Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
німецьких газет. Багато надходило газет і румунською мовою: «Універсул», «Диминяца». З російських газет привозили кілька примірників «Бессарабского слова» і «Нашей речи». Був, правда, в Арцизі книжковий кіоск, куди з Акермана поступали й радянські газети. Проте румунська окупаційна влада через спеціальних агентів слідкувала за тими, хто купує «Правду» або «Известия». Читачі радянських видань перебували під постійним наглядом румунської жандармерії.
Селяни і робітники жили в антисанітарних умовах, майже не одержували медичної допомоги, бо на все місто був один лікар, 2 фельдшери та одна медична сестра.
Хоч окупанти намагалися відвернути трудящі маси від боротьби за соціальне і національне визволення і цим зміцнити своє панування, народ не припиняв виступів проти поневолювачів. Їх очолював Бессарабський обласний підпільний комітет Комуністичної партії. Комуністи провадили велику роботу по утворенню профспілкових і комсомольських організацій, МОДРу, нелегальних комітетів «Спілки революційних селян» (СРС). Комуніст X. П. Рабінович організував серед молоді Арциза групу МОДРу, яка подавала матеріальну й моральну підтримку ув'язненим революціонерам та їхнім родинам. У 1925 році в місті Арцизі була створена підпільна комсомольська організація, а з числа революційно настроєної молоді - громадська організація «Червоний школяр». Активну участь у роботі комсомолу та громадських організацій брали С. Переверзєв, Б. Бурлак, X. Вєрніков та інші.
Через створені організації комуністи провадили революційну пропаганду. В донесенні жандармської секції Арциза начальникові жандармського легіону міста Четатя-Албе (Білгород-Диістровський) від 15 квітня 1929 року повідомлялось, що в Арцизі розповсюджується підпільна газета «Красное Знамя» і що в селищі виявлено велику кількість книг і брошур більшовицького змісту.
Арцизька комуністична організація керувала комуністичними групами в навколишніх селах — Павлівці, Акмангіті, Татарбунарах, Ташлику, Вознесенці та в інших. За допомогою комсомольців комуністи розгорнули активну боротьбу проти окупантів. В підпільних друкарнях видавались газети і прокламації. Поблизу селища в каменоломнях і яругах відбувались наради, розроблялись методи боротьби з поневолювачами. Так, у лісі між Арцизом і Брієнами щороку відбувалися маївки, збиралися кошти для МОДРу, розповсюджувалась підпільна комуністична література. Особливо активно працювали в підпільних революційних організаціях колишні учасники Татарбунарського повстання Т. Савчук, І. Галузинський, М. Жулай, А. Шабун, Я. Лазар, А. Афанасьєв, брати Фарлазанські та багато інших.
У 1930 році сигуранца натрапила на слід підпільників в Арцизі. Під час арештів вони схопили С. Афанасьєва, Симона і Ісаака Брусенських, X. П. Рабіновича, І. Вєрнікова, Никифора і Петра Йолких, Леонтія і Федора Козакових, Івана і Степана Тарасових, С. Гершберга і Д. Люблінського. Всіх їх кинули до в'язниці.
У 1934 році в Арцизі утворився підпільний партійний комітет. Він закликав селян приступити до конфіскації поміщицьких земель та реманенту, доводив трудящим, що тільки соціалістична революція забезпечить їм громадянські права, допоможе скинути румунську буржуазію, розгорнув пропаганду проти війни та пригнічення національних меншостей, закликав їх домагатися відкриття шкіл рідною мовою.
Зростали революційні настрої серед залізничників харцизького вузла. В кінці 1934 року в жандармських матеріалах вказувалось на необхідність посилення нагляду над залізницею, для того, щоб уникнути незадоволення й «безпорядків» на цьому вузлі.
Влітку 1935 року сигуранца за допомогою провокаторів розкрила ряд підпільних груп в Акерманському повіті. Комуністів й комсомольців Арциза Б. Лісовську, Т. Леонідова, С. Лісовського, Я. Маламанта та інших посадили в тюрму. Всі вони були юнаки й дівчата віком від 19 до 24 років. Їх судили за співробітництво з МОДРом, розповсюдження серед населення комуністичної літератури, агітацію за возз’єднання Бессарабії з Радянським Союзом.
Незважаючи на розгром підпільних організацій, революційна боротьба не припинялася. Окупантам не вдалося викоренити нестримне прагнення до возз'єднання з Радянським Союзом. Протягом 22 років погляди трудящих були звернені до лівобережжя Дністра - туди, де їхні брати будували соціалістичне суспільство. І цей жаданий час прийшов 28 червня 1940 року.
Трудящі з радістю зустрічали свою армію-внзволительку, частини якої ввійшли в місто. На майдані відбувся масовий мітинг, на який з червоними прапорами зібралось все трудяще населення. На мітингу обрали
Арциз
Сторінка 3 з 8
існувало два клуби: румунський «Каммин культура» і німецький «Ферайн». У них розважалися офіцери, чиновники і багаті колоністи. Для бідноти вхід був заборонений. Газети і журнали одержували примар, поліцейські, попи, куркулі. З Татарбунар два рази на тиждень привозили 75 примірників Селяни і робітники жили в антисанітарних умовах, майже не одержували медичної допомоги, бо на все місто був один лікар, 2 фельдшери та одна медична сестра.
Хоч окупанти намагалися відвернути трудящі маси від боротьби за соціальне і національне визволення і цим зміцнити своє панування, народ не припиняв виступів проти поневолювачів. Їх очолював Бессарабський обласний підпільний комітет Комуністичної партії. Комуністи провадили велику роботу по утворенню профспілкових і комсомольських організацій, МОДРу, нелегальних комітетів «Спілки революційних селян» (СРС). Комуніст X. П. Рабінович організував серед молоді Арциза групу МОДРу, яка подавала матеріальну й моральну підтримку ув'язненим революціонерам та їхнім родинам. У 1925 році в місті Арцизі була створена підпільна комсомольська організація, а з числа революційно настроєної молоді - громадська організація «Червоний школяр». Активну участь у роботі комсомолу та громадських організацій брали С. Переверзєв, Б. Бурлак, X. Вєрніков та інші.
Через створені організації комуністи провадили революційну пропаганду. В донесенні жандармської секції Арциза начальникові жандармського легіону міста Четатя-Албе (Білгород-Диістровський) від 15 квітня 1929 року повідомлялось, що в Арцизі розповсюджується підпільна газета «Красное Знамя» і що в селищі виявлено велику кількість книг і брошур більшовицького змісту.
Арцизька комуністична організація керувала комуністичними групами в навколишніх селах — Павлівці, Акмангіті, Татарбунарах, Ташлику, Вознесенці та в інших. За допомогою комсомольців комуністи розгорнули активну боротьбу проти окупантів. В підпільних друкарнях видавались газети і прокламації. Поблизу селища в каменоломнях і яругах відбувались наради, розроблялись методи боротьби з поневолювачами. Так, у лісі між Арцизом і Брієнами щороку відбувалися маївки, збиралися кошти для МОДРу, розповсюджувалась підпільна комуністична література. Особливо активно працювали в підпільних революційних організаціях колишні учасники Татарбунарського повстання Т. Савчук, І. Галузинський, М. Жулай, А. Шабун, Я. Лазар, А. Афанасьєв, брати Фарлазанські та багато інших.
У 1930 році сигуранца натрапила на слід підпільників в Арцизі. Під час арештів вони схопили С. Афанасьєва, Симона і Ісаака Брусенських, X. П. Рабіновича, І. Вєрнікова, Никифора і Петра Йолких, Леонтія і Федора Козакових, Івана і Степана Тарасових, С. Гершберга і Д. Люблінського. Всіх їх кинули до в'язниці.
У 1934 році в Арцизі утворився підпільний партійний комітет. Він закликав селян приступити до конфіскації поміщицьких земель та реманенту, доводив трудящим, що тільки соціалістична революція забезпечить їм громадянські права, допоможе скинути румунську буржуазію, розгорнув пропаганду проти війни та пригнічення національних меншостей, закликав їх домагатися відкриття шкіл рідною мовою.
Зростали революційні настрої серед залізничників харцизького вузла. В кінці 1934 року в жандармських матеріалах вказувалось на необхідність посилення нагляду над залізницею, для того, щоб уникнути незадоволення й «безпорядків» на цьому вузлі.
Влітку 1935 року сигуранца за допомогою провокаторів розкрила ряд підпільних груп в Акерманському повіті. Комуністів й комсомольців Арциза Б. Лісовську, Т. Леонідова, С. Лісовського, Я. Маламанта та інших посадили в тюрму. Всі вони були юнаки й дівчата віком від 19 до 24 років. Їх судили за співробітництво з МОДРом, розповсюдження серед населення комуністичної літератури, агітацію за возз’єднання Бессарабії з Радянським Союзом.
Незважаючи на розгром підпільних організацій, революційна боротьба не припинялася. Окупантам не вдалося викоренити нестримне прагнення до возз'єднання з Радянським Союзом. Протягом 22 років погляди трудящих були звернені до лівобережжя Дністра - туди, де їхні брати будували соціалістичне суспільство. І цей жаданий час прийшов 28 червня 1940 року.
Трудящі з радістю зустрічали свою армію-внзволительку, частини якої ввійшли в місто. На майдані відбувся масовий мітинг, на який з червоними прапорами зібралось все трудяще населення. На мітингу обрали
Дивиться також інші населені пункти цього району:
- Холмське
- Теплиця
- Павлівка
- Острівне
- Мирнопілля
- Кам’янське
- Делень
- Главані
- Вознесенка Перша
- Виноградівка
- Веселий Кут
- Нова Іванівка
- Задунаївка