Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
революції 1905—1907 рр. в Арцизі та навколишніх селах селяни відмовлялися платити податки.
На початку XX століття Арциз в економічному і торговельному відношеннях залишався відсталим. Його розвиток, як і сусідніх сіл, гальмувався відсутністю залізниць і шосейних шляхів. Лише в зв’язку з першою світовою війною в 1914 році почалося будівництво шосе, яке сполучило Арциз з Брієнами, Кілією і Дунаєм. Тоді бельгійська компанія почала прокладати залізничну колію Акерман—Бессарабська через Арциз. У 1916 році в місті побудовано залізничну станцію з своїм депо, де працював великий колектив робітників і службовців. У зв’язку з прокладенням залізниці споруджено залізничні майстерні, ткацьку фабрику, що належала братам Майснерам, паровий млин тощо.
Життя трудового населення в роки першої світової війни значно погіршало. Не вистачало багатьох продуктів харчування, підвищились ціни на найнеобхідніші промислові товари. Серед робітників і селян зростало незадоволення політикою царського уряду.
Трудящі Арциза з великою радістю зустріли звістку про повалення самодержавства в лютому 1917 року. Залізничники встановили зв’язки з Акерманською Радою робітничих і солдатських депутатів. Вони розповсюджували її друкований орган «Аккерманское слово», який закликав селян до повстання.
З великим піднесенням трудове населення Арциза привітало перемогу Великої Жовтневої соціалістичної революції в Петрограді. Наприкінці листопада 1917 року селянська біднота міста разом з бідняками навколишніх сіл приступила до розподілу поміщицької землі.
У січні 1918 року В Арцизі була встановлена Радянська влада. Рада селянських депутатів почала впроваджувати в життя перші ленінські декрети. Землі княгині Гагаріної і багатих німців-колоністів розподілили серед бідноти Арциза, Миколаївки. Олександрівки, Бородіна та інших сіл Акерманського повіту.
Коли війська боярської Румунії почали окупацію Бессарабії, майже півтора місяця партизанські загони уперто боролися за збереження здобутків революції. Вони діяли в районі Арциза, Сарати, Байрамчі та інших населених пунктів. Газета «Голос революції» за 1-е лютого 1918 року повідомляла, що не встигли румунські патрулі вступити в Арциз «як їх зустріли багнетами наші загони». Революційні солдати і партизани під керівництвом ревкому Акерманського повіту та командуванням комуніста Караджева героїчно захищали кожний метр рідної землі. «Нам краще померти за вільну Бессарабію,— заявляли борці за Радянську владу,— ніж жити иід п’ятою румунських бояр».
У запеклому бою за Арциз брали участь 1-й Акерманський кавалерійський полк під командуванням С. І. Моргайла і загін морської піхоти, що прибув на допомогу з Одеси від Румчероду. Було розгромлено кілька підрозділів ворожих військ і на деякий час припинено наступ на Акерман.
Наприкінці січня 1918 року румуно-боярські окупанти захопили Арциз. Вони почали відбирати в селян землю, грабувати їх майно. Окупаційні війська вимагали відшкодування «збитків» багатіям. Почалися нечувані утиски й знущання сигуранци та представників офіційної влади над населенням. Жандармерія жорстоко карала тих, кого запідозрювала в симпатіях до Радянської влади. Всіх, хто розмовляв українською або російською мовою, запідозрювали в більшовицьких настроях. Скрізь висіли таблички: «Розмовляйте тільки по-румунськи!»
Дика сваволя, масові пограбування та вивезення майже всіх продуктів до боярсякої Румунії призвели до нечуваних злиднів і голоду.
В 1918 році королівський уряд Румунії, намагаючись створити собі соціальну опору на селі в особі куркульства, оголосив проведення в Бессарабії т. зв. аграрної реформи, за якою багатіям поверталися всі землі, що були конфісковані в них після перемоги Великої Жовтневої соціалістичної революції. Внаслідок цієї реформи більшість селянських земель перейшла у власність багатих колоністів. Розмір земельного наділу основної маси населення становив 2 десятини, а податки за одну десятину збільшилися в 16 раз. Зовсім без землі в Арцизькій волості лишилось 1258 селянських господарств. В той же час куркулі Самоїли, Готліби, Рудольфи мали по 80-100 десятин, а інші 42 багатії – по 40-60 десятин землі.
Сільська біднота змушена була орендувати в них землю, реманент або брати позички хлібом і грішми на кабальних умовах. Багато розорених безземельних та малоземельних селян йшли в найми. Користуючись підтримкою окупаційних властей, німці-колоністи ще жорстокіше експлуатували наймитів у своїх господарствах.
