Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Звістку про повалення самодержавства н лютому 1917 року трудящі Маяків зустріли з радістю. В місті розгорнулась підготовка до виборів нового складу міського самоврядування і до Установчих зборів. Селяни обрали земельний комітет. Керівники його брались вирішити багато питань, але головного - про землю - і не думали розв'язувати.
З великим піднесенням зустріли маячани звістку про перемогу Жовтневої революції та ленінські декрети про ми- і землю. Всередині січня 1918 року Радянську владу встановлено і в Маяках.
На зростання політичної активності населення великий вплив мало розташування тут Бессарабського радянського загону, до складу якого входили: Дністровська річкова флотилія, де комісаром був уродженець міста комуніст А. Гончаров, кавалерійський загін, що складався з маяцьких і яськівських селян, чотирьох червоно армійських батальйонів, сформованих одеськими робітниками. Загін готувався взяти участь у боях проти військ королівської Румунії, які окупували Бессарабію. Але в той час на територію Придністров'я вдерлися австро-німецькі окупанти. Під натиском переважаючих сил ворога загін змушений був відступити. Селяни Маяків і Ясьок розійшлися по домівках, а одеські робітники повернулися до міста. Штаб загону передав селянам на схов понад 2 тис. гвинтівок і багато боєприпасів.
Незважаючи на те, що загін довелося розформувати, настрій у селян був бадьорий. Всюди чулося: «Радянська влада ще повернеться!».
Австро-німецькі окупанти грабували населення, душили контрибуціями. У грабежах і насильствах їм допомагав загін «державної варти» у складі 80 кіннотників і 60 піхотинців.
20 квітня Одеський комітет більшовиків послав до Маяків для організації партизанських загонів А. А. Гончарова. 20 червня в хаті селянина А. П. Бакуменка зібралося 20 маячан. Вони ознайомилися з маніфестом уряд)' Радянської України від 20 квітня 1918 року, обрали підпільний ревком та обговорили питання про розгортання боротьби з окупантами. Головою ревкому обрали С. Сичова, його заступником - А. Макурова, секретарем - І. Лиховидова. Кількість підпільників у селі з 70 чоловік на початку жовтня зросла до 300 чоловік у листопаді 1918 року.
На одній з нарад у Маяках перед підпільниками виступив представник обласного комітету партії Громобой (Ольшевський). Було вирішено відновити в селі Радянську владу. В ніч на 18 листопада партизани розгромили варту, захопили пошту, телеграф, управу і проголосили в селі Радянську владу . 18 листопада в Маяках відбулась загальна сходка жителів, на якій ухвалено поповнити загін новими бійцями. До загону записалась усі чоловіки, здатні носити зброю, після чого він мав 4 роти піхоти, 80 кіннотників, кулеметну команду. Оперативний штаб його очолив маячанин І. Ф. Грицюта . Селяни постачали бійців продовольством, зброєю, яку залишив Бессарабський радянський загін . У грудні 1918 року в загоні було близько тисячі бійців. За рішенням обласного комітету партії загін захопив села Дальник, Гнилякове, Нерубайське і станцію Дачна.
Після того, як в Одесі висадилися війська Антанти, командування загону вирішило об'єднатися з частинами Червоної Армії. Щоб поповнити запаси зброї, партизанський загін Маяків 1 січня 1919 року вирушив на Овідіополь, вигнав звідти білогвардійців і повернувся з походу з великими трофеями. 30 січня придністровські партизани за завданням штабу обласного ревкому зайняли Тирасполь. Кілька днів вони мужньо відбивали атаки об'єднаного загону білогвардійців, французьких солдатів і польських легіонерів. Але під натиском значно переважаючих сил ворога партизани змушені були залишити Маяки .
28 лютого 1919 року в придністровських селах спалахнуло повстанця проти англо-французьких інтервентів. Партизани поспішили на допомогу землякам і прибули туди вчасно. По дорозі до рідних місць загін поповнив свої ряди добровольцями з інших сіл і вже мав 2 тис. чоловік. Кілька днів влада в селі перебувала в руках повстанців, і тільки прибуття сюди з Одеси об'єднаного загону французьких, польських солдатів та денікінських карателів з артилерією призвело до тимчасового спаду повстанця. 5-6 березня 1919 року інтервенти вчинили в придністровських селах криваву розправу. Вони вбили багатьох мирних жителів. Тільки в Маяках від рук окупантів загинуло 37 чоловік .
В березні 1919 року повстанці за вказівкою обласного ревкому відійшли на північ і в районі Бірзули (Котовська) об'єднались з однією з частин регулярної Червоної Армії, а кінчотники - з кавалерійською бригадою Г. І. Котовського. У квітні 1919 року маяцький загін разом з частинами Червоної
Маяки
Сторінка 2 з 7
4 вітряки, 2 заводи шипучих вод та 47 різних майстерень, то в 1917 році залишилось 39 майстерень, один завод шипучих вод і один вітряк. Зростали ціни на хліб: якщо в 1914 році пуд пшениці коштував 99 коп., то у 1916- 1 крб. .40 кой..а в 1917 році - 2 крб. 24 коп. Все це призводило до невдоволення антинародною політикою царату. З великим піднесенням зустріли маячани звістку про перемогу Жовтневої революції та ленінські декрети про ми- і землю. Всередині січня 1918 року Радянську владу встановлено і в Маяках.
На зростання політичної активності населення великий вплив мало розташування тут Бессарабського радянського загону, до складу якого входили: Дністровська річкова флотилія, де комісаром був уродженець міста комуніст А. Гончаров, кавалерійський загін, що складався з маяцьких і яськівських селян, чотирьох червоно армійських батальйонів, сформованих одеськими робітниками. Загін готувався взяти участь у боях проти військ королівської Румунії, які окупували Бессарабію. Але в той час на територію Придністров'я вдерлися австро-німецькі окупанти. Під натиском переважаючих сил ворога загін змушений був відступити. Селяни Маяків і Ясьок розійшлися по домівках, а одеські робітники повернулися до міста. Штаб загону передав селянам на схов понад 2 тис. гвинтівок і багато боєприпасів.
Незважаючи на те, що загін довелося розформувати, настрій у селян був бадьорий. Всюди чулося: «Радянська влада ще повернеться!».
Австро-німецькі окупанти грабували населення, душили контрибуціями. У грабежах і насильствах їм допомагав загін «державної варти» у складі 80 кіннотників і 60 піхотинців.
20 квітня Одеський комітет більшовиків послав до Маяків для організації партизанських загонів А. А. Гончарова. 20 червня в хаті селянина А. П. Бакуменка зібралося 20 маячан. Вони ознайомилися з маніфестом уряд)' Радянської України від 20 квітня 1918 року, обрали підпільний ревком та обговорили питання про розгортання боротьби з окупантами. Головою ревкому обрали С. Сичова, його заступником - А. Макурова, секретарем - І. Лиховидова. Кількість підпільників у селі з 70 чоловік на початку жовтня зросла до 300 чоловік у листопаді 1918 року.
На одній з нарад у Маяках перед підпільниками виступив представник обласного комітету партії Громобой (Ольшевський). Було вирішено відновити в селі Радянську владу. В ніч на 18 листопада партизани розгромили варту, захопили пошту, телеграф, управу і проголосили в селі Радянську владу . 18 листопада в Маяках відбулась загальна сходка жителів, на якій ухвалено поповнити загін новими бійцями. До загону записалась усі чоловіки, здатні носити зброю, після чого він мав 4 роти піхоти, 80 кіннотників, кулеметну команду. Оперативний штаб його очолив маячанин І. Ф. Грицюта . Селяни постачали бійців продовольством, зброєю, яку залишив Бессарабський радянський загін . У грудні 1918 року в загоні було близько тисячі бійців. За рішенням обласного комітету партії загін захопив села Дальник, Гнилякове, Нерубайське і станцію Дачна.
Після того, як в Одесі висадилися війська Антанти, командування загону вирішило об'єднатися з частинами Червоної Армії. Щоб поповнити запаси зброї, партизанський загін Маяків 1 січня 1919 року вирушив на Овідіополь, вигнав звідти білогвардійців і повернувся з походу з великими трофеями. 30 січня придністровські партизани за завданням штабу обласного ревкому зайняли Тирасполь. Кілька днів вони мужньо відбивали атаки об'єднаного загону білогвардійців, французьких солдатів і польських легіонерів. Але під натиском значно переважаючих сил ворога партизани змушені були залишити Маяки .
28 лютого 1919 року в придністровських селах спалахнуло повстанця проти англо-французьких інтервентів. Партизани поспішили на допомогу землякам і прибули туди вчасно. По дорозі до рідних місць загін поповнив свої ряди добровольцями з інших сіл і вже мав 2 тис. чоловік. Кілька днів влада в селі перебувала в руках повстанців, і тільки прибуття сюди з Одеси об'єднаного загону французьких, польських солдатів та денікінських карателів з артилерією призвело до тимчасового спаду повстанця. 5-6 березня 1919 року інтервенти вчинили в придністровських селах криваву розправу. Вони вбили багатьох мирних жителів. Тільки в Маяках від рук окупантів загинуло 37 чоловік .
В березні 1919 року повстанці за вказівкою обласного ревкому відійшли на північ і в районі Бірзули (Котовська) об'єднались з однією з частин регулярної Червоної Армії, а кінчотники - з кавалерійською бригадою Г. І. Котовського. У квітні 1919 року маяцький загін разом з частинами Червоної
Дивиться також інші населені пункти цього району:
- Троїцьке
- Нерубайське
- Іллінка
- Дачне
- Градениці
- Вигода
- Великий Дальник
- Василівка
- Березань
- Августівка
- Яськи