Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
під озиму пшеницю. Широко практикувався метод яровизованих посіві зернових культур. Поліпшенню насінницької справи сприяла колгоспна хата-лабораторія. Виконуючи завдання, поставлені третім п’ятирічним планом перед трудівниками села про збільшення виробництва зерна, колгосп виростив у 1940 році по 90 пудів пшениці з гектара.
Великі зрушення сталися і в тваринництві. У відповідь на постановку ЦК ВКП(б) і Раднаркому СРСР «Про заходи щодо розвитку громадського тваринництва в колгоспах» комсомольці організували шефство над фермами. Школярі доглядали телят, вирощували кролів. У 1940 році в колгоспі вже налічувалось 40 корів та 70 свиней. Успіхи в розвитку господарства сприяли підвищенню матеріального добробуту і культурного рівня колгоспників. Згаданого року вони одержали на трудодень по 4 кг зерна та по карбованцю грішми.
В селі працювали школа, клуб, періодично демонструвались кінофільми.
Віроломний напад фашистської Німеччини перервав мирне життя і творчу працю колгоспників. Зібравшись на мітинг, вони рішуче заявили про свою готовність стати на захист Батьківщини. Всі трудові резерви, сільськогосподарську техніку і тягло колгоспники кинули на збирання врожаю та дострокове виконання державних поставок.
9 серпня 1941 року село окупувати гітлерівські та румуно-боярські загарбники. Тут був створений жандармський пост, встановлено жорстокий окупаційний режим. Населенню категорично заборонялось переходити в інші населені пункти. Поліцаї били людей, знущались над їх гідністю.
Проте лютий терор не підірвав віру радянських людей в своє визволення. З уст в уст передавались зміст листівок і повідомлень Радянського інформбюро, які розповсюджували підпільники і партизани Одеси. Окупанти спробували організувати в селі т. зв. Трудову общину на чолі з румунським чиновником, де запровадили рабську працю. Проте селяни ховали від ворогів продовольство, саботували заходи властей щодо сільськогосподарських робіт.
За час окупації села загарбники повністю зруйнували господарство артілі: вивезли сільськогосподарський реманент, забрали худобу, коней.
1 квітня 1944 року війська 4-го гвардійського механізованого корпусу 3-го Українського фронту визволили село від загарбників.
Після визволення села колгоспники, очолені партійною організацією, розгорнули велику роботу по відбудові господарства, долаючи величезні труднощі. В колгоспі не було насіння, інвентаря, не вистачало робочих рук. Селяни із власних мізерних запасів поповнювали насіннєвий фонд. Завдяки допомозі держави та самовідданій праці колгоспників артіль у 1944 році виконала зобов’язання по сільгосппоставках. Розпочалось навчання в школі. Поновив роботу клуб.
Поряд з відбудовою господарства і культури трудівники артілі прагнули допомогти Червоній Армії. Вони вносили в фонд оборони свої заощадження, облігації державних позик.
Після закінчення Великої Вітчизняної війни жителі Рейсового поверталися до мирної праці. Повернувся в село і довоєнний голова колгоспу І. Ф. Кучеренко не один, а з фронтовим другом Я. С. Онохіним, уродженцем Кіровської області, який активно включився в колгоспне життя. Він виявив себе і великим трудівником, і здібним організатором. У 1946 році на звітно-виборних зборах колгоспники одностайно обрали його головою колгоспу. Спираючись на партійну організацію та колгоспних активістів бригадира тракторної бригади К. Г. Сомова, коваля В. Чепурняка, агронома МТС О. Федорова, бригадира будівельної бригади В. Нестерука та інших, Анохін незабаром вивів колгосп у число передових господарств району.
Основну увагу правління колгоспу звернуло на підвищення культури обробітку полів, зміцнення трудової дисципліни, ліквідацію порушень Статуту артілі, які полягали насамперед у неправильній витраті трудоднів, розбазарюванні громадських земель та колгоспної власності. Відстаючою ділянкою господарства тривалий час було тваринництво. Щоб створити ферми, правління провело контрактацію молодняка. Для побудови тваринницьких приміщень колгосп одержав кредит, відкрив поблизу села кам’яний кар’єр.
Колгосп с. Ставкового розташований по сусідству з передовою в республіці артіллю ім. Будьонного, яку очолює один з перших зачинателів колгоспного руху, двічі Герой Соціалістичної Праці М. О. Посмітний. За однакових географічних умов та обслуговуванні технікою МТС колгосп Ставкового ще відставав від сусідів. Тому правління артілі та партійна організація закликали колгоспників вивчати досвід артілі ім. Будьонного, вміло використовувати землю та засоби виробництва, берегти громадське добро. Це принесло величезну користь. Десятки членів колгоспу побували у сусідів.
Ставкове
Сторінка 2 з 5
У 1940 році на ланах артілі працювало чотири трактори та два комбайни. Запровадження постійних сівозмін і створення сортового насіннєвого фонду дали змогу покінчити з засміченістю полів. Був розширений посівний клин Великі зрушення сталися і в тваринництві. У відповідь на постановку ЦК ВКП(б) і Раднаркому СРСР «Про заходи щодо розвитку громадського тваринництва в колгоспах» комсомольці організували шефство над фермами. Школярі доглядали телят, вирощували кролів. У 1940 році в колгоспі вже налічувалось 40 корів та 70 свиней. Успіхи в розвитку господарства сприяли підвищенню матеріального добробуту і культурного рівня колгоспників. Згаданого року вони одержали на трудодень по 4 кг зерна та по карбованцю грішми.
В селі працювали школа, клуб, періодично демонструвались кінофільми.
Віроломний напад фашистської Німеччини перервав мирне життя і творчу працю колгоспників. Зібравшись на мітинг, вони рішуче заявили про свою готовність стати на захист Батьківщини. Всі трудові резерви, сільськогосподарську техніку і тягло колгоспники кинули на збирання врожаю та дострокове виконання державних поставок.
9 серпня 1941 року село окупувати гітлерівські та румуно-боярські загарбники. Тут був створений жандармський пост, встановлено жорстокий окупаційний режим. Населенню категорично заборонялось переходити в інші населені пункти. Поліцаї били людей, знущались над їх гідністю.
Проте лютий терор не підірвав віру радянських людей в своє визволення. З уст в уст передавались зміст листівок і повідомлень Радянського інформбюро, які розповсюджували підпільники і партизани Одеси. Окупанти спробували організувати в селі т. зв. Трудову общину на чолі з румунським чиновником, де запровадили рабську працю. Проте селяни ховали від ворогів продовольство, саботували заходи властей щодо сільськогосподарських робіт.
За час окупації села загарбники повністю зруйнували господарство артілі: вивезли сільськогосподарський реманент, забрали худобу, коней.
1 квітня 1944 року війська 4-го гвардійського механізованого корпусу 3-го Українського фронту визволили село від загарбників.
Після визволення села колгоспники, очолені партійною організацією, розгорнули велику роботу по відбудові господарства, долаючи величезні труднощі. В колгоспі не було насіння, інвентаря, не вистачало робочих рук. Селяни із власних мізерних запасів поповнювали насіннєвий фонд. Завдяки допомозі держави та самовідданій праці колгоспників артіль у 1944 році виконала зобов’язання по сільгосппоставках. Розпочалось навчання в школі. Поновив роботу клуб.
Поряд з відбудовою господарства і культури трудівники артілі прагнули допомогти Червоній Армії. Вони вносили в фонд оборони свої заощадження, облігації державних позик.
Після закінчення Великої Вітчизняної війни жителі Рейсового поверталися до мирної праці. Повернувся в село і довоєнний голова колгоспу І. Ф. Кучеренко не один, а з фронтовим другом Я. С. Онохіним, уродженцем Кіровської області, який активно включився в колгоспне життя. Він виявив себе і великим трудівником, і здібним організатором. У 1946 році на звітно-виборних зборах колгоспники одностайно обрали його головою колгоспу. Спираючись на партійну організацію та колгоспних активістів бригадира тракторної бригади К. Г. Сомова, коваля В. Чепурняка, агронома МТС О. Федорова, бригадира будівельної бригади В. Нестерука та інших, Анохін незабаром вивів колгосп у число передових господарств району.
Основну увагу правління колгоспу звернуло на підвищення культури обробітку полів, зміцнення трудової дисципліни, ліквідацію порушень Статуту артілі, які полягали насамперед у неправильній витраті трудоднів, розбазарюванні громадських земель та колгоспної власності. Відстаючою ділянкою господарства тривалий час було тваринництво. Щоб створити ферми, правління провело контрактацію молодняка. Для побудови тваринницьких приміщень колгосп одержав кредит, відкрив поблизу села кам’яний кар’єр.
Колгосп с. Ставкового розташований по сусідству з передовою в республіці артіллю ім. Будьонного, яку очолює один з перших зачинателів колгоспного руху, двічі Герой Соціалістичної Праці М. О. Посмітний. За однакових географічних умов та обслуговуванні технікою МТС колгосп Ставкового ще відставав від сусідів. Тому правління артілі та партійна організація закликали колгоспників вивчати досвід артілі ім. Будьонного, вміло використовувати землю та засоби виробництва, берегти громадське добро. Це принесло величезну користь. Десятки членів колгоспу побували у сусідів.
Дивиться також інші населені пункти цього району:
- Ряснопіль
- Яснопілля
- Шевченкове
- Червоноармійське
- Новоподільське
- Маринівка
- Заводівка
- Демидове
- Гуляївка
- Анатолівка