Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
На початку березня 1917 року павлівці дізналися про повалення самодержавства. З цієї нагоди в селі відбувся мітинг, організований вчителями ремісничої школи і працівниками лікарні. Того ж місяця
жителі Павлівки обрали Раду селянських депутатів. 29 березня в село для проведення агітаційно-масової роботи прибув представник селянської секції Одеської Ради. Під впливом більшовицької агітації павлівські селяни написали до Одеської Ради листа з вимогою швидше розв’язати аграрне питання. В ньому говорилося: «Ми, жителі села Павлівки, живемо на землі князя Абомеліка, який має понад 8 тис. десятин землі. Ми справжні кріпаки, ми не маємо своєї землі, ні своїх навіть хат – все поміщицьке». Для поліпшення свого становища пввлівці вимагали, насамперед, зменшити орендну плату за землю, яка досягла на цей час 10-11 крб. за десятину.
Дальшому розвитку класової боротьби на селі сприяло повернення з фронту солдатів, серед яких революційним завзяттям відзначився Ф.О. Колесников. На початку вересня 1917 року жителі обрали його головою виконавчого комітету Павлівської Ради селянських депутатів. Рада діяла як орган революційної влади. Вона запропонувала селянам забирати собі хліб з ланів економії. З ініціативи Ради було створено комітет під головуванням Ф.О. Колесникова для розподілу між жителями поміщицької землі і реманенту. Але військовий загін, викликаний адміністрацією економії, перешкодив селянам експропріювати власність Абомеліка.
З перемогою Великої Жовтневої соціалістичної революції в Рociї, а потім і на Україні, поміщицьке землеволодіння було ліквідоване. У січні 1918 року, коли в Павлівці встановилася Радянська влада, тут розпочалась велика робота по обліку земель, реманенту, худоби економії і розподілу їх між трудящими селянами. Але вже у березні село окупували австро-німецькі війська. Загарбники відновили права поміщика на землю і під загрозою смертної кари примушували селян повертати в економію його майно. Були заарештовані Ф. О. Колесников, С. Г. Чабан та інші радянські активісти. Незабаром Колесникову вдалося вирватись із рук карателів, і він очолив боротьбу місцевих жителів проти окупантів, розгорнув серед німецьких солдатів революційну агітацію.
В листопаді 1918 року Павлівну визволено від чужоземного ярма. Організаційним відділом Херсонського окружного військово-револю-ційного комітету в селі було створено ревком. Але він діяв недовго. Наприкінці того ж року Павлівку захопили петлюрівці, а у травні 1919 року над мирним населенням - жінками, старими - чинила розправу банда Григор'єва. У серпні в село вдерлися денікінці. Ф. О. Колесников та його однодумці поширювали серед місцевих жителів листівки, в яких закликали всіляко уникати мобілізації до білогвардійської армії, розгорнути партизанську боротьбу проти золотопогонників. Чимало селян Павлівки та сусідніх сіл вступило в Захар’ївськпй партизанський загін, який діяв у волості.
Народна боротьба в тилу денікінців допомагала частинам Червоної Армії завдати нищівної поразки білогвардійським військам і визволити від них Україну. В лютому 1920 року в Павлівці остаточно встановлюється Радянська влада. У селі, яке на деякий час (до листопада 1922 року) стало волосним центром Одеської губернії, було організовано волревком на чолі з комуністом Мамоновим. На початку червня утвориться волосний комнезам.
Радянські органи перш за все взялися за виконання продрозверстки, бо в країні відчувалась гостра нестача хліба. Лише за перші чотири місяці їх діяльності в Павлівській волості було зібрано і відправлено промисловим центрам і Чорвонііі Армії 8237 пудів зерна і 630 пудів мяса. Волревком суворо дотримувався класового принципу в проведенні продовольчої політики. Основний тягар продрозверстки було перекладено на куркульські господарства. Це викликало загострення класової'бо. ротьбн па селі. У червні 1920 року членам волревкому і комнезаму довелося придушувати в Павлівській волості контрреволюційний куркульсько-петлюрівський заколот. Після розгрому заколотників та стабілізації становища волревком розгорнув роботу по
Павлівка
Сторінка 2 з 7
масовим виступом, змушена була набавити робітникові по 10 коп. на день.На початку березня 1917 року павлівці дізналися про повалення самодержавства. З цієї нагоди в селі відбувся мітинг, організований вчителями ремісничої школи і працівниками лікарні. Того ж місяця
Дальшому розвитку класової боротьби на селі сприяло повернення з фронту солдатів, серед яких революційним завзяттям відзначився Ф.О. Колесников. На початку вересня 1917 року жителі обрали його головою виконавчого комітету Павлівської Ради селянських депутатів. Рада діяла як орган революційної влади. Вона запропонувала селянам забирати собі хліб з ланів економії. З ініціативи Ради було створено комітет під головуванням Ф.О. Колесникова для розподілу між жителями поміщицької землі і реманенту. Але військовий загін, викликаний адміністрацією економії, перешкодив селянам експропріювати власність Абомеліка.
З перемогою Великої Жовтневої соціалістичної революції в Рociї, а потім і на Україні, поміщицьке землеволодіння було ліквідоване. У січні 1918 року, коли в Павлівці встановилася Радянська влада, тут розпочалась велика робота по обліку земель, реманенту, худоби економії і розподілу їх між трудящими селянами. Але вже у березні село окупували австро-німецькі війська. Загарбники відновили права поміщика на землю і під загрозою смертної кари примушували селян повертати в економію його майно. Були заарештовані Ф. О. Колесников, С. Г. Чабан та інші радянські активісти. Незабаром Колесникову вдалося вирватись із рук карателів, і він очолив боротьбу місцевих жителів проти окупантів, розгорнув серед німецьких солдатів революційну агітацію.
В листопаді 1918 року Павлівну визволено від чужоземного ярма. Організаційним відділом Херсонського окружного військово-револю-ційного комітету в селі було створено ревком. Але він діяв недовго. Наприкінці того ж року Павлівку захопили петлюрівці, а у травні 1919 року над мирним населенням - жінками, старими - чинила розправу банда Григор'єва. У серпні в село вдерлися денікінці. Ф. О. Колесников та його однодумці поширювали серед місцевих жителів листівки, в яких закликали всіляко уникати мобілізації до білогвардійської армії, розгорнути партизанську боротьбу проти золотопогонників. Чимало селян Павлівки та сусідніх сіл вступило в Захар’ївськпй партизанський загін, який діяв у волості.
Народна боротьба в тилу денікінців допомагала частинам Червоної Армії завдати нищівної поразки білогвардійським військам і визволити від них Україну. В лютому 1920 року в Павлівці остаточно встановлюється Радянська влада. У селі, яке на деякий час (до листопада 1922 року) стало волосним центром Одеської губернії, було організовано волревком на чолі з комуністом Мамоновим. На початку червня утвориться волосний комнезам.
Радянські органи перш за все взялися за виконання продрозверстки, бо в країні відчувалась гостра нестача хліба. Лише за перші чотири місяці їх діяльності в Павлівській волості було зібрано і відправлено промисловим центрам і Чорвонііі Армії 8237 пудів зерна і 630 пудів мяса. Волревком суворо дотримувався класового принципу в проведенні продовольчої політики. Основний тягар продрозверстки було перекладено на куркульські господарства. Це викликало загострення класової'бо. ротьбн па селі. У червні 1920 року членам волревкому і комнезаму довелося придушувати в Павлівській волості контрреволюційний куркульсько-петлюрівський заколот. Після розгрому заколотників та стабілізації становища волревком розгорнув роботу по
Дивиться також інші населені пункти цього району: