Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Городнє

Сторінка 2 з 8
до Тарутиного. Висока смертність, масові епідемічні захворювання на віспу, тиф, туберкульоз, скарлатину були характерним явищем.
Жителі Чийшії не мирилися з таким становищем і разом з російськими, українськими та молдавськими селянами брали участь у боротьбі проти
царизму і буржуазно-поміщицького гніту. З їх середовища вийшов відомий революціонер І. С. Хінев. Народився він 1879 року в сім'ї селянина-бідняка. Закінчивши сільську школу, Хінен поступив до Миколаївсько-Новоросійської (Байрамчинської) учительської семінарії. Тут, серед семінаристів, на той час набули великого поширення революційні ідеї. В 1903 році виник комітет РСДРП. У семінарії Хінев разом з односельчанами П. І. Іовчевим та С. Миновим знайомився з російською революційною літературою, читав більшовицькі видання і вступив до лав РСДРП. В 1905 році І.С. Хінев організував соціал-демократичну групу в Чийшії. До неї входили П. І. Іовчев, С. Минов, К. Бородовська. А. Камбур та інші.
Група І. С. Хінена була тісно зв'язана з марксистськими організаціями Болграда і Кубею, одержувала від них літературу тощо. Революціонери розповсюджували прокламації, організовували збори селян, знайомили їх з подіями в Росії. Сам І. С. Хінев виїжджав у болгарські села, закликав селян до боротьби проти царського самодержавства. В грудні 1905 року він разом з членами кубейської соціал-демократичної групи організував виступ селянської бідноти проти місцевої влади і політики царату на Далекому Сході. Охоронці самодержавства схопили І. С. Хінева, засудили на 12 років каторги і вислали в далеку Єнісейську губернію. Через кілька років він утік із заслання. В 1910 році за допомогою товаришів І. С. Хінев емігрував до Болгарії, де майже рік викладав російську мову в одній з софійських гімназій. В 1912 році він повернувся до Бессарабії і намагався відновити роботу революційної групи в Чийшії. Однак в Ізмаїлі його схопили і знову заслали до Сибіру.
В результаті столипінської земельної реформи становище трудящого селянства погіршало. Бідняки розорювались, а їхні землі потрапляли до рук куркулів – Терщі, Генова, братів Костянтиновнх та інших. Кожен з них мав по 150-200 десятий землі. Загострювалась класова боротьба. Так, на початку 1908 року, озброївшись кілками, повсталі оточили сільську управу і вимагали відставки старости Штирбулова, який діяв спільно з куркулями. В село прибули жандарми. За розпорядженням губернатора 20 чоловік - організаторів виступу - заарештували і відправили в Акерман.
Новий етап боротьби селян за землю розпочався після Лютневої буржуазно- демократичної революції. В квітні 1917 року повернувся з Сибіру І. С. Хінев і одразу включився у революційну боротьбу. Селяни обрали його до створеного в Чийшії земельного комітету. Одночасно Хінев був обраний членом акерманського комітету РСДРП і виконкому Ради робітничих, солдатських і селянських депутатів Акерманського повіту . Як член земельного комітету він вимагав наділення бідняків землею. Розпочався розподіл куркульських і церковних земель.
Ще з більшою силою розпочалася боротьба селянства проти експлуататорів після перемоги Великої Жовтневої соціалістичної революції в Петрограді. 10 січня 1918 року в Чийшії проголошено Радянську владу. До складу Ради селянських депутатів увійшли І. С. Хінев. П. А. Газіюар, І. Г. Хінев. Г. І. Чепразов. Проте розгорнути свою діяльність Рада не встигла, оскільки на початку січня вторглися в Бессарабію румуно-боярські війська. З сусіднього села Кубею до Чийшії незабаром було переправлено гвинтівки і патрони. І. С. Хінев і частина його товаришів приєдналися до кубейців. Спільними силами вони знищили ворожий кавалерійський загін поблизу Кубею. Однак окупанти підтягли полк з артилерією і, скориставшись чисельною перевагою, в другій половині січня захопили Кубей, а потім і Чийшію .
Почалися важкі дні окупації. Завоювання трудящих були ліквідовані. Куркулі знову захопили майже третину всіх земель, стали єдиними власниками реманенту. Вони прибрали до своїх рук 6 олійниць, 26 вітряків і млин. 5 невеликих черепичних заводів, 7 крамниць, споживчий кооператив. Більшість селян взагалі залишилася без землі. Як згадував бідняк А. С. Алавецький, його сім'я з восьми чоловік мала лише 3 га землі і тому всі вони змушені були за копійки працювати на куркулів . 200 сімей бідняків залишили село, подавшись у Латинську Америку в пошуках кращої долі, але й там їх підстерігало таке ж само горе.


Сучасна карта - Городнє