Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
В ознаменування трудових успіхів на честь 50-річчя Великого Жовтня ренійський порт занесено в Книгу трудової слави Одеського обкому КП України, виконкому обласної Ради депутатів трудящих та обласної Ради профспілок.
Набагато розширився залізничний вузол, який набуває дедалі більшого значення для торговельних зв’язків з країнами Європи. Тут збудовано ще в 1946 році нову наливну станцію, перестановочний пункт, промивну і пропарювальну станцію, встановлено прожекторне освітлення, введено маневровий радіозв’язок та напівавтоматичне блокування, паровози замінено тепловозами. Цілком реконструйовано і оснащено новим устаткуванням залізничне депо. Внаслідок механізації трудомістких робіт навантаження вагонів прискорилось у 5 разів, а навантаження – в 2 рази.
На всіх підприємствах міста набув великого розмаху рух за комуністичну працю. В 1960 році в порту звання бригад комуністичної праці вже здобули бригада В. Аджема, колектив плав крана № 2 на чолі з бригадиром О. Думітреско і плав крана № 4, де бригадир Ф. Полтавський. Звання ударників комуністичної праці одержали капітан буксиру «Касатка» В. Зубов, електрозварювальник П. Нікула, водії автонавантажувачів І. Барбус і В. Глуган. В 1963 році на Дошку пошани області занесено 10 передовиків міста, серед них – старший крановщик порту В. А. Буценко, зчіплювач вагонів І. О. Негру, машиніст депо О. П. Пробилов та інші.
Пишаються портовики тим, що в їхньому колективі працює старший крановик порту ударник комуністичної праці І. Г. Боярський. Екіпаж його плавкрана виконує виробничі норми на 125 процентів. У 1963 році І. Г. Боярського нагороджено орденом Леніна.
З року в рік поліпшується благоустрій міста. Розширюється мережа водопроводу, прокладено нові тротуари, багато висаджуються дерев. У 1959-1960 рр. в районі залізничного вузла виросли нові вулиці Комсомольська, Спортивна, Поштова, Шевченка з сучасними багатоповерховими будинками. На центральній площі міста – широкоекранний кінотеатр. Якщо в 1940 році комунальна житлова площа всього міста дорівнювала 10 тис. кв. метрів, то в 1964 році лише 58 багатоповерхових будинків мали площу 15,7 тис. кв. метрів. У місті заасфальтовано 87,3 тис. кв. метрів шляхів і тротуарів, встановлено 1000 газових плит, відкрито регулярні автобусні лінії, які зв’язували місто з околицями. Закладено 2 нових парки. В 1964 році стала до ладу міська АТС; встановлено телевізійний ретранслятор. В тому ж році місто одержало електроенергію від державної енергосистеми.
До встановлення Радянської влади в Рені працював лише один лікар і 2 фельдшери; трахома, туберкульоз, висипний тиф були широко розповсюджені серед населення. Піклуючись про здоров’я людей, Радянський уряд допоміг створити мережу лікарських і оздоровчих закладів. У місті є два медичні об’єднання: міське і портове, до складу яких входять міська лікарні на 110 ліжок, дві поліклініки, дитячі консультації, амбулаторія на залізничній станції, медпункт на нафтовій базі, дві санітарно-епідемічні станції. Цю мережу медичних установ обслуговують 55 лікарів та 112 працівників середнього медичного персоналу. Серед них є багато лікарів, які користуються особливою повагою жителів міста. Це передусім головний лікар міської лікарні Ф. С. Ціомик. Людина виняткової працездатності, він за 35 років трудової діяльності вніс великий вклад у розвиток охорони здоров’я, бере активну участь у громадському житі міста. Його не раз обирали депутатом міської Ради. Великим авторитетом у місті користується і головний лікар портової лікарні хірург М. С. Романов, який є висококваліфікованим спеціалістом не тільки в галузі хірургії, а й ряду інших галузей медицини.
Великі звершення за роки Радянської влади відбулися і в галузі народної освіти. В місті ліквідована неписьменність серед дорослих, працює 6 шкіл, з них 3 восьмирічні та 3 середні, в яких навчається 3,7 тис. учнів. При одній з шкіл організовано інтернат для 45 школярів. Відкрито 2 школи робітничої
Рені
Сторінка 12 з 13
країн світу, вантажооборот порту – 4 млн. тонн. Порт Рені нині належить до числа десяти найбільших морських портів СРСР. Не раз ренійські портовики були переможцями в соціалістичному змаганні. За третій квартал 1966 року їм присуджено перехідний Червоний прапор Міністерства морського флоту СРСР і ЦК профспілки робітників морського і річкового флоту, а також першу грошову премію. В ознаменування трудових успіхів на честь 50-річчя Великого Жовтня ренійський порт занесено в Книгу трудової слави Одеського обкому КП України, виконкому обласної Ради депутатів трудящих та обласної Ради профспілок.
Набагато розширився залізничний вузол, який набуває дедалі більшого значення для торговельних зв’язків з країнами Європи. Тут збудовано ще в 1946 році нову наливну станцію, перестановочний пункт, промивну і пропарювальну станцію, встановлено прожекторне освітлення, введено маневровий радіозв’язок та напівавтоматичне блокування, паровози замінено тепловозами. Цілком реконструйовано і оснащено новим устаткуванням залізничне депо. Внаслідок механізації трудомістких робіт навантаження вагонів прискорилось у 5 разів, а навантаження – в 2 рази.
На всіх підприємствах міста набув великого розмаху рух за комуністичну працю. В 1960 році в порту звання бригад комуністичної праці вже здобули бригада В. Аджема, колектив плав крана № 2 на чолі з бригадиром О. Думітреско і плав крана № 4, де бригадир Ф. Полтавський. Звання ударників комуністичної праці одержали капітан буксиру «Касатка» В. Зубов, електрозварювальник П. Нікула, водії автонавантажувачів І. Барбус і В. Глуган. В 1963 році на Дошку пошани області занесено 10 передовиків міста, серед них – старший крановщик порту В. А. Буценко, зчіплювач вагонів І. О. Негру, машиніст депо О. П. Пробилов та інші.
Пишаються портовики тим, що в їхньому колективі працює старший крановик порту ударник комуністичної праці І. Г. Боярський. Екіпаж його плавкрана виконує виробничі норми на 125 процентів. У 1963 році І. Г. Боярського нагороджено орденом Леніна.
З року в рік поліпшується благоустрій міста. Розширюється мережа водопроводу, прокладено нові тротуари, багато висаджуються дерев. У 1959-1960 рр. в районі залізничного вузла виросли нові вулиці Комсомольська, Спортивна, Поштова, Шевченка з сучасними багатоповерховими будинками. На центральній площі міста – широкоекранний кінотеатр. Якщо в 1940 році комунальна житлова площа всього міста дорівнювала 10 тис. кв. метрів, то в 1964 році лише 58 багатоповерхових будинків мали площу 15,7 тис. кв. метрів. У місті заасфальтовано 87,3 тис. кв. метрів шляхів і тротуарів, встановлено 1000 газових плит, відкрито регулярні автобусні лінії, які зв’язували місто з околицями. Закладено 2 нових парки. В 1964 році стала до ладу міська АТС; встановлено телевізійний ретранслятор. В тому ж році місто одержало електроенергію від державної енергосистеми.
До встановлення Радянської влади в Рені працював лише один лікар і 2 фельдшери; трахома, туберкульоз, висипний тиф були широко розповсюджені серед населення. Піклуючись про здоров’я людей, Радянський уряд допоміг створити мережу лікарських і оздоровчих закладів. У місті є два медичні об’єднання: міське і портове, до складу яких входять міська лікарні на 110 ліжок, дві поліклініки, дитячі консультації, амбулаторія на залізничній станції, медпункт на нафтовій базі, дві санітарно-епідемічні станції. Цю мережу медичних установ обслуговують 55 лікарів та 112 працівників середнього медичного персоналу. Серед них є багато лікарів, які користуються особливою повагою жителів міста. Це передусім головний лікар міської лікарні Ф. С. Ціомик. Людина виняткової працездатності, він за 35 років трудової діяльності вніс великий вклад у розвиток охорони здоров’я, бере активну участь у громадському житі міста. Його не раз обирали депутатом міської Ради. Великим авторитетом у місті користується і головний лікар портової лікарні хірург М. С. Романов, який є висококваліфікованим спеціалістом не тільки в галузі хірургії, а й ряду інших галузей медицини.
Великі звершення за роки Радянської влади відбулися і в галузі народної освіти. В місті ліквідована неписьменність серед дорослих, працює 6 шкіл, з них 3 восьмирічні та 3 середні, в яких навчається 3,7 тис. учнів. При одній з шкіл організовано інтернат для 45 школярів. Відкрито 2 школи робітничої
Дивиться також інші населені пункти цього району: