Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
1 серпня 1941 року Павлівку окупували війська ворога. З перших днів жителі чинили опір румуно-боярським загарбникам. Комсомольці
Г. С. Таратухін, А. А. Раховський потай забрали в румунській
комендатурі машинку і друкували антифашистські листівки, які поширювали серед жителів села. Населення Павлівки жадібно читало також листівки, які скидали радянські літаки.
Наприкінці січня 1944 року недалеко від будинку Павлівської сільської лікарні, де розміщувалась румунська комендатура, приземлився німецький літак. Від місцевих жителів про це дізналися партизани. Вони спробували знищити цей літак, але невдало. У зв’язку з цим румунські окупанти заарештували в селі 30 заложників і кинули в дубоссарську тюрму. Прихід частин Червоної Армії врятував їх від неминучої смерті.
12 квітня 1944 року після нічного бою 297-а стрілецька дивізія визволила Павлівку від окупантів.
Великої шкоди завдали селу німецько-фашистські і румуно-боярські загарбники. Вони вивезли обладнання колгоспного млина, сотні вуликів, весь інвентар. Були зруйновані школа, лікарня, понад 150 хат, пограбовано чимало майна і худоби селян. Загальна сума збитків, заподіяних окупантами, становила близько 19,7 млн. карбованців.
Після визволення від фашистської неволі трудівники села насамперед взялися за відродження господарства колгоспів – основи свого добробуту. Уже в квітні 1944 року сільгоспартілі відновили діяльність. Весняна сівба провадилась у дуже важких умовах. На полях і фермах працювали переважно жінки, старі та підлітки. Завдяки високій свідомості членів артілей було зібрано необхідне для посіву насіння, як тяглову силу використовували корів. Осінню посівну кампанію 1944 року уже проводила Йосипівська МТС.
Рік у рік збільшувались посівні площі, зміцнювалась матеріальна база павлівських колгоспів, вживалися заходи до поліпшення організації праці. Вже в1946 році вони засіяли зерновими, бобовими і технічними культурами близько 1,4 тис. га. Хоча й повільно, але впевнено йшов процес відтворення громадського поголів’я. Багато зусиль було здано в експлуатацію стайню, кілька корівників і телятників, свинарник, вівчарню та зернохранилище на 150 тонн зерна.
Відновлювали роботу медичні і культосвітні заклади. Протягом 1944 року було відкрито сільську лікарню, аптеку, школу (спочатку неповну середню), клуб.
Важливою подією для села стало обєднання в 1950 році двох колгоспів. 15 липня було обрано правління укрупненої артілі «Прогрес». За нею закріпили 4,8 тис. га землі, в т.ч. орної – 3,4 тис. га, 34 га саду і виноградників.
Велика увага в багатогалузевому господарстві приділялась розвитку тваринництва. В 1950 році артіль мала 563 голови великої рогатої худоби. Надої корови досягли на рік майже 1,7 тис. кг. Загальний прибуток того року від рослинництва і тваринництва становив 391 тис. карбованців.
Проте, незважаючи на чималі досягнення, господарство ще не використовувало багатьох своїх можливостей. Через слабкість кормової бази продуктивність худоби залишалась низькою, мала місце плинність кадрів тваринників. Не було досягнуто і сталих врожаїв зернових та технічних культур, певна частина колгоспників не виробляла необхідного мінімуму трудоднів. Для подолання цих недоліків і дальшого розвитку артільного виробництва неоціненне значення мали рішення партії по сільському господарству і зокрема вересневого Пленуму ЦК КПРС 1953 року.
У 1956 році головою колгоспу став тридцятитисячннк С. О. Козачук, який разом з партійною і комсомольською організаціями зумів згуртувати міцний актив і мобілізувати членів артілі на дальше піднесення господарства. Було вжито заходів щодо зміцнення всіх ланок колгоспного виробництва. Замість багатьох бригад правління створило 3 комплексні бригади.
