Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
У квітні 1876 року в місті почала виходити політична газета ліберально-буржуазного напряму «Български глас». редактором якої був І. Іванов. «Отже, - говорилось в програмній статті,- ми вирішили здійснити видання політичного листка, через який... зможемо висловлювати наше народне прагнення до політичного життя наших братів за Дунаєм. Метою нашої газети буде захист інтересів болгарського народу і тому вона носить назву «Български глас»
У 1877 році розпочалась нова війна з турецькими загарбниками. Багато жителів Болграда добровільно вступили в народне ополчення і брали участь у бойових діях. Понад 150 болградців загинули на полі бою за визволення своєї батьківщини.
Внаслідок перемоги над Туреччиною Буджак у 1878 році було повернуто до Росії. З того часу Болград починає швидко розвиватися як торговельне місто. Цьому сприяло прокладення залізниці між Бендерами і Галацом, а також зручне розташування Болграда на перетині шляхів між Ізмаїлом, Кагулом і Кілією. Сюди приїздили на ярмарки з Кишинева, Ізмаїла, Акермана, а також з болгарських міст - Тирнова, Ямбола, Варни. В місті було багато ремісників - ювелірів, кожухарів, шевців, ковалів. Проте головним заняттям населення, як і раніше, залишалось хліборобство, виноградарство, садівинцтво і вівчарство.
Болградська гімназія - перший болгарський середній загальноосвітній заклад - відігравала в 70-90 роках XIX століття важливу роль у житті болгарського народу, ставши духовно-поєднуючою ланкою між російським і болгарським народами. Її учні виховувалися в патріотичному дусі, багато з них брали участь у збройній боротьбі болгарського народу за свободу і незалежність. Власне, гімназія перетворилася на культурно-освітній центр болгарського відродження. В її друкарці видавалися підручники, болгарські журнали, газети та інша література. Одними з перших державних і громадських діячів вільної Болгарії були вихованці белградської гімназії. Серед них - академік Теодоров-Балан, професор Георгі Дерманчев (історик), полковник Георгі Янков (фольклорист), перший хоровий диригент Ніколай Ніколаєв, засновники болгарської опери Драгомир Казаков і Іван Вулпе та інші.
Добру пам'ять залишив після себе в Болграді лікар Д. М. Начев.
В кінці XIX століття в Болграді працювало ряд невеликих підприємств - 2 салотопні, 4 свічкові, 3 миловарні, 4 шкіряні, 4 фарбувальні, 5 гончарних і 2 цегельні заводи. Проте значну питому вагу в економіці, як і раніше, посідало сільське господарство. За містом числилось 11488 десятин землі, включаючи 243 десятини городів і 960 десятин садів. В місті проживало 7610 чол., будинків налічувалось 1109.
Становище переважної більшості жителів Болграда, яку становили селяни, було вкрай тяжким. 75 проц. усіх земель належало шістьом поміщикам і тільки четверта частина - селянам. Через відсутність технічних засобів, низький рівень агротехніки врожайність була низькою. Селяни харчувались здебільшого кукурудзою. Це та погані житлові умови викликали масові захворювання і високу смертність. У той же час багатії - Абаджієв, брати Анастасієви, Родіонови та інші мали більш ніж по тисячі десятин землі кожний.
З розвитком капіталізму, що посилив класове розшарування, боротьба за
землю весь час загострювалася. В 1899 році біля приміщення «неодмінного земського комітету» відбувся виступ селян, які вимагали позички, бо їхнім
сім`ям загрожувала голодна смерть. Поліція і солдати жорстоко розправилися з ними, заарештували 47 селян, 36 з них були засуджені до тюремного ув`язнення.
В липні 1905 року в Болграді виникла перша марксистська група на чолі з уродженцем Софії А В Христевим, що був висланий сюди з Одеси під нагляд поліції за участь у революційному русі студентів Новоросійського університету. До групи входили старший братА. В. Христова - Іван, Микола
Болград
Сторінка 2 з 11
місцевих болгар з відозвою допомогти своїй батьківщині в її справедливій боротьбі з Туреччиною. Водночас у своїх творах Христо Ботев засуджував багатіїв, які стояли осторонь визвольного руху. В газетах «Знаме», «Независимост», «Дунавска зора» друкувались його статті про важкий матеріальний стан болгар у Болграді. Під впливом Христо Ботева в 1872 році в гімназії утворився революційно-демократичннй гурток. Його члени провадили агітацію серед селян. У 1877 році розпочалась нова війна з турецькими загарбниками. Багато жителів Болграда добровільно вступили в народне ополчення і брали участь у бойових діях. Понад 150 болградців загинули на полі бою за визволення своєї батьківщини.
Внаслідок перемоги над Туреччиною Буджак у 1878 році було повернуто до Росії. З того часу Болград починає швидко розвиватися як торговельне місто. Цьому сприяло прокладення залізниці між Бендерами і Галацом, а також зручне розташування Болграда на перетині шляхів між Ізмаїлом, Кагулом і Кілією. Сюди приїздили на ярмарки з Кишинева, Ізмаїла, Акермана, а також з болгарських міст - Тирнова, Ямбола, Варни. В місті було багато ремісників - ювелірів, кожухарів, шевців, ковалів. Проте головним заняттям населення, як і раніше, залишалось хліборобство, виноградарство, садівинцтво і вівчарство.
Болградська гімназія - перший болгарський середній загальноосвітній заклад - відігравала в 70-90 роках XIX століття важливу роль у житті болгарського народу, ставши духовно-поєднуючою ланкою між російським і болгарським народами. Її учні виховувалися в патріотичному дусі, багато з них брали участь у збройній боротьбі болгарського народу за свободу і незалежність. Власне, гімназія перетворилася на культурно-освітній центр болгарського відродження. В її друкарці видавалися підручники, болгарські журнали, газети та інша література. Одними з перших державних і громадських діячів вільної Болгарії були вихованці белградської гімназії. Серед них - академік Теодоров-Балан, професор Георгі Дерманчев (історик), полковник Георгі Янков (фольклорист), перший хоровий диригент Ніколай Ніколаєв, засновники болгарської опери Драгомир Казаков і Іван Вулпе та інші.
Добру пам'ять залишив після себе в Болграді лікар Д. М. Начев.
В кінці XIX століття в Болграді працювало ряд невеликих підприємств - 2 салотопні, 4 свічкові, 3 миловарні, 4 шкіряні, 4 фарбувальні, 5 гончарних і 2 цегельні заводи. Проте значну питому вагу в економіці, як і раніше, посідало сільське господарство. За містом числилось 11488 десятин землі, включаючи 243 десятини городів і 960 десятин садів. В місті проживало 7610 чол., будинків налічувалось 1109.
Становище переважної більшості жителів Болграда, яку становили селяни, було вкрай тяжким. 75 проц. усіх земель належало шістьом поміщикам і тільки четверта частина - селянам. Через відсутність технічних засобів, низький рівень агротехніки врожайність була низькою. Селяни харчувались здебільшого кукурудзою. Це та погані житлові умови викликали масові захворювання і високу смертність. У той же час багатії - Абаджієв, брати Анастасієви, Родіонови та інші мали більш ніж по тисячі десятин землі кожний.
З розвитком капіталізму, що посилив класове розшарування, боротьба за
землю весь час загострювалася. В 1899 році біля приміщення «неодмінного земського комітету» відбувся виступ селян, які вимагали позички, бо їхнім
сім`ям загрожувала голодна смерть. Поліція і солдати жорстоко розправилися з ними, заарештували 47 селян, 36 з них були засуджені до тюремного ув`язнення.
В липні 1905 року в Болграді виникла перша марксистська група на чолі з уродженцем Софії А В Христевим, що був висланий сюди з Одеси під нагляд поліції за участь у революційному русі студентів Новоросійського університету. До групи входили старший братА. В. Христова - Іван, Микола
Дивиться також інші населені пункти цього району:
- Табаки
- Олександрівка
- Нові Трояни
- Криничне
- Калчева
- Жовтневе
- Дмитрівка
- Голиця
- Владичень
- Виноградне
- Виноградівка
- Василівка
- Баннівка
- Червоноармійське
- Городнє