Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
орендувати землю. Грошова плата за оренду однієї десятини в Захар’ївці в кінці XIX століття дорівнювало 5-6 крб., а середній прибуток з неї в селянському господарстві становив всього 2 крб. 96 копійок.
Землевласники нещадно грабували хліборобів. Десятина, яку селяни віддавали поміщикові, рік у рік збільшувалась і у 80-х рр. становила ? і навіть 1/3 частину врожаю. Значно подорожчав випас худоби. Більшість селян не вилазила з боргів. Жили вони в убогих халупах, а дехто і їх не мав. До реформи десятинними безплатно користувалися житлом, що виділяв їм поміщик, а після неї змушені були сплачувати за землянку 10 крб., за хату – 20 крб на рік. У той же час багаті торговці та куркулі споруджували красні кам’яні будинки. В центрі села з’явилися магазини, крамниці. Так, купцеві Веприку тут належали магазини металовиробів, бакалійні крамниці, лісний склад тощо.
В Захар’ївці, яка в 143 році стала волосним центром Тираспольського повіту Херсонської губернії і одержала статут містечка, відбувалися ярмарки, щотижня збиралися великі базари. Вигідне географічне розташування – на шляху між Одесою і Балтою, по якому йшли хлібні вантажі з степових районів до чорноморського порту, - сприяло перетворенню Захар’ївки в один із значних центрів торгівлі хлібом.
Поряд з торговлею в містечку розвивалося ремесло — ковальське, кравецьке, шорне, шапкове тощо. Наприкінці XIX століття тут працювали 21 кравець, 12 шевців, 12 теслярів, 8 копалів. Переважну частину ремісників, так само, як і дрібних торговців, становили євреї. Вони селилися на землях князя, виплачували йому чинш за землю під хатами — під 2 до 8 крб. за випас худоби — 4—4,5 крб. Єврейське населення Захар’ївки в кінці XIX — на початку XX століть становило половину її мешканців1.
У 90-х роках Захар'ївка стала одним з місцевих ринків найму сільськогосподарських робітників. Сюди з’їжджались з сусідніх сіл прикажчики, управителі, дрібці поміщики для найму батраків на сезонні роботи. Захар'ївський ринок був джерелом найму дешевої робочої сили і для економії князів Аргутинських-Долгорукових. Це не могло не відбитися на становищі місцевих селян, бо вони втрачали одне з основних джерел додаткових заробітків, без яких не могли проіснувати. З кожним роком захар'ївськнм біднякам дедалі важче було вести своє господарство. Землі не вистачало, тягла, реманенту майже не було. Звичайним явищем став продаж селянських наділів за борги. Багато бідняків зовсім поривало з сільським господарством. На початку XX століття з виникненням в містечку перших приватних підприємств — парового млина, каменоломні, цегельно-черепичного заводу — тут з'являється нова категорія трудівників, що працювали по найму,— промислових робітників. їх було небагато, близько 100 чоловік, але вони являли собою досить міцне революційне ядро, навколо якого гуртувалася сільська біднота.
У перші роки XX століття в Захар’ївці поширюються соціал-демократичні ідеї. Херсонський комітет сільських організацій РСДРІІ, створений в 1905 році, через своїх представників проводив революційну роботу і и містечку. Вони розповсюджували листівки, зокрема «Листи до селян», в яких сільські трудівники закликалися захоплювати поміщицькі і церковно-монастирські землі, до спільної боротьби з пролетаріатом за повалення самодержавства і утвердження демократичної республіки. В 1906 році захар’ївська вчителька С. Я. Кулакова пересилала по пошті в інші села прокламацію «Чому народу потрібна республіка?». В тому ж році селянин А. І. Ганженко розповсюджував в містечку літературу, яка закликала до боротьби проти існуючого в Росії суспільного ладу.
В роки реакції і особливо першої світової війни становище захар’ївських трудівників значно погіршало. Орендна плата за десятину поміщицької землі збільшилась втроє, а заробітки робітників зменшились майже вдвоє. Чимало чоловіків із Захар’ївки було відправлено на фронт. Внаслідок цього її населення в 1916 році, порівняно з довоєнним часом,
Фрунзівка
Сторінка 2 з 9
господарств були десятинниками, тобто своєї землі не мали. В той же час трьом куркульським господарствам належало понад 1000 десятин, десятьом – від 100 до 1000. Отже, класове розшарування на селі зайшло досить далеко. Біднота була позбавлена можливості і Землевласники нещадно грабували хліборобів. Десятина, яку селяни віддавали поміщикові, рік у рік збільшувалась і у 80-х рр. становила ? і навіть 1/3 частину врожаю. Значно подорожчав випас худоби. Більшість селян не вилазила з боргів. Жили вони в убогих халупах, а дехто і їх не мав. До реформи десятинними безплатно користувалися житлом, що виділяв їм поміщик, а після неї змушені були сплачувати за землянку 10 крб., за хату – 20 крб на рік. У той же час багаті торговці та куркулі споруджували красні кам’яні будинки. В центрі села з’явилися магазини, крамниці. Так, купцеві Веприку тут належали магазини металовиробів, бакалійні крамниці, лісний склад тощо.
В Захар’ївці, яка в 143 році стала волосним центром Тираспольського повіту Херсонської губернії і одержала статут містечка, відбувалися ярмарки, щотижня збиралися великі базари. Вигідне географічне розташування – на шляху між Одесою і Балтою, по якому йшли хлібні вантажі з степових районів до чорноморського порту, - сприяло перетворенню Захар’ївки в один із значних центрів торгівлі хлібом.
Поряд з торговлею в містечку розвивалося ремесло — ковальське, кравецьке, шорне, шапкове тощо. Наприкінці XIX століття тут працювали 21 кравець, 12 шевців, 12 теслярів, 8 копалів. Переважну частину ремісників, так само, як і дрібних торговців, становили євреї. Вони селилися на землях князя, виплачували йому чинш за землю під хатами — під 2 до 8 крб. за випас худоби — 4—4,5 крб. Єврейське населення Захар’ївки в кінці XIX — на початку XX століть становило половину її мешканців1.
У 90-х роках Захар'ївка стала одним з місцевих ринків найму сільськогосподарських робітників. Сюди з’їжджались з сусідніх сіл прикажчики, управителі, дрібці поміщики для найму батраків на сезонні роботи. Захар'ївський ринок був джерелом найму дешевої робочої сили і для економії князів Аргутинських-Долгорукових. Це не могло не відбитися на становищі місцевих селян, бо вони втрачали одне з основних джерел додаткових заробітків, без яких не могли проіснувати. З кожним роком захар'ївськнм біднякам дедалі важче було вести своє господарство. Землі не вистачало, тягла, реманенту майже не було. Звичайним явищем став продаж селянських наділів за борги. Багато бідняків зовсім поривало з сільським господарством. На початку XX століття з виникненням в містечку перших приватних підприємств — парового млина, каменоломні, цегельно-черепичного заводу — тут з'являється нова категорія трудівників, що працювали по найму,— промислових робітників. їх було небагато, близько 100 чоловік, але вони являли собою досить міцне революційне ядро, навколо якого гуртувалася сільська біднота.
У перші роки XX століття в Захар’ївці поширюються соціал-демократичні ідеї. Херсонський комітет сільських організацій РСДРІІ, створений в 1905 році, через своїх представників проводив революційну роботу і и містечку. Вони розповсюджували листівки, зокрема «Листи до селян», в яких сільські трудівники закликалися захоплювати поміщицькі і церковно-монастирські землі, до спільної боротьби з пролетаріатом за повалення самодержавства і утвердження демократичної республіки. В 1906 році захар’ївська вчителька С. Я. Кулакова пересилала по пошті в інші села прокламацію «Чому народу потрібна республіка?». В тому ж році селянин А. І. Ганженко розповсюджував в містечку літературу, яка закликала до боротьби проти існуючого в Росії суспільного ладу.
В роки реакції і особливо першої світової війни становище захар’ївських трудівників значно погіршало. Орендна плата за десятину поміщицької землі збільшилась втроє, а заробітки робітників зменшились майже вдвоє. Чимало чоловіків із Захар’ївки було відправлено на фронт. Внаслідок цього її населення в 1916 році, порівняно з довоєнним часом,
Дивиться також інші населені пункти цього району:
- Перехрестове
- Новопавлівка
- Мар’янівка
- Леніне
- Карабанове
- Йосипівка
- Затишшя
- Войничеве
- Василівка
- Павлівка