слюсаренко, А. О. Селюцький, С. О. Заболотний та інші почали водити поїзди із значно більшою швидкістю.
Мирну працю роздільнянців, їх творчі плани обірвала війн з гітлерівською Німеччиною. Перші ворожі бомби впали на станцію 12 липня 1941 року. Роздільна опинилась у прифронтовій смузі. Вона набула винятково
Роздільна
Сторінка 5 з 8
Роздільнянська організація МОДРу, яка об’єднувала 557 добровільних членів, виступила ініціатором шефства над політичними в'язнями – учасниками Татарбунарського повстання. Щоб утворити фонд допомоги в'язням, модрівці засіяли ділянку ячменю та пшениці, а гроші за проданий хліб надіслали політв'язням. З 1929 року сільське населення Роздільної почало переходити на колективні форми господарювання. Тут організувалось товариство спільного обробітку землі – «Красный труженик». Того ж року утворилась Роздільнянська МТС, яка мала близько 50 тракторів.
В 1932 році Роздільна знову стала районним центром. На цей час у районі було колективізовано 99 проц. селянських господарств. До 15-ї річниці Жовтня район одним з перших в області виконав план хлібозаготівель на 106 процентів.
Роздільнянські механізатори включились у змагання за підвищення врожайності зернових і технічних культур. У постанові ЦК КП(б)У від 28 березня 1932 року зазначалось, що більшість колгоспів Роздільнянського району з допомогою МТС добре обробили землю, своєчасно зібрали врожай та здали лишки хліба державі. В липні того ж року РНК УРСР відзначила, що Роздільнянський район зайняв одне з перших місць у республіці не тільки за організацією робіт в колгоспах, а й за проведенням культурно-масових заходів постановкою загального навчання, випуском багатотиражок і бригадних стінгазет.
Партійна організація станції подавала велику допомогу села. Під час посівної кампанії і хлібозаготівель в колгоспи району виїздили бригади та окремі комуністи-залізничники. Вони роз'яснювали колгоспникам постанови партії і уряду щодо поліпшення організації праці в артілях та розгортання соціалістичного змагання. З Роздільної посилали в села слюсарів, токарів і ковалів, які допомагали артілям у проведенні потокового ремонту тракторів тощо.
В роки перших п’ятирічок у Роздільній зросло виробництво продукції підприємств місцевої промисловості та будівельних матеріалів, зокрема цегли. В 1937 році цегельний завод виробив близько 3 млн. штук цегли, яка пішла на житлове будівництво та спорудження культурно-побутових установ. Майже втроє збільшився випуск продукції млина, вдвоє – олійні. У 1936 році на підприємствах Роздільної було зайнято 295 робітників.
Рік у рік поліпшувався добробут населення. У 1938 році в селищі було продано хлібних продуктів на 121 проц., м'яса на 278, сала на 550, цукру на 283 проц. більше, ніж у 1932 році. Кожна робітнича сім'я у 1938 році пересічно збільшила витрати на придбання промтоварів у 6 разів, на меблі – вчетверо, на культтовари – вдвоє.
Велике піклування виявила держава про охорону здоров'я трудящих, особливо дітей. У селищі працювали дитяча консультація, фельдшерсько-акушерський пункт, медична амбулаторія, аптека, дитячий садок, 5 дитячих майданчиків.
Помітні зміни сталися в галузі культури й освіти. У 1935 році в селищі відкрились літній кінотеатр, 5 нових бібліотек, середня школа. До Роздільної приїздили українські актори Ю. В. Шумський, Л. В. Мацієвська, В. С. Василько. З читанням своїх віршів перед робітниками і селянами виступав молодий поет С. І. Олійник, тоді ще студент Одеського педінституту. Місцеві драмгуртківці ставили п’єси О. Корнійчука, І. Микитенка та інших радянських драматургів.
Великі зрушення відбулись на залізничному транспорті: з'явились нові потужні локомотив і вагони, впроваджувалась автоблокіровка. У 1938 році вантажооборот станції порівняно з довоєнним часом становив 370 процентів. За прикладом знатного машиніста П. Кривоноса роздільнянські машиністи С. Г. Слюсаренко, А. О. Селюцький, С. О. Заболотний та інші почали водити поїзди із значно більшою швидкістю.
Мирну працю роздільнянців, їх творчі плани обірвала війн з гітлерівською Німеччиною. Перші ворожі бомби впали на станцію 12 липня 1941 року. Роздільна опинилась у прифронтовій смузі. Вона набула винятково
Дивиться також інші населені пункти цього району:
- Яковлівка
- Щербанка
- Старостине
- Понятівка
- Новоукраїнка
- Марківка
- Лиманське
- Кучурган
- Кірове
- Кам’янка
- Єреміївка
- Єгорівка
- Гаївка
- Виноградар
- Бецилове