Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Мардарівка

В роки першої російської буржуазно-демократичної революції в Мардарівці розгорнули агітацію апаньївські більшовики. 18 червня 1905 року в селі були знай­дені революційні листівки «Загибель ескадри Рождественського», «До всіх грома­дян», а в ніч на 10 серпня — прокламації: «Листи до селян»
та «Брати-селяни». Жителі таємно збиралися невеличкими групами, уважно слухали письменних, що читали листівки, гаряче обговорювали земельне питання.
Велику роботу серед селян та робітників проводила місцева жителька О. М. Гортман (Ворошилова), одна з найстаріших членів більшовицької партії, яку царські сатрапи не раз заарештовували за революційну пропаганду. Але справа не обмежу­валася тільки агітацією та розповсюдженням нелегальної літератури. Мали місце окремі виступи селян проти землевласників. Так, у вересні 1905 року група мардарівських жителів, протестуючи проти визиску поміщиків, вимагала перерозпо­ділу землі. Їх підтримали батраки інших сіл. Цей виступ було придушено з допо­могою загону драгунів. Багато селян опинилося у в’язниці. Драгуни ще довго зали­шались у Мардарівці, і населення змушене було їх утримувати. Але цього місцевим властям здалося замало. Вони організували єврейський погром.
У роки столипінської аграрної реформи посилилось розшарування селянства. Зруйнування селянської общини підірвало господарства бідняків і середняків. На противагу їм міцніла сільська буржуазія. Зосередивши в своїх руках кращі землі (куркульські господарства мали по 50—150 десятин), більшу частину тягла, рема­нент і насіння, багатії економічно підкорили собі селянську бідноту. Особливо ця економічна залежність посилилася в зв’язку з неврожаями і голодом 1911 і 1915 рр. За «позички» хлібом, насінням, «допомогу» тягловою силою куркулі примушували бідняків відробляти на своїй землі так само, як у тяжкі дні панщини.
Багато лиха завдала трудящим Мардарівки перша світова війна. Відразу ж 52 чо­ловіків забрали в армію. А потім — нові мобілізації. У 1916 році в Мардарівці налі­чувалось всього 473 жителі. Позбавлені основної робочої сили, селянські господарства ще більше занепали. Становище селян погіршало і внаслідок дорожнечі на предмети першої потреби. Ціни зросли в 2-3 рази. В селі бракувало гасу, мила, солі, сірників. Важко було і з хлібом.
Лютнева буржуазно-демократична революція сколихнула селян. Зрозуміти хід подій в країні їм допомогли робітники Одеси. В Мардарівку 13 березня 1917 року прибули уповноважені селянської секції Одеської Ради робітничих депутатів П. Горбовський та П. Максимов на чолі загону з 8 матросів. Загін обеззброїв урядників. На селянських зборах 16 і 20 березня 1917 року було викрито поліцая, який провадив контрреволюційну агітацію. За пропозицією жителів його вислали з Мардарівки. З допомогою представників Одеської Ради у березні був утворений селянський земельний комітет, який знизив орендну плату з 10-13 до 3 крб. за десятину. Але через антинародну політику Тимчасового уряду земельне питання залишилось нерозв’язаним.
Незабаром після проголошення I Всеукраїнським з’їздом Рад Радянської влади на Україні влада в Мардарівці у січні 1918 року перейшла до ревкому, а потім до Ради, обраної на початку березня. Її очолив учасник революції 1905-1907 рр. С. І. Горовий. Та не встигла вона приступити до розподілу землі між селянами, як село окупували айстро-німецькі війська. Відразу було розігнано і Раду і селянський земельний комітет. Уникаючи арешту, С. І. Горовий та інші активісти переховувалися на хуторах. Єдиною владою в Мардарівці став німецький комендант станції. Спираючись на місцевих куркулів та торговців, він запровадив у селі режим грабежу і насильства. У селян забирали все – хліб, худобу, сіно, навіть одяг – і відправляли до Німеччини. Обурення трудящих зростало. Виявом ненависті до іноземних гнобителів було припинення залізничниками Мардарівки роботи в липні 1918 року, в дні загального страйку залізничників України.
Після вигнання айстро-німецьких окупантів з України жителям Мардарівки довелося вести боротьбу з петлюрівцями. В складі Ананьївського партизанського загону вони брали участь і у визволенні Одеси від англо-французьких інтервентів.
24 лютого 1919 року робітники і селяни, керовані більшовиками, відновили Радянську владу в Мардарівці. Розпочала роботу сільська Рада на чолі з комуністом Я. І. Плековим. Було створено комітет бідноти, головою якого обрали С. І. Горового. В травні 1919 року комбідів ці взяли участь у формуванні на території Ананьївського повіту загону для боротьби з бандою


Сучасна карта - Мардарівка