Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
промислового виробництва Одеси зріс в два рази. 106 підприємств державної і кооперативної промисловості достроково виконали п'ятирічку і були занесені на обласну Дошку пошани. Серед них – завод фрезерних верстатів ім. Кірова, радіально-свердлильних верстатів, сталевих і прядив'яних канатів, «Кінап», сталепрокатний ім. Дзержинського. Значних успіхів добилось Чорноморське пароплавство. За перше післявоєнне десятиліття в Одесі було відбудовано і споруджено понад 850 тис. кв. метрів житлової площі. На кінець п'ятирічки в Одесі працювало 50 стаціонарних лікувальних закладів, понад 100 дитячих ясел, стали до ладу 72 санаторії та будинки відпочинку. Після XX з'їзду КПРС творча ініціатива мас набула нового розмаху. Мало хто в місті раніше знав ім'я фрезерувальника заводу ім. Січневого повстання Г.М. Дубчака. Натхненний рішеннями з'їзду, комуніст за прикладом ленінградців став ініціатором нового патріотичного почину – складання особистого плану вдосконалення оброблюваних деталей і впровадження передових методів на своєму робочому місці. Вже через місяць, завдяки виконанню особистого плану, Дубчак подвоїв випуск продукції. Невдовзі в механічному цеху, де працював передовий робітник, з'явилась дошка з написом: «Послідовники почину фрезерувальника Дубчака». Досвід новатора і його послідовників було впроваджено на багатьох підприємствах міста. Важливою віхою на шляху створення матеріально-технічної бази комунізму став семирічний план розвитку народного господарства. Разом з усім радянським народом трудівники Одеси енергійно взялись за здійснення планів семирічки. Виняткова роль в цьому належала змаганню за комуністичне ставлення до праці, що розгорнулося в країні за почином робітників депо Москва-Сортувальна в листопаді 1958 року. Першою в це змагання включилась бригада ковалів заводу ім. Січневого повстання на чолі з депутатом Верховної Ради СРСР Д.В Овсянниковим. Їй наслідували молодіжна бригада токарів заводу ім. Жовтневої революції В.Бронюка, джугівці бригади А.Трушковського, взуттєвики бригади В.Албеско. 12 грудня 1958 року в Одесі відбувся перший зліт членів бригад, що змагалися за звання комуністичних. Учасники зльоту вирішили працювати високопродуктивно, впроваджувати нову техніку і технологію, підвищувати виробничу кваліфікацію, бути прикладом для інших у побуті, ставленні до громадського обов'язку. Вони закликали всіх трудівників міста-героя включитись у новий рух. У відповідь на це звернення вже на початку 1959 року в лави тих, хто змагався за звання колективів і ударників комуністичної праці, стало близько 10 тис. трудівників міста. Семирічка покликала до життя нові резерви зростання промислового виробництва. Особливо великих успіхів добились верстатобудівники. В перших лавах технічного прогресу йшли трудівники заводу фрезерних верстатів ім. Кірова. На цьому молодому підприємстві виготовлено кращі в світі верстати з програмованим управлінням. Один з них удостоївся золотої медалі па Всесвітній виставці в Брюсселі. Промислові вироби з маркою «Зроблено в Одесі» не раз експонувались на радянських і зарубіжних виставках. Велику золоту медаль Виставки досягнень народного господарства одержав дизельний пневмоколісний 16-тонний кран заводу ім. Січневого повстання, дипломи першого ступеня – алмазно-розточувальний верстат, нові плуги тощо. За рівнем механізації Одеський порт вийшов на одно з перших місць у країні. Від його причалів у шістдесят країн світу йшли судна під радянським прапором. У роки семирічки в Одеському порту вперше почали обробляти судна за методом залізничний вагон – трюм. Творцями цього методу стали механізатори О.Данилов, М.Чурбакова, В.Турленко. Однак, дальше зростання товарообороту і вантажних операцій гальмували низькі виробничі потужності порту. Тому за рішенням уряду на Сухому Лимані, поблизу селища Іллічівська, восени 1957 року розпочалося будівництво нового порту. Одеський обком I міськком партії, парторганізація Одеського порту, радянські органи направили сюди найкращих спеціалістів, серед яких було багато комуністів і комсомольців, могутню техніку, будівельні матеріали. За короткий строк з дна лиману було піднято й вивезено 2 млн. кубометрів ґрунту. У 1958 році в новому порту, який названо Іллічівськом, засяяв вогонь маяка. 5 серпня тут кинуло якір перше судно – теплохід «Україна». А вже 1960 року Іллічівський порт за обсягом вантажів випередив свого старшого співбрата. Коли в 1961 році сюди прибув з Кронштадта унікальний плавучий
Одеса
Сторінка 26 з 32
вдвічі, сільськогосподарських машин – у півтора раза тощо. На новому технічному рівні переозброювалась промисловість. Стали до ладу нові заводи: автогенного машинобудування, кабельний тощо. На кінець п'ятирічки обсяг