Зазнавала утисків рідна культура, освіта. В Арцизі діяло 2 початкові школи, де навчалися переважно діти заможних верств населення. Для окупантів
Арциз
Сторінка 2 з 8
У зв'язку з важким становищем селянство ставало на шлях боротьби проти експлуататорів-куркулів і лихварів. Біднота нападала на казенні і приватні трактири, крамниці. Найбільший такий напад відбувся в 1904 році. Під часНа початку XX століття Арциз в економічному і торговельному відношеннях залишався відсталим. Його розвиток, як і сусідніх сіл, гальмувався відсутністю залізниць і шосейних шляхів. Лише в зв’язку з першою світовою війною в 1914 році почалося будівництво шосе, яке сполучило Арциз з Брієнами, Кілією і Дунаєм. Тоді бельгійська компанія почала прокладати залізничну колію Акерман—Бессарабська через Арциз. У 1916 році в місті побудовано залізничну станцію з своїм депо, де працював великий колектив робітників і службовців. У зв’язку з прокладенням залізниці споруджено залізничні майстерні, ткацьку фабрику, що належала братам Майснерам, паровий млин тощо.
Життя трудового населення в роки першої світової війни значно погіршало. Не вистачало багатьох продуктів харчування, підвищились ціни на найнеобхідніші промислові товари. Серед робітників і селян зростало незадоволення політикою царського уряду.
Трудящі Арциза з великою радістю зустріли звістку про повалення самодержавства в лютому 1917 року. Залізничники встановили зв’язки з Акерманською Радою робітничих і солдатських депутатів. Вони розповсюджували її друкований орган «Аккерманское слово», який закликав селян до повстання.
З великим піднесенням трудове населення Арциза привітало перемогу Великої Жовтневої соціалістичної революції в Петрограді. Наприкінці листопада 1917 року селянська біднота міста разом з бідняками навколишніх сіл приступила до розподілу поміщицької землі.
У січні 1918 року В Арцизі була встановлена Радянська влада. Рада селянських депутатів почала впроваджувати в життя перші ленінські декрети. Землі княгині Гагаріної і багатих німців-колоністів розподілили серед бідноти Арциза, Миколаївки. Олександрівки, Бородіна та інших сіл Акерманського повіту.
Коли війська боярської Румунії почали окупацію Бессарабії, майже півтора місяця партизанські загони уперто боролися за збереження здобутків революції. Вони діяли в районі Арциза, Сарати, Байрамчі та інших населених пунктів. Газета «Голос революції» за 1-е лютого 1918 року повідомляла, що не встигли румунські патрулі вступити в Арциз «як їх зустріли багнетами наші загони». Революційні солдати і партизани під керівництвом ревкому Акерманського повіту та командуванням комуніста Караджева героїчно захищали кожний метр рідної землі. «Нам краще померти за вільну Бессарабію,— заявляли борці за Радянську владу,— ніж жити иід п’ятою румунських бояр».
У запеклому бою за Арциз брали участь 1-й Акерманський кавалерійський полк під командуванням С. І. Моргайла і загін морської піхоти, що прибув на допомогу з Одеси від Румчероду. Було розгромлено кілька підрозділів ворожих військ і на деякий час припинено наступ на Акерман.
Наприкінці січня 1918 року румуно-боярські окупанти захопили Арциз. Вони почали відбирати в селян землю, грабувати їх майно. Окупаційні війська вимагали відшкодування «збитків» багатіям. Почалися нечувані утиски й знущання сигуранци та представників офіційної влади над населенням. Жандармерія жорстоко карала тих, кого запідозрювала в симпатіях до Радянської влади. Всіх, хто розмовляв українською або російською мовою, запідозрювали в більшовицьких настроях. Скрізь висіли таблички: «Розмовляйте тільки по-румунськи!»
Дика сваволя, масові пограбування та вивезення майже всіх продуктів до боярсякої Румунії призвели до нечуваних злиднів і голоду.
В 1918 році королівський уряд Румунії, намагаючись створити собі соціальну опору на селі в особі куркульства, оголосив проведення в Бессарабії т. зв. аграрної реформи, за якою багатіям поверталися всі землі, що були конфісковані в них після перемоги Великої Жовтневої соціалістичної революції. Внаслідок цієї реформи більшість селянських земель перейшла у власність багатих колоністів. Розмір земельного наділу основної маси населення становив 2 десятини, а податки за одну десятину збільшилися в 16 раз. Зовсім без землі в Арцизькій волості лишилось 1258 селянських господарств. В той же час куркулі Самоїли, Готліби, Рудольфи мали по 80-100 десятин, а інші 42 багатії – по 40-60 десятин землі.
Сільська біднота змушена була орендувати в них землю, реманент або брати позички хлібом і грішми на кабальних умовах. Багато розорених безземельних та малоземельних селян йшли в найми. Користуючись підтримкою окупаційних властей, німці-колоністи ще жорстокіше експлуатували наймитів у своїх господарствах.
Зазнавала утисків рідна культура, освіта. В Арцизі діяло 2 початкові школи, де навчалися переважно діти заможних верств населення. Для окупантів
Дивиться також інші населені пункти цього району:
- Холмське
- Теплиця
- Павлівка
- Острівне
- Мирнопілля
- Кам’янське
- Делень
- Главані
- Вознесенка Перша
- Виноградівка
- Веселий Кут
- Нова Іванівка
- Задунаївка