Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
паралельним відділенням для дівчат. Відвідували школу здебільшого діти заможних селян та куркулів.
З 1805 року в селі почав працювати фельдшер.
В 1905 році в Задунаївці налічувалось 278 дворів і 2138 жителів. Становище переважної більшості селян було важким. У своїх спогадах активний учасник революційного підпілля на Ізмаїльщині С. Ф. Касса згадував: «Мій дід був наймитом. Батько теж не мав ні худоби, ні інвентаря. Щоб прогодувати своїх 11 дітей, вів брав у багатіїв гроші під великі проценти та зерно для посіву. Лихварі відбирали у нас восени майже весь урожай».
Революція 1905—1907 pp. знайшла широкий відгук серед жителів Задунаївки. В листопаді тут відбувся селянський з’їзд. Оскільки на ньому верховодили есери, опорою яких була заможна верхівка, з’їзд фактично усунувся від розв’язання аграрних питань в інтересах найширших верств селян. Це викликало обурення бідняків і наймитів Задунаївки, які підтримували членів соціал-демократичної групи в Болграді. Члени цієї групи М. Шишман, Б. Райнов та інші в січні 1906 року розповсюджували тут революційні прокламації, закликали підтримувати першу російську
революцію і готуватись до повстання.
Напередодні першої світової війни активно працював серед селян учитель- більшовик Іван Хінев. Ще в 1910 році він провадив серед учнів села бесіди на революційні теми, викриваючи експлуататорську суть самодержавства і закликав до його повалення.
В роки першої імперіалістичної війни 150 чол. із Задунаївки відправили на війну, 50 чол. забрали на будівництво залізниці Акерман-Бессарабська, що з'єднувала бессарабські землі з Дунаєм. С. Касса, М. Бянов, М. Градесков, що працювали на будівництві залізниці, познайомились з більшовиками Петрограда й Одеси. Тут вони вперше почули про Леніна, з захопленням читали «Окопну Правду».
Війна підірвала економіку селянських господарств. Люди вмирали з голоду і від пошестей. Посилювалась ненависть бідноти до існуючих порядків, до куркулів і лихварів, які збагачувались за рахунок нещадної експлуатації. Трудяще селянство дедалі рішучіше ставало на шлях боротьби проти війни й царизму. У вересні 1917 року С. Касса, П. Ненов і Г. Новак встановлюють зв’язок з більшовиками Болграда, готують трудящих села до повалення влади експлуататорів.
Велика Жовтнева соціалістична революція викликала серед селян Задунаївки нову хвилю боротьби проти експлуататорів. 10 січня 1918 року тут було встановлено Радянську владу. Казенні, куркульські та церковні землі оголошувалися власністю трудящого селянства, почався їх розподіл між батраками, бідняками, проводились в життя інші декрети та постанови робітничо-селянського уряду.
При підтримці імперіалістичних держав боярська Румунія розпочала інтервенцію на південному сході країни. Жителі Задунаївки готувались до опору, створювали збройні загони. Керовані І. Хіневим, П. Йовчевим, вони організували виступ проти інтервентів. Та сили були нерівні. 25 січня 1918 року Задунаївка підпала під ярмо румуно-боярських окупантів. Загарбники з допомогою куркулів і колишніх чиновників відновили старі порядки, встановили військовий терор, спрямований проти тих, хто боровся і підтримував Радянську владу. Багатьох селян арештували і посадили в вогкі підвали. Окупанти відібрали в селян наділену їм Радянською владою землю, закрили школу, де навчання провадилось болгарською мовою. Вони силою забирали хліб, худобу, грабували винні підвали та домашнє майно. Великої шкоди зазнали селяни від потрав озимих та ярих культур ворожою кіннотою. Коли ж вони намагалися скаржитись комендантові, той не хотів їх і слухати.
Та не підкорилися задунаївці ворогам. Зростав народний опір, виникали революційні гуртки. З них в лютому 1922 року М. Шишман створює підпільну революційну організацію. Для керівництва було обрано комітет, до якого ввійшли М. Терзі, В. Торзі, О. Георгієв, М. Ніколов і С. Ф. Касса. Комітет розгорнув роботу по створенню революційних осередків у сусідніх болгарських селах — Главанах, Селі-Оглу (Холмському), Кот-Китаї (Островному), Гасан-Батирі (Виноградному), Новій Іванівці та інших. Члени організації збирали зброю, розповсюджували листівки, що надходили з
Задунаївка
Сторінка 2 з 7
при ньому було паралельне відділення ремісничих класів (рукоділля) па 27 місць. На утримання нового навчального закладу земство відраховувало 320 крб. на рік. У 1902 році училище було реорганізовано в двокласне з З 1805 року в селі почав працювати фельдшер.
