Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Часто приїздив у Ставкове і М. О. Посмітний. Він по-державному підійшов до потреб сусіднього колгоспу: вникав у всі ділянки виробництва, ділився досвідом роботи, виступав на колгоспних зборах, семінарах тощо.
День у день росла й міцніла дружба і товариська допомога між двома господарствами, а в 1949 році ставків ці уклали з колгоспниками Розквіту договір на соціалістичне змагання.
Розгортаючи змагання, правління артілі та партійна організація, насамперед, звернули увагу на підвищення якості робіт. Щодня по радіо повідомлялись наслідки роботи ланок, бригад, підбивались підсумки змагання. Для кращих бригад і ланок були встановлені перехідні червоні вимпели.
У 1950 році ставківський колгосп об’єднався з артіллю ім. Петровського (с. Данилівна), а в 1952 році з артіллю ім. Чапаєва (с. Рівне). Значно зросла кількість працездатних колгоспників. Ще в 1949 році сюди переселились 32 сім’ї із західних областей України. В укрупненому колгоспі створились необхідні умови для більш продуктивного використання машинної техніки, зменшились адміністративно-господарські витрати, поліпшилось керівництво в бригадах, ланках, на фермах.
Створення багатогалузевого господарства дало змогу розвивати такі важливі галузі як виноградарство, садівництво, овочівництво. За порівняно короткий строк колгосп вийшов у лави передових не лише в районі, але й в області. Так, у 1952 році тут пересічно зібрали зернових по 29,55 цнт за га. Поголів’я великої рогатої худоби, свиней і овець збільшилось порівняно з 1950 роком у два рази.
Збільшення прибутків від рослинництва, тваринництва та інших галузей дало змогу артілі розширити капіталовкладення в господарство. Широко розгорнулося будівництво тваринницьких приміщень, господарських споруд, культурно-побутових закладів і житлових будинків. За короткий строк будівельна бригада спорудила 4 корівники, вівчарик стайню, олійню, електростанцію, два артезіанські колодязі, водонапірну башту, магазин, 76 нових будинків, медичний пункт, дитячі ясла тощо.
За досягнення високих врожаїв зернових культур, розвиток тваринництва у 1952 році 17 працівників артілі було нагороджено орденами і медалями Радянського Союзу. Орденом Леніна нагородили голову колгоспу Я. С. Анохіна, бригадира тракторної бригади К. Г. Сомова, механізатора О. Базарова, ланкову Н. М. Ацук; орденом Трудового Червоного Прапора – ланкову Л. Красночубенко.
У 1954 році після тяжкої хвороби помер Я. С. Онохін. Своєю чесною працею він заслужив велику повагу колгоспників. В центрі села, де поховано Я. С. Онохіна, споруджено гранітний обеліск. Його іменем названо одну з кращих сільських вулиць. Після смерті Я. С. Онохіна головою колгоспу став вихованець М. О. Посмітного, бригадир колгоспу ім. Будьонного, Герой Соціалістичної Праці П. П. Ведута.
У боротьбі за піднесення сільського господарства велике значення мали правильна розстановка кадрів, підвищення зацікавленості трудівників артілі в результатах праці. Комуністи завжди були для всіх колгоспників прикладом. Вони сумлінно працювали, дбайливо ставились до колгоспної власності. Рільничі бригади, очолені комуністами І. Лебедиком і Д. Шишляниковим, тракторна бригада на чолі з І. Я. Путенцовим, тваринницькі ферми, де працювали комуністи В. Гавиловський і Н. М. Ацук, своєчасно і високоякісно справлялись з поставленими завданнями. Була введена додаткова оплата праці за перевиконання норм виробітку і надпланову продукцію. Доярка за перевиконання норми одержувала додатково три проценти заробітку, якщо вона працювала на фермі не менше року. Свинарка за кожне збережене порося одержувала 1 крб. Механізаторам, якщо вони дотримали всіх вимог по обробітку ґрунту і сіянні просапних культур, після появи сходів нараховували додатково 100 проц. трудоднів, а якщо були порушення, у них знімалось 50 проц. оплати. Цей принцип застосовувався і на інших роботах. При цьому додаткова оплата нараховувалась тільки виробниками. Зберігаючи повністю площу посіву озимої та ярої пшениці, як провідних, колгосп за рахунок зменшення посів гороху, ячменю та інших культур значно розширив у 1955 році площу під кукурудзу, що сприяло зміцненню кормової бази для громадського тваринництва. В боротьбі за високий урожай кукурудзи колгосп застосував передові агротехнічні заходи. Посів провадився насінням районованого гібриду ВІР-42 та Одеської-10. Між трактористами і колгоспниками були укладені договори на соціалістичне змагання за зразкове проведення сівби та догляду за посівами. Все це дало можливість збирати високі врожаї цієї цінної кормової культури. Якщо в 1950 році її збирали 13,58 цнт з га (в зерні), то в 1955 році – 47,7 цнт, а ланки Лідії та Тетяни Похилено зібрали по 651, центнера.
Ставкове
Сторінка 3 з 5
Вони стали пропагандистами передового досвіду і активно випроваджували його в колгоспне виробництво.Часто приїздив у Ставкове і М. О. Посмітний. Він по-державному підійшов до потреб сусіднього колгоспу: вникав у всі ділянки виробництва, ділився досвідом роботи, виступав на колгоспних зборах, семінарах тощо.
Розгортаючи змагання, правління артілі та партійна організація, насамперед, звернули увагу на підвищення якості робіт. Щодня по радіо повідомлялись наслідки роботи ланок, бригад, підбивались підсумки змагання. Для кращих бригад і ланок були встановлені перехідні червоні вимпели.
У 1950 році ставківський колгосп об’єднався з артіллю ім. Петровського (с. Данилівна), а в 1952 році з артіллю ім. Чапаєва (с. Рівне). Значно зросла кількість працездатних колгоспників. Ще в 1949 році сюди переселились 32 сім’ї із західних областей України. В укрупненому колгоспі створились необхідні умови для більш продуктивного використання машинної техніки, зменшились адміністративно-господарські витрати, поліпшилось керівництво в бригадах, ланках, на фермах.
Створення багатогалузевого господарства дало змогу розвивати такі важливі галузі як виноградарство, садівництво, овочівництво. За порівняно короткий строк колгосп вийшов у лави передових не лише в районі, але й в області. Так, у 1952 році тут пересічно зібрали зернових по 29,55 цнт за га. Поголів’я великої рогатої худоби, свиней і овець збільшилось порівняно з 1950 роком у два рази.
Збільшення прибутків від рослинництва, тваринництва та інших галузей дало змогу артілі розширити капіталовкладення в господарство. Широко розгорнулося будівництво тваринницьких приміщень, господарських споруд, культурно-побутових закладів і житлових будинків. За короткий строк будівельна бригада спорудила 4 корівники, вівчарик стайню, олійню, електростанцію, два артезіанські колодязі, водонапірну башту, магазин, 76 нових будинків, медичний пункт, дитячі ясла тощо.
За досягнення високих врожаїв зернових культур, розвиток тваринництва у 1952 році 17 працівників артілі було нагороджено орденами і медалями Радянського Союзу. Орденом Леніна нагородили голову колгоспу Я. С. Анохіна, бригадира тракторної бригади К. Г. Сомова, механізатора О. Базарова, ланкову Н. М. Ацук; орденом Трудового Червоного Прапора – ланкову Л. Красночубенко.
У 1954 році після тяжкої хвороби помер Я. С. Онохін. Своєю чесною працею він заслужив велику повагу колгоспників. В центрі села, де поховано Я. С. Онохіна, споруджено гранітний обеліск. Його іменем названо одну з кращих сільських вулиць. Після смерті Я. С. Онохіна головою колгоспу став вихованець М. О. Посмітного, бригадир колгоспу ім. Будьонного, Герой Соціалістичної Праці П. П. Ведута.
У боротьбі за піднесення сільського господарства велике значення мали правильна розстановка кадрів, підвищення зацікавленості трудівників артілі в результатах праці. Комуністи завжди були для всіх колгоспників прикладом. Вони сумлінно працювали, дбайливо ставились до колгоспної власності. Рільничі бригади, очолені комуністами І. Лебедиком і Д. Шишляниковим, тракторна бригада на чолі з І. Я. Путенцовим, тваринницькі ферми, де працювали комуністи В. Гавиловський і Н. М. Ацук, своєчасно і високоякісно справлялись з поставленими завданнями. Була введена додаткова оплата праці за перевиконання норм виробітку і надпланову продукцію. Доярка за перевиконання норми одержувала додатково три проценти заробітку, якщо вона працювала на фермі не менше року. Свинарка за кожне збережене порося одержувала 1 крб. Механізаторам, якщо вони дотримали всіх вимог по обробітку ґрунту і сіянні просапних культур, після появи сходів нараховували додатково 100 проц. трудоднів, а якщо були порушення, у них знімалось 50 проц. оплати. Цей принцип застосовувався і на інших роботах. При цьому додаткова оплата нараховувалась тільки виробниками. Зберігаючи повністю площу посіву озимої та ярої пшениці, як провідних, колгосп за рахунок зменшення посів гороху, ячменю та інших культур значно розширив у 1955 році площу під кукурудзу, що сприяло зміцненню кормової бази для громадського тваринництва. В боротьбі за високий урожай кукурудзи колгосп застосував передові агротехнічні заходи. Посів провадився насінням районованого гібриду ВІР-42 та Одеської-10. Між трактористами і колгоспниками були укладені договори на соціалістичне змагання за зразкове проведення сівби та догляду за посівами. Все це дало можливість збирати високі врожаї цієї цінної кормової культури. Якщо в 1950 році її збирали 13,58 цнт з га (в зерні), то в 1955 році – 47,7 цнт, а ланки Лідії та Тетяни Похилено зібрали по 651, центнера.
Дивиться також інші населені пункти цього району:
- Ряснопіль
- Яснопілля
- Шевченкове
- Червоноармійське
- Новоподільське
- Маринівка
- Заводівка
- Демидове
- Гуляївка
- Анатолівка