Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
навчальних закладах та інше. Під цією постановою підписалося 125 членів сільського сходу. Особи, що брали участь у сходці, пізніше не раз переслідувались поліцією та владою.
Столипінська аграрна реформа, зруйнувавши общинне землеволодіння, створила сприятливі умови для збагачення сільської буржуазії. З общини вийшло понад 60 проц. господарств. Більшість з них одержала землю, але не маючи ніяких засобів для її обробітку, змушена була продавати куркулям свої наділи. Процес обезземелення викликав нову хвилю незадоволення. Селяни перешкоджали здійсненню реформи, виступали проти насадження куркульства. Класові суперечки на селі весь час загострювалися.
Ще більше погіршало становище в селі під час першої світової війни. Чоловіків було відправлено на фронт, з яких 44 загинули на війні. Скоротилися посіви пшениці, виноградники пошкодила філоксера, а такі галузі сільського господарства як бджільництво і шовківництво зовсім занепали. В той же час значно зросли податки і реквізиції.
Після перемоги Лютневої революції боротьба за соціальне визволення посилилася. Особливо гострого характеру набула боротьба навколо земельного питання. На одних із зборів виступив член соціал-демократичної партії учитель з Чийшії І. С. Хінев. Звертаючись до бідноти, він говорив, що революція ще не закінчилась, що потрібно добитись землі, миру, справжньої волі. І. С. Хінев попередив селян, що всі партії, крім більшовицької, захищають інтереси не трудящих, а пануючих класів. Велику агітаційну роботу серед селян провадив житель сусіднього села Іссерлії С. Іджилов.
З радістю зустріли селяни-бідняки звістку про перемогу Великої Жовтневої соціалістичної революції в Петрограді та ленінські декрети про землю і мир. Селяни, що поверталися з фронту, також розповідали своїм односельчанам про боротьбу трудящих центральної Росії за владу Рад.
У січні 1918 року в селі встановлено Радянську владу. Трудящі Іванового обрали Раду селянських депутатів на чолі з ковалем А. Порфіровим, яка приступила до розподілу куркульських та церковних земель.
Наступ румуно-боярських військ на Бессарабію не дав змоги здійснити революційні перетворення в селі. Щоб дати відсіч інтервентам і захистити завоювання революції, жителі Іванового спільно з червоногвардійськими загонами сусідніх сіл Кубею, Кальчевого, Тараклії і Чийшії вступили в боротьбу з регулярною армією загарбників. Сили були нерівні, і наприкінці січна 1918 року Іванове окупували румуно-боярські війська.
Окупанти встановили жорстокий терор. Вони заборонили населенню збиратися групами, пізніше 9 години вечора виходити на вулицю, розмовляти в громадських місцях російською чи болгарською мовами. За найменшу підозру людей заарештовували, били. У селян забирали зерно, худобу для армії. Внаслідок цього багато селянських господарств залишилися без насіння і робочої худоби. На товари першої необхідності було встановлено високі ціни.
Не змінилося становище і в наступні роки. В той час, коли більшість жителів перебувала в нестерпно важких умовах, багатіла сільська верхівка. Розширили свої земельні володіння куркулі Х. Джиганський, І. Попович, Ф. Сербинов, Н. Недов та інші. В руках сільської буржуазії було зосереджено близько 35 проц. землі. Куркулі в усьому підтримували існуючий окупаційний режим, допомагаючи загарбникам розправлятися з селянами. Часто без будь-яких причин загони карателів заарештовували жителів, били, відбирали майно.
Але поставити народ а коліна окупантам не вдалося. Селяни Іванового відмовилися виконувати накази адміністрації. Їх не лякали не штрафи, ні тортури. А. Чичан, П. Петков, Х. Кискін, В. Димитров зуміли приховати зброю: 80 гвинтівок і патрони з тим, щоб пізніше їх можна було використати проти окупантів. Михайло і Микола Нєдови та інші відмовлялися здавати коней для королівського війська. В. Іванов, С. Карапертов та інші врятували частину книг сільської бібліотеки – твори Пушкіна, Гоголя, Некрасова, Толстого – перед тим, як окупанти збирались їх знищити. Молодь села не хотіла служити королівській Румунії і втікала з армії.
Нова Іванівка
Сторінка 3 з 7
До постанови було включено пункт про право кожної нації мати школи з рідною мовою викладання, суд і місцеве самоврядування, а також порушено питання про введення загального обов’язкового безплатного навчання в нижчих Столипінська аграрна реформа, зруйнувавши общинне землеволодіння, створила сприятливі умови для збагачення сільської буржуазії. З общини вийшло понад 60 проц. господарств. Більшість з них одержала землю, але не маючи ніяких засобів для її обробітку, змушена була продавати куркулям свої наділи. Процес обезземелення викликав нову хвилю незадоволення. Селяни перешкоджали здійсненню реформи, виступали проти насадження куркульства. Класові суперечки на селі весь час загострювалися.
Ще більше погіршало становище в селі під час першої світової війни. Чоловіків було відправлено на фронт, з яких 44 загинули на війні. Скоротилися посіви пшениці, виноградники пошкодила філоксера, а такі галузі сільського господарства як бджільництво і шовківництво зовсім занепали. В той же час значно зросли податки і реквізиції.
Після перемоги Лютневої революції боротьба за соціальне визволення посилилася. Особливо гострого характеру набула боротьба навколо земельного питання. На одних із зборів виступив член соціал-демократичної партії учитель з Чийшії І. С. Хінев. Звертаючись до бідноти, він говорив, що революція ще не закінчилась, що потрібно добитись землі, миру, справжньої волі. І. С. Хінев попередив селян, що всі партії, крім більшовицької, захищають інтереси не трудящих, а пануючих класів. Велику агітаційну роботу серед селян провадив житель сусіднього села Іссерлії С. Іджилов.
З радістю зустріли селяни-бідняки звістку про перемогу Великої Жовтневої соціалістичної революції в Петрограді та ленінські декрети про землю і мир. Селяни, що поверталися з фронту, також розповідали своїм односельчанам про боротьбу трудящих центральної Росії за владу Рад.
У січні 1918 року в селі встановлено Радянську владу. Трудящі Іванового обрали Раду селянських депутатів на чолі з ковалем А. Порфіровим, яка приступила до розподілу куркульських та церковних земель.
Наступ румуно-боярських військ на Бессарабію не дав змоги здійснити революційні перетворення в селі. Щоб дати відсіч інтервентам і захистити завоювання революції, жителі Іванового спільно з червоногвардійськими загонами сусідніх сіл Кубею, Кальчевого, Тараклії і Чийшії вступили в боротьбу з регулярною армією загарбників. Сили були нерівні, і наприкінці січна 1918 року Іванове окупували румуно-боярські війська.
Окупанти встановили жорстокий терор. Вони заборонили населенню збиратися групами, пізніше 9 години вечора виходити на вулицю, розмовляти в громадських місцях російською чи болгарською мовами. За найменшу підозру людей заарештовували, били. У селян забирали зерно, худобу для армії. Внаслідок цього багато селянських господарств залишилися без насіння і робочої худоби. На товари першої необхідності було встановлено високі ціни.
Не змінилося становище і в наступні роки. В той час, коли більшість жителів перебувала в нестерпно важких умовах, багатіла сільська верхівка. Розширили свої земельні володіння куркулі Х. Джиганський, І. Попович, Ф. Сербинов, Н. Недов та інші. В руках сільської буржуазії було зосереджено близько 35 проц. землі. Куркулі в усьому підтримували існуючий окупаційний режим, допомагаючи загарбникам розправлятися з селянами. Часто без будь-яких причин загони карателів заарештовували жителів, били, відбирали майно.
Але поставити народ а коліна окупантам не вдалося. Селяни Іванового відмовилися виконувати накази адміністрації. Їх не лякали не штрафи, ні тортури. А. Чичан, П. Петков, Х. Кискін, В. Димитров зуміли приховати зброю: 80 гвинтівок і патрони з тим, щоб пізніше їх можна було використати проти окупантів. Михайло і Микола Нєдови та інші відмовлялися здавати коней для королівського війська. В. Іванов, С. Карапертов та інші врятували частину книг сільської бібліотеки – твори Пушкіна, Гоголя, Некрасова, Толстого – перед тим, як окупанти збирались їх знищити. Молодь села не хотіла служити королівській Румунії і втікала з армії.
Дивиться також інші населені пункти цього району:
- Холмське
- Теплиця
- Павлівка
- Острівне
- Мирнопілля
- Кам’янське
- Делень
- Главані
- Вознесенка Перша
- Виноградівка
- Веселий Кут