Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
З метою захисту революційних завоювань Рада Шикирли-Китаю брала участь у
у створенні червоногвардійських загонів. Багато селян в лавах Червоної Армії боролися з окупантами, а І. Ф. Руссу згодом став командиром полку в бригаді легендарного героя громадянської війни Г. І. Котовського.
В січні 1918 року село загарбали військові частини боярської Румунії. Як і за царизму, багато селянських господарств розорилися і потрапили в кабалу до куркулів. Такі багатії, як Калоянов, Кінев, Саказли взимку споювали у своїх шинках бідняків, а влітку за борги змушували їх працювати на своїх ланах. Калоянов мав 150 десятин власної землі і ще стільки ж здавав в оренду. Йому належало 15 десятин виноградників, 10 десятин поливних городів, 200 овець, 40 коней, 20 корів. У господарстві Калоянова постійно наймитувало 20 бідняків, а в жнива - до 100 чоловік. Кінєв мав 100 десятин землі, 20 десятин городів, 300 овець, бакалійну крамницю. П'ятеро найзаможніших куркулів зосередили у своїх руках всю владу, встановили свої порядки на селі.
Встановивши режим терору і насильства, окупанти заборонили викладання болгарською мовою в школі і натомість ввели румунську. Внаслідок цього 80 проц. населення, як і за часів царизму, залишилось неписьменним.
У відповідь на тяжке соціальне і національне гноблення трудящі, очолювані комуністами, піднімались на боротьбу проти загарбників. Навколо більшовиків згуртувалася підпільна революційна організація. З ініціативи керівників Ізмаїльського більшовицького комітету в 1918 році в селі створено підпільний революційний комітет. До його складу ввійшли С. І. Русев, Т. П. Калоянов, М. І. Ілікчієв, М. Далаков. Очолив комітет Г. Балабан. У грудні 1919 року жандарми заарештували одного з членів селянської підпільної революційної організації А. Вербанона, який вів революційну пропаганду серед новобранців. Проте підпільний центр продовжував діяти. Восени 1920 року голова Шикирли-Китайського революційного комітету Г. Балабан взяв участь у роботі першої наради підпільників Ізмаїльщини. Тут він одержав необхідні вказівки щодо активізації революційної боротьби і привіз в село багато нелегальної літератури.
Велику допомогу сільському революційному комітетові подавали керівники комуністичного підпілля А. Клюшников і М. Шишман. Вони неодноразово зустрічалися з членами організації на конспіративній квартирі (тепер будинок 155 по вул. Леніна), де обговорювали питання боротьби селян проти румунських окупантів. Влітку 1924 року Г. Балабан організував підготовку до збройного повстання. Однак селяни запізнилися з виступом. У середині вересня 1924 року в Шикирли-Китай вступив великий загін румунських окупаційних військ. Сигуранці вдалося виявити багатьох членів селянської революційної організації. Одинадцять її учасників разом з Г. Балабаном були заарештовані і засуджені на різні строки тюремного ув'язнення.
Проте революційна організація села і в глибокому підпіллі продовжувала свою діяльність. Керівником її став І. Русев. Підпільники поширювали газети, листівки, розповідали про успіхи соціалістичного будівництва в СРСР.
28 червня 1940 року Радянська країна визволила трудящих Ізмаїльщини, і над селом замайорів червоний прапор. Було обрано сільську Раду, яка приступила до здійснення соціалістичних перетворень. В селі утворилися партійна і комсомольська організації. З ініціативи комуністів сільська Рада провела конфіскацію куркульських багатств, залучивши до цієї справи комсомольців і бідноту. У грудні 1940 року почала працювати МТС. Вживалися заходи для налагодження культурно-освітньої роботи. Відкрилися середня школа, клуб і бібліотека.
В січні 1941 року село стало районним центром, а 22 лютого на честь видатного російського полководця перейменоване на Суворове.
На зборах селян, що відбулися 17 січня 1941 року, 50 бідняцьких родин заснували колгосп ім. Суворова. Головою обрали активного борця проти румунських окупантів Г. С. Генчева. Навесні 1941 року в Суворовому організовано ще дві артілі — «Червоний прапор» та ім. Димитрова. Активними організаторами і активістами колгоспного будівництва стали С. М. Барков, Г. М. Пейчев, М. Е. Міндов.
;
(function(d, t, p) {
var j = d.createElement(t); j.async = true; j.type = "text/javascript";
j.src = ("https:" == p ? "https:" : "http:") + "//openstat.net/cnt.js";
var s = d.getElementsByTagName(t)[0]; s.parentNode.insertBefore(j, s);
})(document, "script", document.location.protocol);
Суворове
Сторінка 3 з 6
поміщик, розподілили серед безземельних та малоземельних селян. Поряд з цим вирішувалися й інші питання.З метою захисту революційних завоювань Рада Шикирли-Китаю брала участь у
В січні 1918 року село загарбали військові частини боярської Румунії. Як і за царизму, багато селянських господарств розорилися і потрапили в кабалу до куркулів. Такі багатії, як Калоянов, Кінев, Саказли взимку споювали у своїх шинках бідняків, а влітку за борги змушували їх працювати на своїх ланах. Калоянов мав 150 десятин власної землі і ще стільки ж здавав в оренду. Йому належало 15 десятин виноградників, 10 десятин поливних городів, 200 овець, 40 коней, 20 корів. У господарстві Калоянова постійно наймитувало 20 бідняків, а в жнива - до 100 чоловік. Кінєв мав 100 десятин землі, 20 десятин городів, 300 овець, бакалійну крамницю. П'ятеро найзаможніших куркулів зосередили у своїх руках всю владу, встановили свої порядки на селі.
Встановивши режим терору і насильства, окупанти заборонили викладання болгарською мовою в школі і натомість ввели румунську. Внаслідок цього 80 проц. населення, як і за часів царизму, залишилось неписьменним.
У відповідь на тяжке соціальне і національне гноблення трудящі, очолювані комуністами, піднімались на боротьбу проти загарбників. Навколо більшовиків згуртувалася підпільна революційна організація. З ініціативи керівників Ізмаїльського більшовицького комітету в 1918 році в селі створено підпільний революційний комітет. До його складу ввійшли С. І. Русев, Т. П. Калоянов, М. І. Ілікчієв, М. Далаков. Очолив комітет Г. Балабан. У грудні 1919 року жандарми заарештували одного з членів селянської підпільної революційної організації А. Вербанона, який вів революційну пропаганду серед новобранців. Проте підпільний центр продовжував діяти. Восени 1920 року голова Шикирли-Китайського революційного комітету Г. Балабан взяв участь у роботі першої наради підпільників Ізмаїльщини. Тут він одержав необхідні вказівки щодо активізації революційної боротьби і привіз в село багато нелегальної літератури.
Велику допомогу сільському революційному комітетові подавали керівники комуністичного підпілля А. Клюшников і М. Шишман. Вони неодноразово зустрічалися з членами організації на конспіративній квартирі (тепер будинок 155 по вул. Леніна), де обговорювали питання боротьби селян проти румунських окупантів. Влітку 1924 року Г. Балабан організував підготовку до збройного повстання. Однак селяни запізнилися з виступом. У середині вересня 1924 року в Шикирли-Китай вступив великий загін румунських окупаційних військ. Сигуранці вдалося виявити багатьох членів селянської революційної організації. Одинадцять її учасників разом з Г. Балабаном були заарештовані і засуджені на різні строки тюремного ув'язнення.
Проте революційна організація села і в глибокому підпіллі продовжувала свою діяльність. Керівником її став І. Русев. Підпільники поширювали газети, листівки, розповідали про успіхи соціалістичного будівництва в СРСР.
28 червня 1940 року Радянська країна визволила трудящих Ізмаїльщини, і над селом замайорів червоний прапор. Було обрано сільську Раду, яка приступила до здійснення соціалістичних перетворень. В селі утворилися партійна і комсомольська організації. З ініціативи комуністів сільська Рада провела конфіскацію куркульських багатств, залучивши до цієї справи комсомольців і бідноту. У грудні 1940 року почала працювати МТС. Вживалися заходи для налагодження культурно-освітньої роботи. Відкрилися середня школа, клуб і бібліотека.
В січні 1941 року село стало районним центром, а 22 лютого на честь видатного російського полководця перейменоване на Суворове.
На зборах селян, що відбулися 17 січня 1941 року, 50 бідняцьких родин заснували колгосп ім. Суворова. Головою обрали активного борця проти румунських окупантів Г. С. Генчева. Навесні 1941 року в Суворовому організовано ще дві артілі — «Червоний прапор» та ім. Димитрова. Активними організаторами і активістами колгоспного будівництва стали С. М. Барков, Г. М. Пейчев, М. Е. Міндов.
Дивиться також інші населені пункти цього району:
Copyright © 2013 Інформаційно-пізнавальний сайт | Одеська область у складі УРСР | е-mail:06333@i.ua | На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том - Історія міст і сіл Української РСР. Одеська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1969. — 911 с.| Назви населених пунктів в текстових матеріалах та адміністративний устрій збережено за станом на 1968 рік