Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Зростала роль комітету незаможних селян у громадсько-політичному житті Миколаївки. У 1927 році в селі налічувалось понад 180 членів КНС. Всі вони брали участь у роботі сільських організацій. Тільки членами сільраді було обрано 17 чоловік.
Велику організаторську роботу здійснювала сільська Рада, яка об’єднувала 9 населених пунктів. При ній працювали комісії: земельна, адміністративна, санітарної культури і охорони матері та дитини., допомогли громадським організаціям, фінансово-господарська.
Значний вплив на громадсько-політичне життя села справляла більшовицька преса. Миколаївці завжди прислухалися до голосу одеської окружної газети «Червоний степ», постійні сількори якої були і в Миколаївці. Найактивнішим серед них був В. Рудик. Його кореспонденції відзначалися актуальністю і гостротою, нещадно викривали ворожу діяльність куркулів, кликали до соціалістичної перебудови села. В 1924 році вороги вчинили замах на життя В. Рудика. Чудом він лишився живим, і незважаючи на прогнози, й далі плідно працював. У 1926 році Рудика як найактивнішого сількора обрали делегатом Всесоюзного робсількорівського з’їзду від Одеського округу.
В селі активно працювали осередки МОДРу, Тсоавіахіму, Червоного Хреста, войовничих безвірників. Політико-освітня робота зосереджувалася в сільбуді, де до Х роковин Жовтня змонтували стаціонарну кіноустановку, радіотранслятор. Тут виступав самодіяльний драматичний колектив, діяла бібліотека, що мала 2720 книжок.
Велику допомогу парторганізації в розгортанні культурно-масової і освітньої роботи серед селян подавали вчителі та учні старших класів місцевої школи.
У 20-х рр.. тут працювала семирічна школа, в якій у 1927 році навчалось 330 дітей.
Активну участь в громадському житті брали жінки-делегатки. В їх складі 1926 року були 24 незаможниці, 18 середнячок, 13 батрачок. Про одну з них – Є. Непомнящу – окружна газета писала як про найбільш активну селянку Миколаївки. Делегатки обробляли дві десятини посіву. На виручені гроші від продажу зібраного врожаю вони купували літературу і розповсюджували її серед жителів.
Діяльність партійної, комсомольської та інших організацій позитивно позначилась на вихованні молоді. Так, у дні святкування ІХ роковин Жовтневої соціалістичної революції на урочистих зборах селян Миколаївки і Дружелюбівки був покладений початок новому обряду одруження. Молодь відмовилась вінчатись у церкві, оформляла шлюб у сільраді в урочистій обстановці. В цей же час стало традицією відзначати свято урожаю. До свята влаштовувались сільськогосподарські виставки. Призи й подарунки за досягнуті успіхи одержували як колективи, так і окремі селяни. Наприклад, на виставці 1929 року першу премію одержала сільськогосподарська комуна ім. Десятиріччя комсомолу, яка демонструвала племінних коней, корів тощо.
Питання соціалістичної перебудови села наприкінці 20-х років було в центрі уваги сільського партосередку, який налічував у 1929 році 19 комуністів. Незважаючи на те, що селяни одержали землю, маломіцні та бідняцькі господарства не могли власними зусиллями вибратись із злиднів. Економічне становище селянських господарств Миколаївки характеризувалося такими даними ( в межах сільради): безкінних і безкорівних господарств було 317, з одним конем – 20,з однією коровою - 54;з двома кіньми – 29, з двома коровами – 12. Всього господарств з двома головами худоби було 131, а трьома – 103. Тому назріла потреба у колективному веденні господарства.
Наприкінці 1929 року і на початку 1930 в Миколаївці почалась масова колективізація. Більшість селян об’єднались у колгоспах «Заповіт Леніна», ім. 12-річчя Жовтня, «Перекопська перемога», «Колектив праці». У колгосп «Заповіт Леніна» спершу вступило 35 бідняцьких господарств. Вони усуспільнили 30 коней, 2 сівалки, 4 жниварки, 300 га землі. Головою обрали бідняка Луценка. Члени колгоспу прийняли Статут сільгоспартілі. До кінця року в цей колгосп вступило ще 15 господарств, а навесні 1930 року тут налічувалось 102 бідняцькі і середняцькі господарства. Неколективізованих лишилося всього 3 господарства. Землі колгосп мав 2350 га. В посівному клині переважали озима пшениця й кукурудза. Щорік набували колективісти
Миколаївка
Сторінка 4 з 8
мали по півдесятини землі. Колгоспники прийняли «Статут зразкової трудової сільськогосподарської (землеробської) артілі», де першим пунктом було записано про заміну одноосібного господарства колективним. Зростала роль комітету незаможних селян у громадсько-політичному житті Миколаївки. У 1927 році в селі налічувалось понад 180 членів КНС. Всі вони брали участь у роботі сільських організацій. Тільки членами сільраді було обрано 17 чоловік.
Велику організаторську роботу здійснювала сільська Рада, яка об’єднувала 9 населених пунктів. При ній працювали комісії: земельна, адміністративна, санітарної культури і охорони матері та дитини., допомогли громадським організаціям, фінансово-господарська.
Значний вплив на громадсько-політичне життя села справляла більшовицька преса. Миколаївці завжди прислухалися до голосу одеської окружної газети «Червоний степ», постійні сількори якої були і в Миколаївці. Найактивнішим серед них був В. Рудик. Його кореспонденції відзначалися актуальністю і гостротою, нещадно викривали ворожу діяльність куркулів, кликали до соціалістичної перебудови села. В 1924 році вороги вчинили замах на життя В. Рудика. Чудом він лишився живим, і незважаючи на прогнози, й далі плідно працював. У 1926 році Рудика як найактивнішого сількора обрали делегатом Всесоюзного робсількорівського з’їзду від Одеського округу.
В селі активно працювали осередки МОДРу, Тсоавіахіму, Червоного Хреста, войовничих безвірників. Політико-освітня робота зосереджувалася в сільбуді, де до Х роковин Жовтня змонтували стаціонарну кіноустановку, радіотранслятор. Тут виступав самодіяльний драматичний колектив, діяла бібліотека, що мала 2720 книжок.
Велику допомогу парторганізації в розгортанні культурно-масової і освітньої роботи серед селян подавали вчителі та учні старших класів місцевої школи.
У 20-х рр.. тут працювала семирічна школа, в якій у 1927 році навчалось 330 дітей.
Активну участь в громадському житті брали жінки-делегатки. В їх складі 1926 року були 24 незаможниці, 18 середнячок, 13 батрачок. Про одну з них – Є. Непомнящу – окружна газета писала як про найбільш активну селянку Миколаївки. Делегатки обробляли дві десятини посіву. На виручені гроші від продажу зібраного врожаю вони купували літературу і розповсюджували її серед жителів.
Діяльність партійної, комсомольської та інших організацій позитивно позначилась на вихованні молоді. Так, у дні святкування ІХ роковин Жовтневої соціалістичної революції на урочистих зборах селян Миколаївки і Дружелюбівки був покладений початок новому обряду одруження. Молодь відмовилась вінчатись у церкві, оформляла шлюб у сільраді в урочистій обстановці. В цей же час стало традицією відзначати свято урожаю. До свята влаштовувались сільськогосподарські виставки. Призи й подарунки за досягнуті успіхи одержували як колективи, так і окремі селяни. Наприклад, на виставці 1929 року першу премію одержала сільськогосподарська комуна ім. Десятиріччя комсомолу, яка демонструвала племінних коней, корів тощо.
Питання соціалістичної перебудови села наприкінці 20-х років було в центрі уваги сільського партосередку, який налічував у 1929 році 19 комуністів. Незважаючи на те, що селяни одержали землю, маломіцні та бідняцькі господарства не могли власними зусиллями вибратись із злиднів. Економічне становище селянських господарств Миколаївки характеризувалося такими даними ( в межах сільради): безкінних і безкорівних господарств було 317, з одним конем – 20,з однією коровою - 54;з двома кіньми – 29, з двома коровами – 12. Всього господарств з двома головами худоби було 131, а трьома – 103. Тому назріла потреба у колективному веденні господарства.
Наприкінці 1929 року і на початку 1930 в Миколаївці почалась масова колективізація. Більшість селян об’єднались у колгоспах «Заповіт Леніна», ім. 12-річчя Жовтня, «Перекопська перемога», «Колектив праці». У колгосп «Заповіт Леніна» спершу вступило 35 бідняцьких господарств. Вони усуспільнили 30 коней, 2 сівалки, 4 жниварки, 300 га землі. Головою обрали бідняка Луценка. Члени колгоспу прийняли Статут сільгоспартілі. До кінця року в цей колгосп вступило ще 15 господарств, а навесні 1930 року тут налічувалось 102 бідняцькі і середняцькі господарства. Неколективізованих лишилося всього 3 господарства. Землі колгосп мав 2350 га. В посівному клині переважали озима пшениця й кукурудза. Щорік набували колективісти
Дивиться також інші населені пункти цього району:
- Шабельники
- Ульяновка
- Скосарівка
- Петрівка
- Олексіївка
- Новопетрівка
- Настасіївка
- Левадівка
- Антонюки
- Ананьївка
- Андрієво-Іванівка