Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Окупанти вивезли до Німеччини 34 жителів села. Однак загарбникам не вдалося зломити опір радянських людей. Патріоти несли в маси слово більшовицької правди, зміцнювали віру в неминуче й близьке визволення. Місцевий житель 3. П. Печеров, приховавши від ворога батарейний приймач, регулярно слухав радіопередачі з Москви, а потім розповсюджував серед населення Мардарівки зведення Радянського інформбюро. У 1943 році залізничник І. Г. Любанськнй через провідників пасажирських поїздів одержував листівки з одеського підпілля, в яких висвітлювалось становище на фронтах, розповідалося про переможні бої радянських частин з фашистськими ордами, про визволення міст і сіл.
В рядах Червоної Армії проти ненависного ворога боролося близько 600 жителів Мардарівки. Багато з них удостоєні урядових нагород. Колишній кіномеханік села комуніст П. Р. Пальвинський у боях біля озера Балатон за вміле керівництво підрозділом був нагороджений орденом Олександра Невського. Груди відважного воїна прикрашають також 2 ордени Червоної Зірки і медалі. Самовіддано бився з ворогом безпартійний радянський патріот Г. І. Вакарчук. Захисник Одеси і Севастополя, він удостоєний ордена Червоної Зірки та кількох медалей. Чимало воїнів брали участь у визволенні рідної Одещини.
2 квітня 1944 року радянські війська вибили ворога з Мардарівки. У цих боях відзначились 348-й гвардійський ордена Кутузова стрілецький полк, 16-а мехбригада та інші частини.
Невтішну картину являло собою село після фашистської окупації. Техніка, інвентар, господарські приміщення колгоспів і МТС були пограбовані і знищені; залізнична станція, зерносховище, 73 житлові будинки перетворені на руїни. Окупанти вивезли з Мардарівки 988 коней, 950 голів великої рогатої худоби, 825 овець, понад 1 тне. свиней, близько 19 тис. голів птиці. Загальні збитки по населених пунктах, підпорядкованих сільраді, становили 36 млн. карбованців.
Переборюючи великі труднощі, налагоджували мардарівці діяльність колгоспів, підприємств та установ. Були полагоджені залізничні колії, відремонтовані станційні приміщення, а одну з споруд тимчасово переобладнали під вокзал. На початку квітня 1944 року відновила роботу машинно-тракторна станція. Її колектив очолила партійна організація в складі 8 чоловік. З ініціативи комуністів при МТС були створені курси механізаторів, де навчалося 74 чоловіка. У перший рік після визволення працівники станції відремонтували 26 тракторів, 14 комбайнів, 12 молотарок, 11 тракторних сівалок та іншу техніку. Спираючись на допомогу МТС, колгоспники почали відбудовувати артільні господарства. В 1944-1945 рр. були відремонтовані тваринницькі приміщення, громадські будівлі.
Особлива увага приділялась збільшенню поголів’я коней, бо не вистачало техніки і робочих рук. Лише в 1944 році план розвитку конярства було виконано на 126 проц. За півтора роки більше ніж наполовину зросло поголів’я великої рогатої худоби та овець. Борючись за виконання планів першої післявоєнної п’ятирічки, колгоспники Мардарівки в 1947 році повністю освоїли довоєнну посівну площу. Наступного року артілі зібрали по 13,5 цнт озимої пшениці, 22 цнт зерна кукурудзи, по 166 цнт цукрових буряків з га, перевиконали завдання щодо розвитку громадського тваринництва. Того ж року колгоспи вперше за післявоєнний час повністю розрахувалися з державою по поставках хліба, м’яса, молока, вовни тощо. На кінець 1949 року досягла довоєнного рівня в перевезенні вантажів залізнична станція.
Повністю загоїло рани війни і село. Одержавши державні кредити, жителі Мардарівки в 1946-1950 рр. відбудували і спорудили 60 індивідуальних будинків. Відкрилися 3 магазини, почав працювати медичний пункт. На вулицях села посаджено близько 10 тис. дерев, впорядковано сільський парк.
Партійна організація і сільрада докладали великих зусиль щодо відбудови культурних закладів села. Семирічну школу, яка відновила свою роботу ще в квітні 1944 року, реорганізовано в середню. Завдяки роботі депутатської
Мардарівка
Сторінка 5 з 8
7 серпня 1941 року фашисти вдерлися в Мардарівку. Як і повсюдно на тимчасово захопленій території, вони запровадили в селі режим кривавого насильства. Від рук ворогів загинув активний борець за Радянську владу С. І. Горовий, зазнав тортур у фашистській катівні орденоносець Л. А. Силко. В рядах Червоної Армії проти ненависного ворога боролося близько 600 жителів Мардарівки. Багато з них удостоєні урядових нагород. Колишній кіномеханік села комуніст П. Р. Пальвинський у боях біля озера Балатон за вміле керівництво підрозділом був нагороджений орденом Олександра Невського. Груди відважного воїна прикрашають також 2 ордени Червоної Зірки і медалі. Самовіддано бився з ворогом безпартійний радянський патріот Г. І. Вакарчук. Захисник Одеси і Севастополя, він удостоєний ордена Червоної Зірки та кількох медалей. Чимало воїнів брали участь у визволенні рідної Одещини.
2 квітня 1944 року радянські війська вибили ворога з Мардарівки. У цих боях відзначились 348-й гвардійський ордена Кутузова стрілецький полк, 16-а мехбригада та інші частини.
Невтішну картину являло собою село після фашистської окупації. Техніка, інвентар, господарські приміщення колгоспів і МТС були пограбовані і знищені; залізнична станція, зерносховище, 73 житлові будинки перетворені на руїни. Окупанти вивезли з Мардарівки 988 коней, 950 голів великої рогатої худоби, 825 овець, понад 1 тне. свиней, близько 19 тис. голів птиці. Загальні збитки по населених пунктах, підпорядкованих сільраді, становили 36 млн. карбованців.
Переборюючи великі труднощі, налагоджували мардарівці діяльність колгоспів, підприємств та установ. Були полагоджені залізничні колії, відремонтовані станційні приміщення, а одну з споруд тимчасово переобладнали під вокзал. На початку квітня 1944 року відновила роботу машинно-тракторна станція. Її колектив очолила партійна організація в складі 8 чоловік. З ініціативи комуністів при МТС були створені курси механізаторів, де навчалося 74 чоловіка. У перший рік після визволення працівники станції відремонтували 26 тракторів, 14 комбайнів, 12 молотарок, 11 тракторних сівалок та іншу техніку. Спираючись на допомогу МТС, колгоспники почали відбудовувати артільні господарства. В 1944-1945 рр. були відремонтовані тваринницькі приміщення, громадські будівлі.
Особлива увага приділялась збільшенню поголів’я коней, бо не вистачало техніки і робочих рук. Лише в 1944 році план розвитку конярства було виконано на 126 проц. За півтора роки більше ніж наполовину зросло поголів’я великої рогатої худоби та овець. Борючись за виконання планів першої післявоєнної п’ятирічки, колгоспники Мардарівки в 1947 році повністю освоїли довоєнну посівну площу. Наступного року артілі зібрали по 13,5 цнт озимої пшениці, 22 цнт зерна кукурудзи, по 166 цнт цукрових буряків з га, перевиконали завдання щодо розвитку громадського тваринництва. Того ж року колгоспи вперше за післявоєнний час повністю розрахувалися з державою по поставках хліба, м’яса, молока, вовни тощо. На кінець 1949 року досягла довоєнного рівня в перевезенні вантажів залізнична станція.
Повністю загоїло рани війни і село. Одержавши державні кредити, жителі Мардарівки в 1946-1950 рр. відбудували і спорудили 60 індивідуальних будинків. Відкрилися 3 магазини, почав працювати медичний пункт. На вулицях села посаджено близько 10 тис. дерев, впорядковано сільський парк.
Партійна організація і сільрада докладали великих зусиль щодо відбудови культурних закладів села. Семирічну школу, яка відновила свою роботу ще в квітні 1944 року, реорганізовано в середню. Завдяки роботі депутатської
Дивиться також інші населені пункти цього району: