Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Болград

Сторінка 6 з 11
Протягом 1940-1941 рр. у Болграді було налагоджено господарське і культурне життя. Поряд з існуючими стали працювати нові підприємства - цегельне, вапняне і гончарне виробництво; майстерні пофарбуванню вовни, сукна; шкіряний завод, слюсарні, столярні майстерні, горілчаний завод. Відкрилась автобусна станція.
На перешкоді дальшого розвитку міста, зростання добробуту трудящих стала війна. 26 липня 1941 року в Болград вторглися гітлерівські загарбники. Вони принесли терор і знущання, масові вбивства. 28 липня всіх чоловіків єврейської національності зігнали в синагогу і після катувань вивели за місто і розстріляли. Почались масові реквізиції майна, пограбування.
З перших же днів окупації болградці почали організовуватись для відсічі ворогові. Уже в серпні 1941 року виникає підпільна група опору на чолі з комуністом С. Д. Грековим. До неї входили комуніст Б. 3. Караджов, його брат В. 3. Караджов, В. І. Георгієв, І. О. Решетилов та інші. Б. 3. Караджов і І. О. Решетилов, яких румуни мобілізували до армії, ризикуючи життям, провадили роботу по розкладу військ ворога, псували військове майно, влаштовували втечу радянських військовополонених. У червні 1944 року при спробі перейти лінію фронту для передачі радянському командуванню даних про дислокацію фашистських військ І. О. Решетилова схопила польова поліція. Він був засуджений трибуналом до розстрілу. Але під час бомбардування Галаца радянськими літаками втік з тюрми і повернувся до визволеного міста.
Під час війни патріоти-підпільники регулярно слухали радіопередачі з Москви, поширювали серед населення правду про становище на фронтах, закликали до боротьби. В перукарні, що розміщалася в будинку Г. Г. Кара, існувала явочна квартира. Тут вони домовлялись про диверсії, саботаж заходам окупаційних властей, збирали продукти і одяг для радянських військовополонених. За доносом провокаторів у серпні 1943 року членів групи заарештували і згодом в Кишиневі їх засудили до смертної кари. Тільки стрімкий наступ радянських військ врятував патріотів від загибелі.
Як тільки почали наближатися радянські війська, окупанти стали поспішно вивозити з міста награбоване майно, устаткування підприємств, культурні цінності. Спеціальна команда підпалювала будинки і склади. Три дні палав вогонь по всьому місту. Проте перебуванню окупантів прийшов кінець. 24 серпня 1944 року до Болграда вступили радянські воїни-визволителі частин 31-го гвардійського стрілецького корпусу 46-ї армії 3-го Українського фронту. Жителі допомогли побудувати міст через яр, що забезпечувало швидше пересування Червоної Армії, яка гнала загарбників на Захід.
В боях за визволення міста і району загинули смертю хоробрих і поховані у братській могилі Герой Радянського Союзу гвардії капітан М. В. Терещенко, гвардії підполковник І. А. Александров, старший сержант Д. К. Кутов, рядовий І. К. Недосугов та інші воїни - герої.
Багато болградців з самого початку війни пішли в Червону Армію. Мужньо захищали свою Батьківщину Ф. Русев і В. Скульський, брати Корецькі, М. Нєдов та інші. Славний бойовий шлях прошила болградська вчителька Н. І. Параскевова. Вона брала участь у бойових операціях на Пруті і Дунаї, під Одесою, Севастополем і на Кавказі. Володіючи іноземними мовами, Н. І. Параскевова в складі загонів спеціального призначення провадила антифашистську пропаганду серед солдатів противника, брала участь у рейдах по тилах ворога. За бойові заслуги Н. Параскевова нагороджена орденами Вітчизняної війни 1-го ступеня, «Знак Пошани» і медалями.
Мужньо билися болградці і в складі антифашистських загонів у самій Болгарії. П. Труфкін ( згодом болгарський письменник ), 3. Алачев, П. Недов стали партизанами. В 1943 році болградець Л. І. Желязков став комісаром партизанського загону «Антон Іванов». У нерівному бою з гітлерівцями він загинув 11 березня 1944 року. Л. І. Желязков - національний герой Болгарії.
У день визволення в Болграді відбувся мітинг, на якому трудящі міста висловлювали слова щирої вдячності радянським воїнам-визволителям. Широку масово- політичну роботу серед населення розгорнув міський комітет партії. В серпні - вересні 1944 року багато жителів міста влилося в ряди Червоної Армії.
Величезних руйнувань заподіяли загарбники місту. Вони знищили 553 житлові будинки, спалили клуб, бібліотеку, пограбували багато майна. Загальна сума збитків становила близько 4 млн. крб. Колишній голова Болградської міськради депутатів трудящих Н. Давидовський згадує:


Сучасна карта - Болград