Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Багато праці трудівники доклали до перетворення Балти в квітуче соціалістичне місто. Розширювався житловий фонд, поліпшувалося побутове і медичне обслуговування населення. Перед війною в місті працювало 10 лікувальних закладів.
Зростала сітка шкіл. На початку 1939 року сотні юнаків і дівчат навчалися в учительському інституті, сільськогосподарському, будівельному та медичному технікумах, зооветшколі.
Мирне щасливе життя панувало в місто. І хоч війна невинно наближалася до кордонів нашої країни, не хотілося вірити в її неминучість. Але на світанку 22 червня 1941 року вона прийшла в наш радянський дім.
З перших днів війни заклик партії «Все для фронту, все для перемоги!» став законом для трудящих Балти. Тисячі жителів добровольцями і по мобілізації пішли захищали Вітчизну від фашистських загарбників. А ті, що лишилися, працювали вдень і вночі, щоб дати фронтові все необхідне. Всі, від малого до старого, виходили копати окопи, протитанкові рови. У місті для боротьби з диверсантами створюється винищувальний батальйон. Роботами по перебудові народного господарства міста і району на воєнний лад, будівництвом оборонних споруд, евакуацією людей, техніки і худоби в глибокий тил керував райком партії на чолі з першим секретарем С.Ф. Булахом (загинув при обороні Севастополя).
Незважаючи на те, що в Балті не було об’єктів стратегічного значення, фашисти вже через місяць після початку війни піддали місто бомбардуванню. В перших числах серпня велике угрупування ворога здійснило прорив фронту в районі Дубоссар. Фашистські війська, вклинившись в нашу оборону в районі Балти-Кодими, 5 серпня захопили місто. 5-а кавалерійська дивізія Червоної Армії під командуванням генерала П.А. Бєлова одержала наказ визволити Балту і цим відкрити нашим військам шлях на Первомайськ. 3 дні йшли запеклі бої. Будинок за будинком, вулицю за вулицею відбивали червоноармійці у ворога. Мешканці Балти допомагали радянським бійцям: вказували розташування вогневих точок противника, піклувалися про поранених. Загарбників було вибито з міста. Але через 2 дні обставини змусили наші війська відступити. Балта знову потрапила до рук фашистів.
Тридцять два місяці тривала окупація. Територію між Бугом і Дністром Гітлер віддав на пограбування боярській Румунії. Тут було утворено т. зв. Губернаторство Трансністрія. В місті діяли румунська сигуранца (таємна поліція), німецьке гестапо та італійська військова комендатура, які запроваджували в Балті і районі «новий порядок». Почалися масові арешти, знищення активістів і мирного населення. В перші ж дні окупації фашистські кати розстріляли 38 радянських військовополонених. На території допоміжного господарства зооветшколи вони закрили в конюшні і живцем спалили 80 чоловік. По дорозі на село Козацьке загарбники розстріляли 30 чоловік. У дворі нинішнього Будинку для старих фашистські недолюдки закатували 10 чоловіків і 5 жінок і серед них – вагітну. Гестапо і сигуранца створили гетто, куди зігнали єврейське населення не тільки Балти, але й навколишніх сіл. Всі ув’язнені були знищені.
Величезних збитків завдали загарбники народному господарству міста. Вони планомірно грабували промислові підприємства, культурно-побутові заклади, школи, лікарні. Тільки з шкір заводу було вивезено обладнання, матеріалів та інших цінностей на 942, 4 тис. крб., з меблевої фабрики – на 133,2 тис. крб. Матеріальна шкода, заподіяна ворогом Балті, перевищила 23 млн. карбованців.
Окупанти намагалися зробити з радянських людей слухняних рабів. Але безуспішно. Більшість жителів міста всіляко саботувала заходи ворога, уникала обов’язкової трудової повинності, як могла шкодила загарбникам.
У березні 1942 року викладач Одеського університету Т.Б. Брагаренко створила в місті підпільну антифашистську групу. Спочатку до неї входили 4 чоловіка – Т.Б. Брагаренко, М.В. Осоків, К.І. Сидоренко і О.Г. Шмальц. Але вже через кілька місяців число членів збільшилось до 42, а на 1 січня 1943 року їх стало 120. Кожен з підпільників мав конкретне завдання. Так, колишній командир Червоної Армії Л.В. Якубовський був начальником штабу
Балта
Сторінка 12 з 16
листопада 1935 року, закликав «зробити методи Стаханова здобутком кожного робітника і колгоспника». Виконуючи настанову зльоту, трудящі розгорнули змагання за краще оволодіння технікою, збільшення випуску продукції тільки відмінної якості. Зростала сітка шкіл. На початку 1939 року сотні юнаків і дівчат навчалися в учительському інституті, сільськогосподарському, будівельному та медичному технікумах, зооветшколі.
Мирне щасливе життя панувало в місто. І хоч війна невинно наближалася до кордонів нашої країни, не хотілося вірити в її неминучість. Але на світанку 22 червня 1941 року вона прийшла в наш радянський дім.
З перших днів війни заклик партії «Все для фронту, все для перемоги!» став законом для трудящих Балти. Тисячі жителів добровольцями і по мобілізації пішли захищали Вітчизну від фашистських загарбників. А ті, що лишилися, працювали вдень і вночі, щоб дати фронтові все необхідне. Всі, від малого до старого, виходили копати окопи, протитанкові рови. У місті для боротьби з диверсантами створюється винищувальний батальйон. Роботами по перебудові народного господарства міста і району на воєнний лад, будівництвом оборонних споруд, евакуацією людей, техніки і худоби в глибокий тил керував райком партії на чолі з першим секретарем С.Ф. Булахом (загинув при обороні Севастополя).
Незважаючи на те, що в Балті не було об’єктів стратегічного значення, фашисти вже через місяць після початку війни піддали місто бомбардуванню. В перших числах серпня велике угрупування ворога здійснило прорив фронту в районі Дубоссар. Фашистські війська, вклинившись в нашу оборону в районі Балти-Кодими, 5 серпня захопили місто. 5-а кавалерійська дивізія Червоної Армії під командуванням генерала П.А. Бєлова одержала наказ визволити Балту і цим відкрити нашим військам шлях на Первомайськ. 3 дні йшли запеклі бої. Будинок за будинком, вулицю за вулицею відбивали червоноармійці у ворога. Мешканці Балти допомагали радянським бійцям: вказували розташування вогневих точок противника, піклувалися про поранених. Загарбників було вибито з міста. Але через 2 дні обставини змусили наші війська відступити. Балта знову потрапила до рук фашистів.
Тридцять два місяці тривала окупація. Територію між Бугом і Дністром Гітлер віддав на пограбування боярській Румунії. Тут було утворено т. зв. Губернаторство Трансністрія. В місті діяли румунська сигуранца (таємна поліція), німецьке гестапо та італійська військова комендатура, які запроваджували в Балті і районі «новий порядок». Почалися масові арешти, знищення активістів і мирного населення. В перші ж дні окупації фашистські кати розстріляли 38 радянських військовополонених. На території допоміжного господарства зооветшколи вони закрили в конюшні і живцем спалили 80 чоловік. По дорозі на село Козацьке загарбники розстріляли 30 чоловік. У дворі нинішнього Будинку для старих фашистські недолюдки закатували 10 чоловіків і 5 жінок і серед них – вагітну. Гестапо і сигуранца створили гетто, куди зігнали єврейське населення не тільки Балти, але й навколишніх сіл. Всі ув’язнені були знищені.
Величезних збитків завдали загарбники народному господарству міста. Вони планомірно грабували промислові підприємства, культурно-побутові заклади, школи, лікарні. Тільки з шкір заводу було вивезено обладнання, матеріалів та інших цінностей на 942, 4 тис. крб., з меблевої фабрики – на 133,2 тис. крб. Матеріальна шкода, заподіяна ворогом Балті, перевищила 23 млн. карбованців.
Окупанти намагалися зробити з радянських людей слухняних рабів. Але безуспішно. Більшість жителів міста всіляко саботувала заходи ворога, уникала обов’язкової трудової повинності, як могла шкодила загарбникам.
У березні 1942 року викладач Одеського університету Т.Б. Брагаренко створила в місті підпільну антифашистську групу. Спочатку до неї входили 4 чоловіка – Т.Б. Брагаренко, М.В. Осоків, К.І. Сидоренко і О.Г. Шмальц. Але вже через кілька місяців число членів збільшилось до 42, а на 1 січня 1943 року їх стало 120. Кожен з підпільників мав конкретне завдання. Так, колишній командир Червоної Армії Л.В. Якубовський був начальником штабу