Результати проведеної роботи позитивно позначилися на господарській
Павлівка
Сторінка 5 з 7
почалась евакуація. На схід встигли вивезти тільки частину цінного майна колгоспів.1 серпня 1941 року Павлівку окупували війська ворога. З перших днів жителі чинили опір румуно-боярським загарбникам. Комсомольці
Г. С. Таратухін, А. А. Раховський потай забрали в румунській
Наприкінці січня 1944 року недалеко від будинку Павлівської сільської лікарні, де розміщувалась румунська комендатура, приземлився німецький літак. Від місцевих жителів про це дізналися партизани. Вони спробували знищити цей літак, але невдало. У зв’язку з цим румунські окупанти заарештували в селі 30 заложників і кинули в дубоссарську тюрму. Прихід частин Червоної Армії врятував їх від неминучої смерті.
12 квітня 1944 року після нічного бою 297-а стрілецька дивізія визволила Павлівку від окупантів.
Великої шкоди завдали селу німецько-фашистські і румуно-боярські загарбники. Вони вивезли обладнання колгоспного млина, сотні вуликів, весь інвентар. Були зруйновані школа, лікарня, понад 150 хат, пограбовано чимало майна і худоби селян. Загальна сума збитків, заподіяних окупантами, становила близько 19,7 млн. карбованців.
Після визволення від фашистської неволі трудівники села насамперед взялися за відродження господарства колгоспів – основи свого добробуту. Уже в квітні 1944 року сільгоспартілі відновили діяльність. Весняна сівба провадилась у дуже важких умовах. На полях і фермах працювали переважно жінки, старі та підлітки. Завдяки високій свідомості членів артілей було зібрано необхідне для посіву насіння, як тяглову силу використовували корів. Осінню посівну кампанію 1944 року уже проводила Йосипівська МТС.
Рік у рік збільшувались посівні площі, зміцнювалась матеріальна база павлівських колгоспів, вживалися заходи до поліпшення організації праці. Вже в1946 році вони засіяли зерновими, бобовими і технічними культурами близько 1,4 тис. га. Хоча й повільно, але впевнено йшов процес відтворення громадського поголів’я. Багато зусиль було здано в експлуатацію стайню, кілька корівників і телятників, свинарник, вівчарню та зернохранилище на 150 тонн зерна.
Відновлювали роботу медичні і культосвітні заклади. Протягом 1944 року було відкрито сільську лікарню, аптеку, школу (спочатку неповну середню), клуб.
Важливою подією для села стало обєднання в 1950 році двох колгоспів. 15 липня було обрано правління укрупненої артілі «Прогрес». За нею закріпили 4,8 тис. га землі, в т.ч. орної – 3,4 тис. га, 34 га саду і виноградників.
Велика увага в багатогалузевому господарстві приділялась розвитку тваринництва. В 1950 році артіль мала 563 голови великої рогатої худоби. Надої корови досягли на рік майже 1,7 тис. кг. Загальний прибуток того року від рослинництва і тваринництва становив 391 тис. карбованців.
Проте, незважаючи на чималі досягнення, господарство ще не використовувало багатьох своїх можливостей. Через слабкість кормової бази продуктивність худоби залишалась низькою, мала місце плинність кадрів тваринників. Не було досягнуто і сталих врожаїв зернових та технічних культур, певна частина колгоспників не виробляла необхідного мінімуму трудоднів. Для подолання цих недоліків і дальшого розвитку артільного виробництва неоціненне значення мали рішення партії по сільському господарству і зокрема вересневого Пленуму ЦК КПРС 1953 року.
У 1956 році головою колгоспу став тридцятитисячннк С. О. Козачук, який разом з партійною і комсомольською організаціями зумів згуртувати міцний актив і мобілізувати членів артілі на дальше піднесення господарства. Було вжито заходів щодо зміцнення всіх ланок колгоспного виробництва. Замість багатьох бригад правління створило 3 комплексні бригади.
Результати проведеної роботи позитивно позначилися на господарській
Дивиться також інші населені пункти цього району: