Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
бандами і білогвардійцями наймити Карпенко, Чумаченько, Зелінський, Фоменко. З гордістю і шаною згадують миколаївці земляків Т. Цимбала, М. Сухіна, Л. Панченка, І. Блощинського, які загинули в боях за Радянську владу.
На початку лютого 1920 року Миколаївка стала ареною запеклих боїв Червоної Армії з денікінськими військами, що відступали на південь. Білогвардійців переслідувала 45-а Червонопрапорна стрілецька дивізія, якою командував Й. Е. Якір.
З лютого підрозділи 400-го полку цієї дивізії вибили з Миколаївки кавалерійський загін білих і вступили в село. Вночі, коли червоноармійці відпочивали, з північного заходу налетіли денікінці, що відступали на Одесу після розгрому під Ольвіополем (тепер м. Первомайськ). На вулицях села зав’язався жорстокий бій. Але сили були нерівні. 400-й полк змушений був залишити Миколаївку. За наказом комдива сюди прибули підрозділи 405-го полку. В бою, що тривав весь день 5 лютого, денікінці були розгромлені. Особливо відзначився 1-й батальйон, який бився проти двох кавалерійських полків ворога, один з яких був офіцерським. Героїчно загинув організатор партизанських загонів на Ямпольщині командир полку комуніст Ф. Є. Криворучко.
Після визволення Миколаївки від білогвардійців 12 лютого 1920 року було створено ревком, який наприкінці березня передав свої повноваження волвиконкому. Працювати доводилось у важких умовах: на село час від часу нападали банди Тютюнника. Влітку 1920 року, у зв’язку з наказом про мобілізацію в Червону Армію громадян віком від 18 до 37 років, куркулі почали поширювати провокаційні чутки і організували заколот проти Радянської влади.
Викликаний сюди червоноармійський ескадрон і загін повітової міліції розігнали куркульських заколотників.
Поступово життя в селі нормалізувалося. Зростали політична активність і свідомість сільської бідноти. В серпні 1920 року почали діяти сільський і волосний комітети незаможних селян. З 1920 року почали Миколаївська Друга волость входила до Вознесенського повіту Одеської губернії, а з березня 1323 року Миколаївка була віднесена до Ісаївського району Первомайського округу.
Волосний КНС об’єднував 8 сільських комітетів, де налічувалось 609 незаможників. Комітети боролися проти куркульства, бандитизму. Вони захищали інтереси бідноти, стежили, щоб дотримувався закон про наділення селян землею та за виконанням продрозверстки. Волвиконком і КНС допомагали сім’ям червоноармійців. Тільки протягом 1920 року в Миколаївській волості одержали допомогу 94 сім’ї грішми, 20 продовольством, 182 сім’ям обробили поля. І все ж через нестачу насіння і робочої худоби була засіяна лише третина озимого клина.
Проведення в життя нової економічної політики сприяло відродженню і дальшому розвитку землеробства. Партосередок, організований в 1921 році, провадив велику роботу по залученню бідняцьких і середняцьких господарств до всіх видів кооперації. Цьому активно допомагала комсомольська організація, яка виникла в 1922 році. Комуністи були ініціаторами створення споживчої кооперації, що заготовляла для держави надлишки зерна, постачала пайовиків реманентом та іншими промисловими товарами. Почавши свою діяльність у 1922 році, сільське споживче товариство досягло на 1927 рік значних успіхів: товарооборот перевищив 204 тис. крб. проти 6288 крб. на перший рік існування. Миколаївська споживспілка обслуговувала 28 населених пунктів і налічувала 994 пайовики, в їх числі 248 членів комнезаму та 554 середняки.
У 1928 році в Миколаївці була відкрита кооперативна школа, в якій вивчали суспільствознавство, математику, агрономію. Після закінчення школи 21 слухач одержав посвідчення «Культурний кооператор».
Водночас розвивалась виробнича кооперація. В січні 1923 року комуніст А. Й. Тищенко, згуртувавши навколо себе бідноту, організував артіль «Незаможний червоний орач», який нарізали 300 десятин землі. До Жовтневої революції всі члени артілі були безземельними і лише двоє з них
Миколаївка
Сторінка 3 з 8
В роки громадянської війни в районі Миколаївки діяли різні банди, які часто нападали на село, розправлялися з селянами, що активно підтримували Радянську владу. Населення не раз виступало проти ворогів із зброєю в руках. Керували боротьбою з іноземними загарбниками, петлюрівськими На початку лютого 1920 року Миколаївка стала ареною запеклих боїв Червоної Армії з денікінськими військами, що відступали на південь. Білогвардійців переслідувала 45-а Червонопрапорна стрілецька дивізія, якою командував Й. Е. Якір.
З лютого підрозділи 400-го полку цієї дивізії вибили з Миколаївки кавалерійський загін білих і вступили в село. Вночі, коли червоноармійці відпочивали, з північного заходу налетіли денікінці, що відступали на Одесу після розгрому під Ольвіополем (тепер м. Первомайськ). На вулицях села зав’язався жорстокий бій. Але сили були нерівні. 400-й полк змушений був залишити Миколаївку. За наказом комдива сюди прибули підрозділи 405-го полку. В бою, що тривав весь день 5 лютого, денікінці були розгромлені. Особливо відзначився 1-й батальйон, який бився проти двох кавалерійських полків ворога, один з яких був офіцерським. Героїчно загинув організатор партизанських загонів на Ямпольщині командир полку комуніст Ф. Є. Криворучко.
Після визволення Миколаївки від білогвардійців 12 лютого 1920 року було створено ревком, який наприкінці березня передав свої повноваження волвиконкому. Працювати доводилось у важких умовах: на село час від часу нападали банди Тютюнника. Влітку 1920 року, у зв’язку з наказом про мобілізацію в Червону Армію громадян віком від 18 до 37 років, куркулі почали поширювати провокаційні чутки і організували заколот проти Радянської влади.
Викликаний сюди червоноармійський ескадрон і загін повітової міліції розігнали куркульських заколотників.
Поступово життя в селі нормалізувалося. Зростали політична активність і свідомість сільської бідноти. В серпні 1920 року почали діяти сільський і волосний комітети незаможних селян. З 1920 року почали Миколаївська Друга волость входила до Вознесенського повіту Одеської губернії, а з березня 1323 року Миколаївка була віднесена до Ісаївського району Первомайського округу.
Волосний КНС об’єднував 8 сільських комітетів, де налічувалось 609 незаможників. Комітети боролися проти куркульства, бандитизму. Вони захищали інтереси бідноти, стежили, щоб дотримувався закон про наділення селян землею та за виконанням продрозверстки. Волвиконком і КНС допомагали сім’ям червоноармійців. Тільки протягом 1920 року в Миколаївській волості одержали допомогу 94 сім’ї грішми, 20 продовольством, 182 сім’ям обробили поля. І все ж через нестачу насіння і робочої худоби була засіяна лише третина озимого клина.
Проведення в життя нової економічної політики сприяло відродженню і дальшому розвитку землеробства. Партосередок, організований в 1921 році, провадив велику роботу по залученню бідняцьких і середняцьких господарств до всіх видів кооперації. Цьому активно допомагала комсомольська організація, яка виникла в 1922 році. Комуністи були ініціаторами створення споживчої кооперації, що заготовляла для держави надлишки зерна, постачала пайовиків реманентом та іншими промисловими товарами. Почавши свою діяльність у 1922 році, сільське споживче товариство досягло на 1927 рік значних успіхів: товарооборот перевищив 204 тис. крб. проти 6288 крб. на перший рік існування. Миколаївська споживспілка обслуговувала 28 населених пунктів і налічувала 994 пайовики, в їх числі 248 членів комнезаму та 554 середняки.
У 1928 році в Миколаївці була відкрита кооперативна школа, в якій вивчали суспільствознавство, математику, агрономію. Після закінчення школи 21 слухач одержав посвідчення «Культурний кооператор».
Водночас розвивалась виробнича кооперація. В січні 1923 року комуніст А. Й. Тищенко, згуртувавши навколо себе бідноту, організував артіль «Незаможний червоний орач», який нарізали 300 десятин землі. До Жовтневої революції всі члени артілі були безземельними і лише двоє з них
Дивиться також інші населені пункти цього району:
- Шабельники
- Ульяновка
- Скосарівка
- Петрівка
- Олексіївка
- Новопетрівка
- Настасіївка
- Левадівка
- Антонюки
- Ананьївка
- Андрієво-Іванівка