Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Болград

Сторінка 4 з 11
Радянської влади, учасники конференції послали вітальну телеграму Раді Народних Комісарів.
Від Болграда в роботі II з'їзду Румчероду, який відбувся в грудні 1917 року в Одесі, взяли участь А. В. Христев. М. Агура, Д. Куртев, М. Тодоров, І. Добров, Г. Недялков. Г. Дуглеров та інші. З'їзд висловився за передачу всієї влади Радам. А. В. Христев був призначений заступником голови ЦВК
Румчероду і керуючим справами, його також обрали одним з керівників фронтового відділу Румчероду. Після з'їзду в Болграді почалась підготовка до збройного повстання. На зборах більшовиків, що відбулися 6 січня 1918 року за участю представника Одеської більшовицької організації Б. Зелінського, створюється військово-революційний штаб. В ніч з 8 на 9 січня 1918 року більшовицький військово-революційний штаб, революційні солдати і робітники зайняли телеграф та інші командні пункти. 9 січня в Болграді була проголошена Радянська влада.
На початку січня 1918 року в Бессарабію вторглися війська боярської Румунії. Трудящі і революційні солдати під керівництвом більшовиків рішучо виступили проти окупантів. За рішенням Болградської, Ізмаїльської і Акерманської Рад повсюдно почали формуватись озброєні загони. В Бендерах і Болграді організувались болгарські полки, в Акермані - український. Болгарський полк у Бендерах очолив белградський більшовик В. Райнов. Проте сили були надто нерівні, румуно-боярські війська чисельно переважали революційні загони. Тому було вирішено відступити на лівий берег Дністра та на південь. Понад 550 озброєних болградців разом з бійцями Болградського революційного полку відійшли до Ізмаїлу, а згодом, 17 січня 1918 року, взяли участь у боях з гайдамаками в Одесі в районі залізничного вокзалу.
12 січня 1918 року в Болград вдерлися румуно-боярськи окупанти. На третій день зігнавши всіх жителів на майдан, солдати відкрили безладну стрілянину.Потім почалися пограбування, масові реквізиції. 3 місцевих складів було вивезено 2,5 млн. пудів зерна.
З перших же днів окупації почалась насильницька румунізація краю: в Болграді закрили болгарські учбові заклади, а вчителів А. Константинова, К.Агура І Мальчева, В. Пугачева та інших арештували за те, що вони відстоювали право викладати рідною мовою.
Незважаючи на терор, комуністи продовжували боротьбу за визволення краю. Наприкінці 1918 року відновила роботу комуністична організація в Болграді. Під керівництвом М. Шишмана, І. Христева, І. Хінева та інших більшовиків розгорнулась підпільна робота. В березні 1919 року окупанти заарештували комуністів Віктора і Тодора Дукових, П. Кирилова. І. Димова, М. Брюсова, В. Стойкова та інших. Але й після цього більшовицька
агітація і пропаганда серед трудящих не припинялась.
Організаційно бессарабські підпільні комуністичні осередки входили до складу Одеської партійної організації і керувались рішеннями Комуністичної партії України. При Одеському обласкомі було створено Бессарабське бюро на чолі з І. Крнворуковим і В. Райновим. Воно підтримувало тісний зв'язок з національними групами Іноземної колегії, одержувало нелегальну літературу для поширення на території Бессарабії. підтримувало контакт з Кишинівською, Акерманською, Бепдерською та Болградською комуністичними організаціями. Створені Бюро революційні загони взяли участь у визволенні Одеси від англо-французьких інтервентів у квітні
1919 року.
Великий бойовий шлях пройшли сотні болградців у громадянську війну. В складі 1-го Бессарабського радянського полку, перейменованого в липні 1919 року в 402-й стрілецький полк бригади Г. І. Котовського, вони билися з інтервентами, денікінцями. З числа болградців чимало стали командирами - це М. Куртев, Б. Бузилов, 3. Буюклі, Н. Томов, Т. Танасов, В. Куртев, а Г. Садаклій з 1919 по 1924 рік був начальником штабу бригади Котовського. Бійці Г. Білокчі, О. Ксенофонтов, К. Македонський, І. Азманов, В. Стоянов за мужність і героїзм були нагороджені орденом Червоного Прапора.
У зв'язку з тим, що Бессарабія залишилась в руках румуно-боярських окупантів, тисячі болградців були позбавлені можливості повернутися в рідні місця. Всі вони брали активну участь у соціалістичному будівництві в різних районах радянського Союзу. Відомим партійним і державним діячем став А. В. Христев, якого в 1920 році призначили заступником народного комісара


Сучасна карта - Болград