Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Минали роки й десятиліття, а різниця між господарствами колоністів і
корінного населення була досить помітною. Селянство, що мало невеликі ділянки землі і обкладалось великими податками, не мало можливості застосовувати набутий колоністами передовий досвід у своїх господарствах. Переважну більшість господарств становили бідняцькі родини, які ледве зводили кінці з кінцями. Цієї істотної різниці не могли приховати навіть буржуазні історики. Так, в «Историческом вестнике» за серпень 1910 року зазначалося: «У колоністів чудові будинки, комфортабельна обстановка, зразкові екіпажі та коні і т. д., у селян же хати-мазанки, бруд і нерідко злидні. В одній частині Шабо ви бачите добре впорядковане містечко, в другій – звичайне малоросійське село».
Ще більше загострилася класова боротьба під час імперіалістичної війни і зокрема, після Лютневої буржуазно-демократичної революції 1917 року. 25 березня 1917 року розпочала свою роботу Акерманська Рада робітничих і солдатських депутатів. Спочатку в ній переважали представники дрібнобуржуазних партій — есери, меншовики тощо. Незабаром посилився вплив більшовиків. Уже в квітні 1917 року Рада запропонувала сільським і волосним комітетам повіту реквізувати незасіяні поміщицькі землі і поділити їх між селянами. Цей важливий захід підтримав В. І. Ленін.
Вільнонаймані сільськогосподарські робітники Шабо створили робітничий союз, який обрав своїх уповноважених. 23 квітня 1917 року уповноважені запровадили восьмигодинний робочий день на виноградних плантаціях. Шабський союз робітників здобув перемогу на виборах до посадської управи в серпні 1917 року.
Великий вплив на розгортання класової боротьби в селі мала звістка про перемогу Великої Жовтневої соціалістичної революції в Петрограді. Трудящі висловлювали недовір’я представникам різних угодовських, дрібнобуржуазних партій і йшли
за більшовиками.
В грудні 1917 року при Акерманській Раді утворився військово-революційний комітет, який впроваджував у життя рішення III з’їзду Рад, організовував загони Червоної гвардії. 10 січня 1918 року на засіданні з'їзду селянських і робітничих депутатів міських самоуправлінь Буджака, що відбувався в Акермані, вирішено не визнавати влади молдавської буржуазно-націоналістичної крайової Ради «Сфатул-Церій» і боротися проти румуно-боярських окупантів, які на початку січня вдерлися на територію Бессарабії. Того ж дня вся влада в Акермані й повіті перейшла до рук Ради, яка оголосила революційну мобілізацію трудящих. Було організовано робітничо-селянські дружини, які взяли активну участь в обороні Акермана.
Та сили виявились нерівними. Слабо озброєні робітники і селяни не змогли стримати натиск регулярних військ інтервентів і білогвардійців, які 9 березня 1918 року зайняли Акерман, а також і Шабо. Окупанти та місцева націоналістична контрреволюція встановили в повіті режим кривавого терору і сваволі. У серпні жандарми жорстоко побили жінок посаду М. Короленко і О. Вовченко тільки за те, що їх синів запідозрили в організації боротьби проти окупаційних ставлеників. Того ж місяця вони тяжко побили й селянина П. Суковатого за відмову дати їм своїх коней і воза.
Про численні факти знущань жандармерії боярської Румунії над населенням Шабо говорилося навіть на земських зібраннях. Так, у повідомленні акерманського повітового земського зібрання, яке відбулось 12 січня 1919 року, зазначалося: "До Шабо щодня приходять робітники-садівники на біржу для найму на поденну роботу. В жовтні 1918 року з'явився на біржу жандарм, забрав під погрозою всіх робітників на плавні Окуліча і босими загнав у воду, щоб косили очерет жандармам».
Але залякати трудящих не вдалося. В жовтні 1918 року тут почалося повстання яке проходило під лозунгом боротьби з іноземними поневолювачами. В газеті «Одесские новости» від 25 жовтня 1918 року повідомлялося: «20 жовтня в посаді Шабо Акерманського повіту спалахнуло повстання селян проти грабіжництва румунських жандармів. Для придушення повстання румуни стягнули дві роти солдат з кулеметами». Незважаючи на кривавий терор румунських окупантів, Шабська посадська дума за ініціативою її голови Й. Г. Руснака 25 листопада 1918 року, засуджуючи насильство окупантів, постановила: «Апелювати до своєї рідної батьківщини — демократичної Росії і демократії всього світу — вирвати нас з кігтів насильників-румун і приєднати до своєї матері-Росії».
В грудні 1918 року утворилася підпільна комуністична організація Акерман- ського повіту, яка до літа 1919 року організувала 25 комуністичних груп. За короткий час тільки в Шабо включилося в революційну боротьбу 250 чоловік.
Шабо
Сторінка 3 з 7
робочого дня, підвищення заробітної плати, видачі її наприкінці кожного тижня. Вимоги страйкарів були задоволені лише частково. Боротьба трудящих не припинялась навіть у період розгулу столипінської реакції. Так, у серпні 1909 року селяни Шабо знову виступали проти місцевого поміщика.Минали роки й десятиліття, а різниця між господарствами колоністів і
Ще більше загострилася класова боротьба під час імперіалістичної війни і зокрема, після Лютневої буржуазно-демократичної революції 1917 року. 25 березня 1917 року розпочала свою роботу Акерманська Рада робітничих і солдатських депутатів. Спочатку в ній переважали представники дрібнобуржуазних партій — есери, меншовики тощо. Незабаром посилився вплив більшовиків. Уже в квітні 1917 року Рада запропонувала сільським і волосним комітетам повіту реквізувати незасіяні поміщицькі землі і поділити їх між селянами. Цей важливий захід підтримав В. І. Ленін.
Вільнонаймані сільськогосподарські робітники Шабо створили робітничий союз, який обрав своїх уповноважених. 23 квітня 1917 року уповноважені запровадили восьмигодинний робочий день на виноградних плантаціях. Шабський союз робітників здобув перемогу на виборах до посадської управи в серпні 1917 року.
Великий вплив на розгортання класової боротьби в селі мала звістка про перемогу Великої Жовтневої соціалістичної революції в Петрограді. Трудящі висловлювали недовір’я представникам різних угодовських, дрібнобуржуазних партій і йшли
за більшовиками.
В грудні 1917 року при Акерманській Раді утворився військово-революційний комітет, який впроваджував у життя рішення III з’їзду Рад, організовував загони Червоної гвардії. 10 січня 1918 року на засіданні з'їзду селянських і робітничих депутатів міських самоуправлінь Буджака, що відбувався в Акермані, вирішено не визнавати влади молдавської буржуазно-націоналістичної крайової Ради «Сфатул-Церій» і боротися проти румуно-боярських окупантів, які на початку січня вдерлися на територію Бессарабії. Того ж дня вся влада в Акермані й повіті перейшла до рук Ради, яка оголосила революційну мобілізацію трудящих. Було організовано робітничо-селянські дружини, які взяли активну участь в обороні Акермана.
Та сили виявились нерівними. Слабо озброєні робітники і селяни не змогли стримати натиск регулярних військ інтервентів і білогвардійців, які 9 березня 1918 року зайняли Акерман, а також і Шабо. Окупанти та місцева націоналістична контрреволюція встановили в повіті режим кривавого терору і сваволі. У серпні жандарми жорстоко побили жінок посаду М. Короленко і О. Вовченко тільки за те, що їх синів запідозрили в організації боротьби проти окупаційних ставлеників. Того ж місяця вони тяжко побили й селянина П. Суковатого за відмову дати їм своїх коней і воза.
Про численні факти знущань жандармерії боярської Румунії над населенням Шабо говорилося навіть на земських зібраннях. Так, у повідомленні акерманського повітового земського зібрання, яке відбулось 12 січня 1919 року, зазначалося: "До Шабо щодня приходять робітники-садівники на біржу для найму на поденну роботу. В жовтні 1918 року з'явився на біржу жандарм, забрав під погрозою всіх робітників на плавні Окуліча і босими загнав у воду, щоб косили очерет жандармам».
Але залякати трудящих не вдалося. В жовтні 1918 року тут почалося повстання яке проходило під лозунгом боротьби з іноземними поневолювачами. В газеті «Одесские новости» від 25 жовтня 1918 року повідомлялося: «20 жовтня в посаді Шабо Акерманського повіту спалахнуло повстання селян проти грабіжництва румунських жандармів. Для придушення повстання румуни стягнули дві роти солдат з кулеметами». Незважаючи на кривавий терор румунських окупантів, Шабська посадська дума за ініціативою її голови Й. Г. Руснака 25 листопада 1918 року, засуджуючи насильство окупантів, постановила: «Апелювати до своєї рідної батьківщини — демократичної Росії і демократії всього світу — вирвати нас з кігтів насильників-румун і приєднати до своєї матері-Росії».
В грудні 1918 року утворилася підпільна комуністична організація Акерман- ського повіту, яка до літа 1919 року організувала 25 комуністичних груп. За короткий час тільки в Шабо включилося в революційну боротьбу 250 чоловік.
Дивиться також інші населені пункти цього району:
- Широке
- Стара Царичанка
- Семенівка
- Русько-Іванівка
- Приморське
- Монаші
- Миколаївка
- Маразліївка
- Крутоярівка
- Козацьке
- Карналіївка
- Затока
- Випасне
- Великомар’янівка
- Бритівка
- Андріївка
- Адамівка