В 1905 році в Задунаївці налічувалось 278 дворів і 2138 жителів. Становище переважної більшості селян було важким. У своїх спогадах активний учасник революційного підпілля на Ізмаїльщині С. Ф. Касса згадував: «Мій дід був наймитом. Батько теж не мав ні худоби, ні інвентаря. Щоб прогодувати своїх 11 дітей, вів брав у багатіїв гроші під великі проценти та зерно для посіву. Лихварі відбирали у нас восени майже весь урожай».
Революція 1905—1907 pp. знайшла широкий відгук серед жителів Задунаївки. В листопаді тут відбувся селянський з’їзд. Оскільки на ньому верховодили есери, опорою яких була заможна верхівка, з’їзд фактично усунувся від розв’язання аграрних питань в інтересах найширших верств селян. Це викликало обурення бідняків і наймитів Задунаївки, які підтримували членів соціал-демократичної групи в Болграді. Члени цієї групи М. Шишман, Б. Райнов та інші в січні 1906 року розповсюджували тут революційні прокламації, закликали підтримувати першу російську
революцію і готуватись до повстання.
Напередодні першої світової війни активно працював серед селян учитель- більшовик Іван Хінев. Ще в 1910 році він провадив серед учнів села бесіди на революційні теми, викриваючи експлуататорську суть самодержавства і закликав до його повалення.
В роки першої імперіалістичної війни 150 чол. із Задунаївки відправили на війну, 50 чол. забрали на будівництво залізниці Акерман-Бессарабська, що з'єднувала бессарабські землі з Дунаєм. С. Касса, М. Бянов, М. Градесков, що працювали на будівництві залізниці, познайомились з більшовиками Петрограда й Одеси. Тут вони вперше почули про Леніна, з захопленням читали «Окопну Правду».
Війна підірвала економіку селянських господарств. Люди вмирали з голоду і від пошестей. Посилювалась ненависть бідноти до існуючих порядків, до куркулів і лихварів, які збагачувались за рахунок нещадної експлуатації. Трудяще селянство дедалі рішучіше ставало на шлях боротьби проти війни й царизму. У вересні 1917 року С. Касса, П. Ненов і Г. Новак встановлюють зв’язок з більшовиками Болграда, готують трудящих села до повалення влади експлуататорів.
Велика Жовтнева соціалістична революція викликала серед селян Задунаївки нову хвилю боротьби проти експлуататорів. 10 січня 1918 року тут було встановлено Радянську владу. Казенні, куркульські та церковні землі оголошувалися власністю трудящого селянства, почався їх розподіл між батраками, бідняками, проводились в життя інші декрети та постанови робітничо-селянського уряду.
При підтримці імперіалістичних держав боярська Румунія розпочала інтервенцію на південному сході країни. Жителі Задунаївки готувались до опору, створювали збройні загони. Керовані І. Хіневим, П. Йовчевим, вони організували виступ проти інтервентів. Та сили були нерівні. 25 січня 1918 року Задунаївка підпала під ярмо румуно-боярських окупантів. Загарбники з допомогою куркулів і колишніх чиновників відновили старі порядки, встановили військовий терор, спрямований проти тих, хто боровся і підтримував Радянську владу. Багатьох селян арештували і посадили в вогкі підвали. Окупанти відібрали в селян наділену їм Радянською владою землю, закрили школу, де навчання провадилось болгарською мовою. Вони силою забирали хліб, худобу, грабували винні підвали та домашнє майно. Великої шкоди зазнали селяни від потрав озимих та ярих культур ворожою кіннотою. Коли ж вони намагалися скаржитись комендантові, той не хотів їх і слухати.
Та не підкорилися задунаївці ворогам. Зростав народний опір, виникали революційні гуртки. З них в лютому 1922 року М. Шишман створює підпільну революційну організацію. Для керівництва було обрано комітет, до якого ввійшли М. Терзі, В. Торзі, О. Георгієв, М. Ніколов і С. Ф. Касса. Комітет розгорнув роботу по створенню революційних осередків у сусідніх болгарських селах — Главанах, Селі-Оглу (Холмському), Кот-Китаї (Островному), Гасан-Батирі (Виноградному), Новій Іванівці та інших. Члени організації збирали зброю, розповсюджували листівки, що надходили з
Дивиться також інші населені пункти цього району:
- Холмське
- Теплиця
- Павлівка
- Острівне
- Мирнопілля
- Кам’янське
- Делень
- Главані
- Вознесенка Перша
- Виноградівка
- Веселий Кут
- Нова Іванівка