Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
середньому по 18,6 цнт зернових з га. В господарстві було збудовано 5 тваринницьких ферм.
За успіхи в розвитку сільськогосподарського виробництва артіль «12-річчя Жовтня» не раз преміювалася Головвиставкомом ВСГВ. У 1940 році її нагороджено дипломом 11 ступеня.
Заможно жили члени артілі. Воші одержували на трудодень 5—6 кг хліба і по 1 крб. 25 коп. грішми. Не гірше оплачували працю людей і інші колгоспи села — їм. Дзержинського, «Більшовицька перемога», «Червоний партизан», ім. XVIII з'їзду ВКП(б), «Чесна праця». Так, колгоспник Семен Криворучко з сім'єю у 1936 році виробив 876 трудоднів, на які одержав 820 пудів хліба. Люди з жахом згадували своє злиденне життя до революції і славили колгоспний лад, що приніс їм добробут. Колгоспниця Анастасія Вакулова розповідала своїм дітям, що її батьки не маля своєї хати, жили в халупі з обваленими стінами та вибитими шибками. Хліба вистачало лише до середини зими. З боргів не вилазили. З десяти років пішла вона в найми до куркулів і лишилась неписьменною. У 1929 році однією з перших вступила до колгоспу. З допомогою артілі вона збудувала хорошу хату, придбала корову, телицю, 2 свині, домашню птицю.
За роки Радянської влади великі перетворення сталися і в самому селі. Із злиденного і темного воно виросло в благоустроєне, культурне соціалістичне село. В райцентрі зводилися адміністративні будівлі, проводилося житлове будівництво. На місці колишньої церкви споруджено триповерховий будинок десятирічної школи. Працювали восьмирічна і кілька початкових шкіл. Діти українців і молдаван навчалися рідною мовою. Напередодні війни в Чорній були кінотеатр, клуб, бібліотека та інші культурні заклади.
Коли німецько-фашистські загарбники вторглися в нашу країну, жителі села взялися за зброю, щоб захистити рідну Вітчизну, своє щасливе життя. Сотні добровольців прийшли в райвійськкомат з проханням відправити їх на фронт. З колгоспного актину райком партії сформував винищувальний батальйон, який знешкоджував ворожих розвідників, охороняв важливі об'єкти. Влипні, у зв'язку з наближенням ворога, почалася евакуація людей, установ, матеріальних цінностей. Колгоспники поспішали із збиранням врожаю і здачею державі хлібопоставок.
7 серпня 1941 року ворожі війська захотіли Чорну. Понад 2,5 роки окупанта катували мирних жителів, грабували їх майно, примушували працювати на себе. Загарбники вщент розграбували колгоспи, вивезли 717 коней, 700 голів великої рогатої худоби, понад 2 тис. овець і 700 свиней. Збитки, заподіяні селу німецько-румунськими загарбниками, обчислювалися у 14,8 мли. карбованців.
Чорнянці чинили запеклий опір ворогові. Багато жителів села провадили підпільну патріотичну роботу. Чимало з них було зв'язано з партизанами, які діяли в сусідніх районах. Зокрема, М. В. Гутовська приймала і розповсюджувала зведення Радянського інформбюро про становище на фронтах, П. В. Плешко добував для загонів народних месників зброю, Д. С. Кожухар зберігав пальне, Л. Басс був партизанським зв'язківцем.
Героїчно билися чорнянці і в лавах Червоної Армії. У боях з ворогом чимало подвигів здійснили С. Н. Боярчук, Г. А. Данильчук, А. Ф. Корчинський та багато інших. Юнаком пішов захищати Батьківщину П. А. Судима. Мри визволенні радянськими військами братньої Чехословаччини розвідник Сулима в районі м. Базовичів захопив у полон німецького штабного офіцера. Знайдені у нього карти і документи допомогли радянському командуванню успішно розвивати наступ наших частин, запобігти великих втрат у людях і техніці.
Червона Армія у кровопролитних боях громила війська фашистської Німеччини та її сателітів. 28 березня 1944 року радянські частини визволили Чорну від окупантів. В запеклому бою на околиці села за шлях Коси-Слобідка — Чорна червоноармійці не пропустили відступаючого ворога.
Відновлена після визволення села партійна організація налагоджувала організаційну і політико-масову роботу. Під її керівництвом люди відбудовували спалені адміністративні та житлові будинки, культурні заклади, тваринницькі ферми. Уже в 1944 році почали працювати середня і
Чорна
Сторінка 4 з 7
колгоспники Чорної включилися в стахановський рух. Стахановці Є. Гилка, Р. Стравчук та інші збирали по 30—33 цнт озимої пшениці, 34 цнт кукурудзи з гектара. Рік у рік міцніла економікі сільськогосподарських артілей, зростали врожаї. Так, в артілі «12-річчя Жовтня» в 1940 році зібрали в За успіхи в розвитку сільськогосподарського виробництва артіль «12-річчя Жовтня» не раз преміювалася Головвиставкомом ВСГВ. У 1940 році її нагороджено дипломом 11 ступеня.
Заможно жили члени артілі. Воші одержували на трудодень 5—6 кг хліба і по 1 крб. 25 коп. грішми. Не гірше оплачували працю людей і інші колгоспи села — їм. Дзержинського, «Більшовицька перемога», «Червоний партизан», ім. XVIII з'їзду ВКП(б), «Чесна праця». Так, колгоспник Семен Криворучко з сім'єю у 1936 році виробив 876 трудоднів, на які одержав 820 пудів хліба. Люди з жахом згадували своє злиденне життя до революції і славили колгоспний лад, що приніс їм добробут. Колгоспниця Анастасія Вакулова розповідала своїм дітям, що її батьки не маля своєї хати, жили в халупі з обваленими стінами та вибитими шибками. Хліба вистачало лише до середини зими. З боргів не вилазили. З десяти років пішла вона в найми до куркулів і лишилась неписьменною. У 1929 році однією з перших вступила до колгоспу. З допомогою артілі вона збудувала хорошу хату, придбала корову, телицю, 2 свині, домашню птицю.
За роки Радянської влади великі перетворення сталися і в самому селі. Із злиденного і темного воно виросло в благоустроєне, культурне соціалістичне село. В райцентрі зводилися адміністративні будівлі, проводилося житлове будівництво. На місці колишньої церкви споруджено триповерховий будинок десятирічної школи. Працювали восьмирічна і кілька початкових шкіл. Діти українців і молдаван навчалися рідною мовою. Напередодні війни в Чорній були кінотеатр, клуб, бібліотека та інші культурні заклади.
Коли німецько-фашистські загарбники вторглися в нашу країну, жителі села взялися за зброю, щоб захистити рідну Вітчизну, своє щасливе життя. Сотні добровольців прийшли в райвійськкомат з проханням відправити їх на фронт. З колгоспного актину райком партії сформував винищувальний батальйон, який знешкоджував ворожих розвідників, охороняв важливі об'єкти. Влипні, у зв'язку з наближенням ворога, почалася евакуація людей, установ, матеріальних цінностей. Колгоспники поспішали із збиранням врожаю і здачею державі хлібопоставок.
7 серпня 1941 року ворожі війська захотіли Чорну. Понад 2,5 роки окупанта катували мирних жителів, грабували їх майно, примушували працювати на себе. Загарбники вщент розграбували колгоспи, вивезли 717 коней, 700 голів великої рогатої худоби, понад 2 тис. овець і 700 свиней. Збитки, заподіяні селу німецько-румунськими загарбниками, обчислювалися у 14,8 мли. карбованців.
Чорнянці чинили запеклий опір ворогові. Багато жителів села провадили підпільну патріотичну роботу. Чимало з них було зв'язано з партизанами, які діяли в сусідніх районах. Зокрема, М. В. Гутовська приймала і розповсюджувала зведення Радянського інформбюро про становище на фронтах, П. В. Плешко добував для загонів народних месників зброю, Д. С. Кожухар зберігав пальне, Л. Басс був партизанським зв'язківцем.
Героїчно билися чорнянці і в лавах Червоної Армії. У боях з ворогом чимало подвигів здійснили С. Н. Боярчук, Г. А. Данильчук, А. Ф. Корчинський та багато інших. Юнаком пішов захищати Батьківщину П. А. Судима. Мри визволенні радянськими військами братньої Чехословаччини розвідник Сулима в районі м. Базовичів захопив у полон німецького штабного офіцера. Знайдені у нього карти і документи допомогли радянському командуванню успішно розвивати наступ наших частин, запобігти великих втрат у людях і техніці.
Червона Армія у кровопролитних боях громила війська фашистської Німеччини та її сателітів. 28 березня 1944 року радянські частини визволили Чорну від окупантів. В запеклому бою на околиці села за шлях Коси-Слобідка — Чорна червоноармійці не пропустили відступаючого ворога.
Відновлена після визволення села партійна організація налагоджувала організаційну і політико-масову роботу. Під її керівництвом люди відбудовували спалені адміністративні та житлові будинки, культурні заклади, тваринницькі ферми. Уже в 1944 році почали працювати середня і
Дивиться також інші населені пункти цього району: