Сторінка 6 з 7
Сумлінна праця колгоспників добре оплачується і в 1966 році, в порівнянні з 1953 роком, значно збільшилась. Одночасно зросли більш як у 3 рази відрахування на культурно-побутові потреби.
В дитячих яслах і садку виховуються 265 дітей. Щороку за рахунок артілі багато колгоспників відпочивають і лікуються в будинках відпочинку та санаторіях.
Життя стало заможним, з колишніх глиняних хаток люди переселилися в кам’яні будинки під черепицею або шифером. Тільки за 1966 рік близько 30 колгоспників справили новосілля. Більшість сімей придбала сучасні меблі, радіоприймачі, пральні машини, холодильники, газові плити, тощо. Село повністю радіофіковане.
Змінився і зовнішній вигляд Нової Іванівки. Центральна вулиця і тротуари заасфальтовані, проведено водопровід. Увечері освітлюються електрикою всі вулиці. В селі багато зелених насаджень, у т. ч. й великий парк, який впорядкували школярі та комсомольці. В центрі села встановлено бюсти К. Маркса і В. І. Леніна, пам’ятник радянському солдатові, а також обеліск у пам'ять жертв війни 1914-1918 рр. На околиці села збудовано стадіон. Є пошта, телефонна станція.
Зросла торговельна мережа. В селі 11 магазинів продовольчих та промислових товарів, 3 буфети, їдальня і комбінат побутового обслуговування. Товарообіг ССТ лише в 1966 році становив 1149 тис. карбованців.
Під час панування румунських бояр в селі був лише один фельдшер. Тепер тут побудовано лікарню на 150 ліжок, є протитуберкульозний диспансер, пологове відділення, працюють аптека і санепідемстанція. Обслуговує їх достатня кількість медпрацівників.
Великі зміни за роки Радянської влади відбулися в розвитку освіти і культури. Тут працює середня школа, де навчаються 750 дітей. При школі є інтернат. 65 молодих колгоспників відвідують вечірню школу. Якщо в роки румунської окупації в селі було 5 учителів з середньою освітою, то тепер тут працюють 47 учителів, з них 13 з вищою освітою. Внаслідок цього зріс освітній рівень населення. Якщо до 1944 року серед чоловіків було 30 проц., а серед жінок – 70 проц. Неписьменних, то за роки Радянської влади 260 громадян одержали середню, 43 – вищу та 400 – семирічну і восьмирічну освіту. Багато з них після закінчення вищих та спеціальних середніх навчальних закладів в Одесі, Києві, Кишиневі та в інших містах країни стали вчителями, лікарями, агрономами, науковими працівниками, офіцерами Радянської Армії. Немало вихованців школи після здобуття спеціальності працює в рідному селі. Так, К. Черкес став агрономом колгоспу, а М. Петкова – фармацевтом аптеки.
Колишній учень Новоіванівської школи В. Тарболинський став доктором хімічних наук і працює в Новосибірському філіалі Академії наук СРСР.
Кожна сім’я передплачує газети і журнали. Всього в село надходить 1750 примірників газет й журналів, в той час як до 1940 року тут передплачувалося лише 10 примірників газет куркулями та румунською адміністрацією. Якщо до Радянської влади в шкільній бібліотеці була тільки 1 тис. книг та й то лише на румунській мові, то тепер є 3 бібліотеки, де налічується понад 49 тис. книг. Їх відвідує понад 2700 читачів. Крім цього, у багатьох жителів є власні бібліотеки.
В селі споруджено Будинок культури на 300 місць, є стаціонарна кіноустановка. 6 раз на тиждень тут демонструються кінофільми. В будинку культури і на польових станах перед колгоспниками часто виступають з концертами учасники художньої самодіяльності. Лише танцювальний колектив налічує 30 чол. Пісні радянських композиторів та російські й українські народні пісні становлять репертуар молодіжного хору. В село також часто приїздять артисти одеських театрів та інших міст.
Добре налагоджена спортивно-масова робота. Тут налічується 200 фізкультурників. Команда борців, яку тренує майстер спорту СРСР Г. Арабаджі, не раз завойовувала призові місця на обласних та республіканських змаганнях. Новоіванівці гордяться й тим, що чемпіон УРСР, двічі учасник спартакіади народів СРСР. І. Іванов та призер УРСР М. Недєльчев – їх земляки-односельчани. Є в Новій Іванівці і спортивні судді республіканської категорії.
Дивиться також інші населені пункти цього району: