Сторінка 6 з 8
на підвищення культури землеробства, зростання громадського тваринництва.
Високі і сталі врожаї сільськогосподарських культур, все зростаючий рівень виробництва м'ясо-молочної продукції зумовили великі доходи. В 1966 році прибутки досягли 2 млн. крб., такої ж суми досяг і неподільний фонд. На людинодень видали по 2 крб. 20 копійок.
Нинішній колгосп «8 березня» - це велике багатогалузеве господарство, оснащене потужною технікою. Воно має 54 трактори, 20 комбайнів, 26 вантажних автомашин. Цю техніку обслуговують понад 100 механізаторів. З 1962 року село одержує струм від Дубоссарської енергосистеми. Електрика приводить в рух механізми на всіх місцевих підприємствах і в колгоспі.
В усіх здобутках господарства яскраво відображена роль партійної організації, яка налічує понад 120 комуністів. Дві третини з них працюють безпосередньо на виробництві. Самовідданою працею здобули собі славу комуніст І. Д. Мільчев, М. С. Курдогло, І. Г. Міхнев, П. Н. Алавацький. Їм наслідують 3. І. Іванова, 3. І. Бурукова, Д. І. Терзі, Д. Д. Попазов. Є.І. Донева та багато інших колгоспників.
Значну допомогу у вирішенні господарських справ, житлового будівництва тощо подає Городненська сільська Рада. Очолює її досвідчений працівник І. Г. Коєв. У складі восьми постійно діючих комісій працює 62 депутати, в т. ч. член виконкому і голова товариського суду М. С. Курдогло. Це кращий механізатор артілі, бригада якого в ювілейному 1967 році удостоєна перехідного Червоного прапора правління і партійного комітету артілі. Великою повагою користується голова комісії по благоустрою депутат бригадир шляховиків-будівельвиків М. П. Демиров. Завдяки його ініціативі і наполегливості всі вулиці в селі заасфальтовані і забруковані.
Невпізнанним стало сучасне Городнє. Лише за останні 15 років тут споруджено 260 і капітально переобладнано 950 будників. Власне поновлено весь житловий фонд. З'явилися нові вулиці, серед яких вирізняється Шкільна. Впадають в око специфічні риси, що відрізняють Городнє від сусідніх сіл. Це і своєрідно оздоблення цеглою саманних стін будинків, і прикраси фронтонів різного роду розписами, ліпшім орнаментом. різьбленням по дереву. Змінюється вигляд села і залежно від пори року. Весною воно потопає в білому кипені фруктових садів. Улітку, в розпалі жнив, життя переноситься на колгоспні ниви. А восени село одягається в нове вбрання. Стіни, фронтони будинків пообвішувані довгими в'язками цибулі, часнику, перцю. Тоді ж починаються масові весілля, інші справляють новосілля. Часто осінніми вечорами збираються сільські дівчата на «седянки». тут вони займаються рукоділлям, співають пісні.
Городнє справжнє село-сад. За роки Радянської влади тут висаджено 0,5 млн. кущів винограду, близько 80 тис. фруктових і декоративних дерев. У центрі, де розкинувся парк, з нагоди 150-річчя заснування села за проектом місцевого самодіяльного художника і скульптора О. Є,. Шапошникова встановлено мармуровий обеліск. На ньому викарбувано «1813—1963». а на барельєфі - золотом відтиснуті постаті російського і болгарського воїнів у дружніх обіймах. Тут же, на майдані, щонеділі збираються хлопці й дівчата на традиційний народний танець - «хоро». Дівчата святково одягнені в сукні яскравих кольорів, на голові - косинка (берез), збоку обов'язково квітка олеандри, за народним повір'ям вона приносить щастя. Одяг у юнаків сучасного крою. Це - влітку. Взимку, в дні свят, чоловіки одягають шапки з смушків. З овечих шкір шиють кюрки, облямовані чорною шкірою. Часто можна зустріти чоловіків у штанях з овечих шкір (мешини). Довгі кожушки (типу свитки), обшиті хутром, носять жінки переважно похилого віку.
Змінюється побут людей. Колись переважна більшість жителів Городнього носила одяг, зшитий з домотканого конопляного полотна, сукна і овчини. Взували постоли, виготовлені з сирої свинячої шкіри. Нині вони мають добротний сучасний одяг. В будинках - сучасні меблі, телевізори. Стіни кімнат прикрашають, як і колись, вишиваними рушниками, килимами, виготовленими руками господині. В селі є десятки умільців, які довгими зимовими вечорами виготовляють на ткацьких верстатах чудові речі. Та й кожна дівчина до свого весілля повинна вишити рушники, хустки тощо. Ця давня традиція залишилася й досі.
До послуг жителів села універсальний, 4 продовольчих і промтоварний магазини. Нічим не відрізняється від міської і кафе-їдальня. Тут можна
Дивиться також інші населені пункти цього району: