Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
дорослого населення було тільки 22 проц. Навіть напередодні Жовтневої революції, коли училище було вже чотирикласним, його відвідували 40-50 дітей, переважно заможних родин.
Тяжкі умови життя штовхали селянську бідноту на шлях класової боротьби, яка особливо загострилася під час першої російської революції. Весною 1905 року незаможні селяни й наймити почали збиратися і обговорювати умови оренди і заробітної плати. Про це довідалися власті і ввели в містечко роту солдатів. Але присутність військ не злякали селян. 16 червня вони натовпом у 300 чоловік прийшли до будинку орендаря і поставили перед ним ряд вимог: орендної плати брати не більше 6 крб. за десятину, сіножаті здавати з половини, встановити плату для дорослих наймитів 25 крб. на місяць, 2 крб. поденно, для жінок – півтора карбованців на день.
Селяни вимагали від орендаря розписки, що ці вимоги будуть неодмінно виконані. Становий пристав спершу умовляв розійтись, а потім залякував розправою. Але селяни стояли на своєму. Тоді проти них виставили солдатів. Як повідомляв прокурор одеського окружного суду, солдати підійшли до натовпу, взяли гвинтівки «на руку», але селяни йшли на багнети, з криком: «Стріляти не маєте права!». Селян вдалось розігнати. Однак вони не відмовились від своїх справедливих вимог і добилися, щоб орендар видав їм розписку, яку вони вимагали. Прокурор ставив також під сумнів вірність царським сатрапам солдатів, які тут перебували, і просив на випадок посилення «безпорядків» прислати у волость прикріплення. За участь у заворушеннях багато селян були заарештовані, в т. ч. Ф. Кравченко, Н. Каленюк, Г. Плохотник, Я. Самійленко та інші. Старожили згадують сміливий вчинок свого земляка Г. Сімашка, який підняв червоний прапор над будинком урядника, а на стіні написав: «Смерть павукам і катам, земля тим, хто працює на ній!».
Революційні виступи в селі не припинялися і в 1906 році. Цьому сприяло розповсюдження серед селян прокламації революційного змісту, про що ананьївський повітовий справник повідомляв товариша прокурора одеського окружного суду.
Але стихійні виступи селян не могли зміцнити становище. Земля, як і раніше, лишалася в руках багатіїв. За даними 1912 року, в Миколаївці два поміщики володіли 3796 десятинами, а двом селянським громадам належало тільки 383 десятини.
Імперіалістична війна, що почалася 1914 року, і масова мобілізація погіршили і без того тяжке становище трудового населення Миколаївки.
З великим задоволенням селяни зустріли звістку про Лютневу революцію, повалення царату, сподіваючись, що настав кінець їх злидням та тяжким випробуванням. Уже в квітні тут виступали, що настав кінець їх злидням та тяжким випробуванням. Уже в квітні тут виступали з роз’ясненням про сучасний момент представники селянської секції Одеської Ради робітничих депутатів. Під час весняної сівби селяни захопили частину поміщицької землі, а на ту, що орендували, встановили мінімальну плату.
Але віковічні селянські сподівання про землю здійснились тільки після Жовтневої революції, про перемогу якої сповістив наймит Л. С. Куций, що повернувся в село з Одеси. Радянську владу в Миколаївці було встановлено після перемоги січневого повстання 1918 року в Одесі. На початку лютого 1918 року в селі виник волревком, очолений робітником з м. Вознесенська Ф. Орловим, якого потім зміцнив місцевий житель І. Ф. Горячов. У своїй діяльності ревком спирався на партизанський загін С. М. Недолуженка, що базувався в селах Ісаєвому та Мар’їній Рощі.
У зв’язку з підготовкою в губернії до конфіскації поміщицької землі і розподілу її серед малоземельних і безземельних у Миколаївці в середині лютого була створена земельна комісія, яку очолив землемір І. І. Павлюк. Однак нарізку землі комісія не встигла провести, оскільки в березні 1918 року село окупували австро-німецькі війська, які відновили права поміщиків. Діяльність комісії була припинена, а над її членами окупанти вчинили жорстоку розправу.
Миколаївка
Сторінка 2 з 8
В 1862 році в Миколаївці відкрили церковнопарафіяльну школу, в якій навчалося 27 хлопчиків і 3 дівчинки. Дітей вчили піп і дяк. Десь у 70-х роках в селі було відрито однокласне училище, яке утрималося на кошти земства. В 1894 році його відвідували тільки 69 учнів: 47 хлопчиків і 22 дівчинки. Внаслідок цього наприкінці ХІХ століття письменних серед Тяжкі умови життя штовхали селянську бідноту на шлях класової боротьби, яка особливо загострилася під час першої російської революції. Весною 1905 року незаможні селяни й наймити почали збиратися і обговорювати умови оренди і заробітної плати. Про це довідалися власті і ввели в містечко роту солдатів. Але присутність військ не злякали селян. 16 червня вони натовпом у 300 чоловік прийшли до будинку орендаря і поставили перед ним ряд вимог: орендної плати брати не більше 6 крб. за десятину, сіножаті здавати з половини, встановити плату для дорослих наймитів 25 крб. на місяць, 2 крб. поденно, для жінок – півтора карбованців на день.
Селяни вимагали від орендаря розписки, що ці вимоги будуть неодмінно виконані. Становий пристав спершу умовляв розійтись, а потім залякував розправою. Але селяни стояли на своєму. Тоді проти них виставили солдатів. Як повідомляв прокурор одеського окружного суду, солдати підійшли до натовпу, взяли гвинтівки «на руку», але селяни йшли на багнети, з криком: «Стріляти не маєте права!». Селян вдалось розігнати. Однак вони не відмовились від своїх справедливих вимог і добилися, щоб орендар видав їм розписку, яку вони вимагали. Прокурор ставив також під сумнів вірність царським сатрапам солдатів, які тут перебували, і просив на випадок посилення «безпорядків» прислати у волость прикріплення. За участь у заворушеннях багато селян були заарештовані, в т. ч. Ф. Кравченко, Н. Каленюк, Г. Плохотник, Я. Самійленко та інші. Старожили згадують сміливий вчинок свого земляка Г. Сімашка, який підняв червоний прапор над будинком урядника, а на стіні написав: «Смерть павукам і катам, земля тим, хто працює на ній!».
Революційні виступи в селі не припинялися і в 1906 році. Цьому сприяло розповсюдження серед селян прокламації революційного змісту, про що ананьївський повітовий справник повідомляв товариша прокурора одеського окружного суду.
Але стихійні виступи селян не могли зміцнити становище. Земля, як і раніше, лишалася в руках багатіїв. За даними 1912 року, в Миколаївці два поміщики володіли 3796 десятинами, а двом селянським громадам належало тільки 383 десятини.
Імперіалістична війна, що почалася 1914 року, і масова мобілізація погіршили і без того тяжке становище трудового населення Миколаївки.
З великим задоволенням селяни зустріли звістку про Лютневу революцію, повалення царату, сподіваючись, що настав кінець їх злидням та тяжким випробуванням. Уже в квітні тут виступали, що настав кінець їх злидням та тяжким випробуванням. Уже в квітні тут виступали з роз’ясненням про сучасний момент представники селянської секції Одеської Ради робітничих депутатів. Під час весняної сівби селяни захопили частину поміщицької землі, а на ту, що орендували, встановили мінімальну плату.
Але віковічні селянські сподівання про землю здійснились тільки після Жовтневої революції, про перемогу якої сповістив наймит Л. С. Куций, що повернувся в село з Одеси. Радянську владу в Миколаївці було встановлено після перемоги січневого повстання 1918 року в Одесі. На початку лютого 1918 року в селі виник волревком, очолений робітником з м. Вознесенська Ф. Орловим, якого потім зміцнив місцевий житель І. Ф. Горячов. У своїй діяльності ревком спирався на партизанський загін С. М. Недолуженка, що базувався в селах Ісаєвому та Мар’їній Рощі.
У зв’язку з підготовкою в губернії до конфіскації поміщицької землі і розподілу її серед малоземельних і безземельних у Миколаївці в середині лютого була створена земельна комісія, яку очолив землемір І. І. Павлюк. Однак нарізку землі комісія не встигла провести, оскільки в березні 1918 року село окупували австро-німецькі війська, які відновили права поміщиків. Діяльність комісії була припинена, а над її членами окупанти вчинили жорстоку розправу.
Дивиться також інші населені пункти цього району:
- Шабельники
- Ульяновка
- Скосарівка
- Петрівка
- Олексіївка
- Новопетрівка
- Настасіївка
- Левадівка
- Антонюки
- Ананьївка
- Андрієво-Іванівка