Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Після закінчення громадянської війни для трудящих Болграда настав період довготривалої боротьби проти жорстокого окупаційного гноблення. В авангарді завжди були комуністи: І. Христев, М. Шишман, М. Дечев, Є. Гроздев,З. Дуков, І. Велчев та інші. У важких умовах підпілля вони організували трудове населення на боротьбу за соціальне і національне визволення. Протягом 1920-1923 рр. І. Христев, М. Шишман створюють підпільні комуністичні організації в ряді сіл півдня Бессарабії
Комуністична організація зазнала чимало втрат 25 грудня 1920 року сигуранца заарештувала 30 підпільників.
Попри самі жорстокі репресії, до яких вдавалися окупанти, зламати волелюбний народ було неможливо.У вересні 1924 року в Татарбунарах вибухнуло збройне повстання. Белградський підрайон півдня Бессарабії на чолі з видатним селянським ватажком комуністом М. Шишманом також готувався до нього. Оскільки повстання розпочалося раніше встановленого строку, більшість сіл і міст Південної Бессарабії не встигла вступити в збройну боротьбу з румунськими окупантами. За участь у повстанні М. Шишмана заочно було засуджено до довічної каторги. Проте в 1924 році він встиг перейти на радянську територію. Згодом він був членом Комісії радянського контролю при Раднаркомі Союзу РСР.
Незважаючи на жорстоку розправу з учасниками Татарбунарського повстання,всенародний рух за приєднання придунайських земель до Радянського Союзу, за встановлення влади Рад з кожним днем посилювався. Особливо активізувалася боротьба проти румуно-боярських окупантів в умовах економічної кризи, що тривала в 1929 - 1933 роках. В цей час В. Такоогло, В. Стоянов, М. Марущенко, І. Каляєв, П. Тодоров поширювали серед населення газети «Правда», «Известия», листівки, провадили усну агітацію проти окупантів. За спогадами В. Такоогло, в 1929 році він разом з іншими белградськими робітниками організував революційну групу, члени якої роздобули шапірограф і в погребі друкували листівки.
Болградська підпільна організація знову сформувалась влітку 1930 року. Очолив її Я. Беньямович. В донесенні субінспектора підкреслювалось, що одним з головних фундаторів організації був також студент літературного факультету Бухарестського університету, родом із Болграда, Б. Мельников. Як зв'язківець між центральною і місцевою комуністичними організаціями, він привозив нелегальну літературу в Болград - бюлетень «Рабочее движение» і журнал «Тэнэрул ленинист», а також інструкції для районної організації.
17 жовтня 1931 року знову почалися арешти членів комуністичної організації Болграда. Домашні обшуки робили в Я. Беньямовича, вже засудженого раніше на 5 років тюремного ув'язнення за комуністичну діяльність в повіті Четатя-Албе (Акермані), В. Стоянова, М. Марущенка, М. Маслинкова. Всього заарештували 21 учасника підпільної організації. Під час обшуку в хаті М. Марущенка було знайдено 2 примірники комуністичного журналу «Трибуна студенцяска», а також вилучено бойову гвинтівку.
В 30-і роки королівська Румунія підпала під повний контроль фашистської Німеччини. Остання розглядала Бессарабію як плацдарм для нападу на Радянський Союз. У зв'язку з небезпечною обстановкою на західних кордонах Радянський уряд 20 червня 1940 року вручив королівському уряду Румунії ноту з вимогою повернути Бессарабію.
Настало 28 червня 1940 року. В цей день десятки тисяч українців, росіян, молдаван, болгар, гагаузів багатьох міст і сіл хлібом-сіллю вітали свою визволительку - Червону Армію.
Болградські комуністи, спираючись на місцевий актив, розгорнули широку політичну і господарську діяльність. За короткий строк у місті почали працювати 9 промислових підприємств - авторемонтна майстерня, маслозавод, швейна майстерня, винпункт тощо. Було трудовлаштовано 2500 безробітних, відкрито хірургічну лікарню, школу, клуб.
Болград
Сторінка 5 з 11
Робітничо-селянської інспекції України, а з 1922 по 1924 рік він працював директором оборонного підприємства, одночасно був обраний головою новоствореного в СРСР Товариства бессарабців.Його донька, Лідія, стала вченим, доктором сільськогосподарських наук, професором. Болградець Т. І. Райнов став радянським істориком, автором цінного наукового дослідження «История русской науки XI-ХVІІ вв.». Комуністична організація зазнала чимало втрат 25 грудня 1920 року сигуранца заарештувала 30 підпільників.
Попри самі жорстокі репресії, до яких вдавалися окупанти, зламати волелюбний народ було неможливо.У вересні 1924 року в Татарбунарах вибухнуло збройне повстання. Белградський підрайон півдня Бессарабії на чолі з видатним селянським ватажком комуністом М. Шишманом також готувався до нього. Оскільки повстання розпочалося раніше встановленого строку, більшість сіл і міст Південної Бессарабії не встигла вступити в збройну боротьбу з румунськими окупантами. За участь у повстанні М. Шишмана заочно було засуджено до довічної каторги. Проте в 1924 році він встиг перейти на радянську територію. Згодом він був членом Комісії радянського контролю при Раднаркомі Союзу РСР.
Незважаючи на жорстоку розправу з учасниками Татарбунарського повстання,всенародний рух за приєднання придунайських земель до Радянського Союзу, за встановлення влади Рад з кожним днем посилювався. Особливо активізувалася боротьба проти румуно-боярських окупантів в умовах економічної кризи, що тривала в 1929 - 1933 роках. В цей час В. Такоогло, В. Стоянов, М. Марущенко, І. Каляєв, П. Тодоров поширювали серед населення газети «Правда», «Известия», листівки, провадили усну агітацію проти окупантів. За спогадами В. Такоогло, в 1929 році він разом з іншими белградськими робітниками організував революційну групу, члени якої роздобули шапірограф і в погребі друкували листівки.
Болградська підпільна організація знову сформувалась влітку 1930 року. Очолив її Я. Беньямович. В донесенні субінспектора підкреслювалось, що одним з головних фундаторів організації був також студент літературного факультету Бухарестського університету, родом із Болграда, Б. Мельников. Як зв'язківець між центральною і місцевою комуністичними організаціями, він привозив нелегальну літературу в Болград - бюлетень «Рабочее движение» і журнал «Тэнэрул ленинист», а також інструкції для районної організації.
17 жовтня 1931 року знову почалися арешти членів комуністичної організації Болграда. Домашні обшуки робили в Я. Беньямовича, вже засудженого раніше на 5 років тюремного ув'язнення за комуністичну діяльність в повіті Четатя-Албе (Акермані), В. Стоянова, М. Марущенка, М. Маслинкова. Всього заарештували 21 учасника підпільної організації. Під час обшуку в хаті М. Марущенка було знайдено 2 примірники комуністичного журналу «Трибуна студенцяска», а також вилучено бойову гвинтівку.
В 30-і роки королівська Румунія підпала під повний контроль фашистської Німеччини. Остання розглядала Бессарабію як плацдарм для нападу на Радянський Союз. У зв'язку з небезпечною обстановкою на західних кордонах Радянський уряд 20 червня 1940 року вручив королівському уряду Румунії ноту з вимогою повернути Бессарабію.
Настало 28 червня 1940 року. В цей день десятки тисяч українців, росіян, молдаван, болгар, гагаузів багатьох міст і сіл хлібом-сіллю вітали свою визволительку - Червону Армію.
Болградські комуністи, спираючись на місцевий актив, розгорнули широку політичну і господарську діяльність. За короткий строк у місті почали працювати 9 промислових підприємств - авторемонтна майстерня, маслозавод, швейна майстерня, винпункт тощо. Було трудовлаштовано 2500 безробітних, відкрито хірургічну лікарню, школу, клуб.
Дивиться також інші населені пункти цього району:
- Табаки
- Олександрівка
- Нові Трояни
- Криничне
- Калчева
- Жовтневе
- Дмитрівка
- Голиця
- Владичень
- Виноградне
- Виноградівка
- Василівка
- Баннівка
- Червоноармійське
- Городнє