Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
В Ананьєві працює семирічна музична школа. Сотні дітей трудівників міста
здобувають тут музичну освіту. Силами викладачів цієї школи з 1965 року організований цикл лекцій-концертів для трудящих. Фахівців для народного господарства готують спеціальні навчальні заклади міста. Ананьївcький сільськогосподарський технікум бухгалтерського обліку у 1960-1966 роках випустив понад тисячу бухгалтерів-плановиків для колгоспів Одещини. Професійно-технічне училище механізації сільського господарства за післявоєнні роки підготувало понад 12 тнc. спеціалістів. Гордістю училища є його вихованці — Герої Соціалістичної Праці А. П. Корчинський, Д. Й. Мазур, Ф. С. Козачинський, які нині працюють в колгоспах Одеської області.
Центром культурного життя міста став районний Будинок культури. Лише в 1967 році в ньому було проведено 103 лекції, вистави і концерти, 22 тематичні вечори, які відвідали 64 тис. чоловік. При Будинку культури організовано 15 гуртків художньої самодіяльності. В них розвивають свої таланти понад 300 жителів міста. На базі цих гуртків створено агіткультбригаду, народний театр. Подарунком колективу театру до 50-річного ювілею Жовтня була постановка п’єси Є. Кравченка «Коли сходило сонце». У 1965 році при Будинку культури на громадських засадах відкрито балетну студію. Двічі на місяць проводяться заняття в народному університеті культури. В місті працює 2 зимові і літній кінотеатри на 1125 місць.
Другом і порадником трудівників міста стала книга. Широко пропагують літературу 11 бібліотек, які налічують понад 114 тис. томів. При районній бібліотеці з 1962 року на громадських засадах працює Клуб любителів поезії. Він об'єднує 38 чоловік. Члени клубу виступають із своїми віршами по міському радіомовленню, видають літературний листок «Молоді голоси». Член клубу вчитель Ф. І. Никифорчук друкує свої вірші в журналі «Перець».
Хвилюючою подією в житті міста стало відкриття у 1966 році Ананьївського історико-краєзнавчого музею, який діє на громадських засадах. Його експозиції відображають історію революційної боротьби та соціалістичних перетворень у місті. В музеї можна знайти цікаві матеріали про відомих діячів науки і культури, які народилися або жили і працювали в Ананьєві. Земляком ананьївців є лауреат Державної премії академік С. І. Вольфкович. Його праці з неорганічної хімії та технології знайшли широке визнання в усьому світі. Тривалий час в Ананьєві мешкав видатний український композитор і поет-перекладач П. І. Ніщинський. З 1875 по 1883 рік він викладав російську літературу, грецьку мову та співи в міських гімназіях. Саме тоді Ніщинський переклав на українську мову трагедію Софокла "Антігона", шосту пісню "Одіссеї" Гомера. Йому належить ряд оригінальних обробок народних пісень,
у т. ч. «Закувала та сива зозуля», «Байда», "Ой гук, мати, гук" та інші. Він створив музичну картину «Вечорниці» до вистави «Назар Стодоля». Музична творчість П. І. Ніщинського стала надбанням українського національного мистецтва.
В місті народилися й набули широкого визнання нові радянські обряди, звичаї. Це передусім — комсомольські весілля. В них вдало поєднуються старовинні українські весільні обряди і нові риси радянського побуту, радянської культури. Як правило, вони відбуваються в будинку культури. Його прикрашають квітами і зеленню. Над сценою вивішується гасло: «Комунізм не лише в полі, на фабриці, він і вдома — за столом, у стосунках сім’ї, в побуті». Наречених зустрічають хлібом-сіллю, обсипають зерном, квітами. Під час весілля виконуються старовинні і радянські пісні. Після реєстрації шлюбу піонери випускають голубів, як символ миру й щастя.
Великого поширення набрали в місті урочисті проводи призовників до Радянської Армії, ветеранів праці — на заслужений відпочинок, вручення повнолітнім паспортів тощо. Як одна сім’я, дружно і радісно, відзначають ананьївці свята міжнародної солідарності трудящих — 1 Травня, роковини Великого Жовтня. З особливим піднесенням відсвяткували вони 50-річні ювілеї Жовтневої соціалістичної революції та встановлення Радянської влади на Україні. Як ніколи багатолюдними були урочисті збори й мітинги, святкові демонстрації 7 листопада і 25 грудня 1967 року. Вони завершилися масовими народними гуляннями. Щиро веселилися трудівники міста, і вони мали на це повне право, бо з честю виконали свої зобов’язання, взяті до
Ананьїв
Сторінка 15 з 16
К. В. Хруцький, мати Героїв Радянського Союзу Зої і Олександра Космодем'янських, космонавти Павло Попович та Валерій Биковський.В Ананьєві працює семирічна музична школа. Сотні дітей трудівників міста
Центром культурного життя міста став районний Будинок культури. Лише в 1967 році в ньому було проведено 103 лекції, вистави і концерти, 22 тематичні вечори, які відвідали 64 тис. чоловік. При Будинку культури організовано 15 гуртків художньої самодіяльності. В них розвивають свої таланти понад 300 жителів міста. На базі цих гуртків створено агіткультбригаду, народний театр. Подарунком колективу театру до 50-річного ювілею Жовтня була постановка п’єси Є. Кравченка «Коли сходило сонце». У 1965 році при Будинку культури на громадських засадах відкрито балетну студію. Двічі на місяць проводяться заняття в народному університеті культури. В місті працює 2 зимові і літній кінотеатри на 1125 місць.
Другом і порадником трудівників міста стала книга. Широко пропагують літературу 11 бібліотек, які налічують понад 114 тис. томів. При районній бібліотеці з 1962 року на громадських засадах працює Клуб любителів поезії. Він об'єднує 38 чоловік. Члени клубу виступають із своїми віршами по міському радіомовленню, видають літературний листок «Молоді голоси». Член клубу вчитель Ф. І. Никифорчук друкує свої вірші в журналі «Перець».
Хвилюючою подією в житті міста стало відкриття у 1966 році Ананьївського історико-краєзнавчого музею, який діє на громадських засадах. Його експозиції відображають історію революційної боротьби та соціалістичних перетворень у місті. В музеї можна знайти цікаві матеріали про відомих діячів науки і культури, які народилися або жили і працювали в Ананьєві. Земляком ананьївців є лауреат Державної премії академік С. І. Вольфкович. Його праці з неорганічної хімії та технології знайшли широке визнання в усьому світі. Тривалий час в Ананьєві мешкав видатний український композитор і поет-перекладач П. І. Ніщинський. З 1875 по 1883 рік він викладав російську літературу, грецьку мову та співи в міських гімназіях. Саме тоді Ніщинський переклав на українську мову трагедію Софокла "Антігона", шосту пісню "Одіссеї" Гомера. Йому належить ряд оригінальних обробок народних пісень,
у т. ч. «Закувала та сива зозуля», «Байда», "Ой гук, мати, гук" та інші. Він створив музичну картину «Вечорниці» до вистави «Назар Стодоля». Музична творчість П. І. Ніщинського стала надбанням українського національного мистецтва.
В місті народилися й набули широкого визнання нові радянські обряди, звичаї. Це передусім — комсомольські весілля. В них вдало поєднуються старовинні українські весільні обряди і нові риси радянського побуту, радянської культури. Як правило, вони відбуваються в будинку культури. Його прикрашають квітами і зеленню. Над сценою вивішується гасло: «Комунізм не лише в полі, на фабриці, він і вдома — за столом, у стосунках сім’ї, в побуті». Наречених зустрічають хлібом-сіллю, обсипають зерном, квітами. Під час весілля виконуються старовинні і радянські пісні. Після реєстрації шлюбу піонери випускають голубів, як символ миру й щастя.
Великого поширення набрали в місті урочисті проводи призовників до Радянської Армії, ветеранів праці — на заслужений відпочинок, вручення повнолітнім паспортів тощо. Як одна сім’я, дружно і радісно, відзначають ананьївці свята міжнародної солідарності трудящих — 1 Травня, роковини Великого Жовтня. З особливим піднесенням відсвяткували вони 50-річні ювілеї Жовтневої соціалістичної революції та встановлення Радянської влади на Україні. Як ніколи багатолюдними були урочисті збори й мітинги, святкові демонстрації 7 листопада і 25 грудня 1967 року. Вони завершилися масовими народними гуляннями. Щиро веселилися трудівники міста, і вони мали на це повне право, бо з честю виконали свої зобов’язання, взяті до
Дивиться також інші населені пункти цього району:
- Шимкове
- Точилове
- Новоолександрівка
- Новогеоргіївка
- Коханівка
- Жеребкове
- Гандрабури
- Мардарівка
- Долинське
- Ананьївський район