Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
та «Брати-селяни». Жителі таємно збиралися невеличкими групами, уважно слухали письменних, що читали листівки, гаряче обговорювали земельне питання.
Велику роботу серед селян та робітників проводила місцева жителька О. М. Гортман (Ворошилова), одна з найстаріших членів більшовицької партії, яку царські сатрапи не раз заарештовували за революційну пропаганду. Але справа не обмежувалася тільки агітацією та розповсюдженням нелегальної літератури. Мали місце окремі виступи селян проти землевласників. Так, у вересні 1905 року група мардарівських жителів, протестуючи проти визиску поміщиків, вимагала перерозподілу землі. Їх підтримали батраки інших сіл. Цей виступ було придушено з допомогою загону драгунів. Багато селян опинилося у в’язниці. Драгуни ще довго залишались у Мардарівці, і населення змушене було їх утримувати. Але цього місцевим властям здалося замало. Вони організували єврейський погром.
У роки столипінської аграрної реформи посилилось розшарування селянства. Зруйнування селянської общини підірвало господарства бідняків і середняків. На противагу їм міцніла сільська буржуазія. Зосередивши в своїх руках кращі землі (куркульські господарства мали по 50—150 десятин), більшу частину тягла, реманент і насіння, багатії економічно підкорили собі селянську бідноту. Особливо ця економічна залежність посилилася в зв’язку з неврожаями і голодом 1911 і 1915 рр. За «позички» хлібом, насінням, «допомогу» тягловою силою куркулі примушували бідняків відробляти на своїй землі так само, як у тяжкі дні панщини.
Багато лиха завдала трудящим Мардарівки перша світова війна. Відразу ж 52 чоловіків забрали в армію. А потім — нові мобілізації. У 1916 році в Мардарівці налічувалось всього 473 жителі. Позбавлені основної робочої сили, селянські господарства ще більше занепали. Становище селян погіршало і внаслідок дорожнечі на предмети першої потреби. Ціни зросли в 2-3 рази. В селі бракувало гасу, мила, солі, сірників. Важко було і з хлібом.
Лютнева буржуазно-демократична революція сколихнула селян. Зрозуміти хід подій в країні їм допомогли робітники Одеси. В Мардарівку 13 березня 1917 року прибули уповноважені селянської секції Одеської Ради робітничих депутатів П. Горбовський та П. Максимов на чолі загону з 8 матросів. Загін обеззброїв урядників. На селянських зборах 16 і 20 березня 1917 року було викрито поліцая, який провадив контрреволюційну агітацію. За пропозицією жителів його вислали з Мардарівки. З допомогою представників Одеської Ради у березні був утворений селянський земельний комітет, який знизив орендну плату з 10-13 до 3 крб. за десятину. Але через антинародну політику Тимчасового уряду земельне питання залишилось нерозв’язаним.
Незабаром після проголошення I Всеукраїнським з’їздом Рад Радянської влади на Україні влада в Мардарівці у січні 1918 року перейшла до ревкому, а потім до Ради, обраної на початку березня. Її очолив учасник революції 1905-1907 рр. С. І. Горовий. Та не встигла вона приступити до розподілу землі між селянами, як село окупували айстро-німецькі війська. Відразу було розігнано і Раду і селянський земельний комітет. Уникаючи арешту, С. І. Горовий та інші активісти переховувалися на хуторах. Єдиною владою в Мардарівці став німецький комендант станції. Спираючись на місцевих куркулів та торговців, він запровадив у селі режим грабежу і насильства. У селян забирали все – хліб, худобу, сіно, навіть одяг – і відправляли до Німеччини. Обурення трудящих зростало. Виявом ненависті до іноземних гнобителів було припинення залізничниками Мардарівки роботи в липні 1918 року, в дні загального страйку залізничників України.
Після вигнання айстро-німецьких окупантів з України жителям Мардарівки довелося вести боротьбу з петлюрівцями. В складі Ананьївського партизанського загону вони брали участь і у визволенні Одеси від англо-французьких інтервентів.
24 лютого 1919 року робітники і селяни, керовані більшовиками, відновили Радянську владу в Мардарівці. Розпочала роботу сільська Рада на чолі з комуністом Я. І. Плековим. Було створено комітет бідноти, головою якого обрали С. І. Горового. В травні 1919 року комбідів ці взяли участь у формуванні на території Ананьївського повіту загону для боротьби з бандою
Мардарівка
Сторінка 2 з 8
В роки першої російської буржуазно-демократичної революції в Мардарівці розгорнули агітацію апаньївські більшовики. 18 червня 1905 року в селі були знайдені революційні листівки «Загибель ескадри Рождественського», «До всіх громадян», а в ніч на 10 серпня — прокламації: «Листи до селян» Велику роботу серед селян та робітників проводила місцева жителька О. М. Гортман (Ворошилова), одна з найстаріших членів більшовицької партії, яку царські сатрапи не раз заарештовували за революційну пропаганду. Але справа не обмежувалася тільки агітацією та розповсюдженням нелегальної літератури. Мали місце окремі виступи селян проти землевласників. Так, у вересні 1905 року група мардарівських жителів, протестуючи проти визиску поміщиків, вимагала перерозподілу землі. Їх підтримали батраки інших сіл. Цей виступ було придушено з допомогою загону драгунів. Багато селян опинилося у в’язниці. Драгуни ще довго залишались у Мардарівці, і населення змушене було їх утримувати. Але цього місцевим властям здалося замало. Вони організували єврейський погром.
У роки столипінської аграрної реформи посилилось розшарування селянства. Зруйнування селянської общини підірвало господарства бідняків і середняків. На противагу їм міцніла сільська буржуазія. Зосередивши в своїх руках кращі землі (куркульські господарства мали по 50—150 десятин), більшу частину тягла, реманент і насіння, багатії економічно підкорили собі селянську бідноту. Особливо ця економічна залежність посилилася в зв’язку з неврожаями і голодом 1911 і 1915 рр. За «позички» хлібом, насінням, «допомогу» тягловою силою куркулі примушували бідняків відробляти на своїй землі так само, як у тяжкі дні панщини.
Багато лиха завдала трудящим Мардарівки перша світова війна. Відразу ж 52 чоловіків забрали в армію. А потім — нові мобілізації. У 1916 році в Мардарівці налічувалось всього 473 жителі. Позбавлені основної робочої сили, селянські господарства ще більше занепали. Становище селян погіршало і внаслідок дорожнечі на предмети першої потреби. Ціни зросли в 2-3 рази. В селі бракувало гасу, мила, солі, сірників. Важко було і з хлібом.
Лютнева буржуазно-демократична революція сколихнула селян. Зрозуміти хід подій в країні їм допомогли робітники Одеси. В Мардарівку 13 березня 1917 року прибули уповноважені селянської секції Одеської Ради робітничих депутатів П. Горбовський та П. Максимов на чолі загону з 8 матросів. Загін обеззброїв урядників. На селянських зборах 16 і 20 березня 1917 року було викрито поліцая, який провадив контрреволюційну агітацію. За пропозицією жителів його вислали з Мардарівки. З допомогою представників Одеської Ради у березні був утворений селянський земельний комітет, який знизив орендну плату з 10-13 до 3 крб. за десятину. Але через антинародну політику Тимчасового уряду земельне питання залишилось нерозв’язаним.
Незабаром після проголошення I Всеукраїнським з’їздом Рад Радянської влади на Україні влада в Мардарівці у січні 1918 року перейшла до ревкому, а потім до Ради, обраної на початку березня. Її очолив учасник революції 1905-1907 рр. С. І. Горовий. Та не встигла вона приступити до розподілу землі між селянами, як село окупували айстро-німецькі війська. Відразу було розігнано і Раду і селянський земельний комітет. Уникаючи арешту, С. І. Горовий та інші активісти переховувалися на хуторах. Єдиною владою в Мардарівці став німецький комендант станції. Спираючись на місцевих куркулів та торговців, він запровадив у селі режим грабежу і насильства. У селян забирали все – хліб, худобу, сіно, навіть одяг – і відправляли до Німеччини. Обурення трудящих зростало. Виявом ненависті до іноземних гнобителів було припинення залізничниками Мардарівки роботи в липні 1918 року, в дні загального страйку залізничників України.
Після вигнання айстро-німецьких окупантів з України жителям Мардарівки довелося вести боротьбу з петлюрівцями. В складі Ананьївського партизанського загону вони брали участь і у визволенні Одеси від англо-французьких інтервентів.
24 лютого 1919 року робітники і селяни, керовані більшовиками, відновили Радянську владу в Мардарівці. Розпочала роботу сільська Рада на чолі з комуністом Я. І. Плековим. Було створено комітет бідноти, головою якого обрали С. І. Горового. В травні 1919 року комбідів ці взяли участь у формуванні на території Ананьївського повіту загону для боротьби з бандою
Дивиться також інші населені пункти цього району: