Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Мирну творчу працю радянських людей перервав віроломний напад на Країну Рад фашистської Німеччини. Населення Суворового готувалося до відсічі агресорам. Частина селян пішла на спорудження лінії оборони, бомбосховищ тощо. В селі створюється винищувальний батальйон, до якого першими записалися комсомольці І. Кінев, Л. Цимбалюк, Д. Смоков, В Маламен, М. Данченко та багато інших. 114 сімен евакуювались на схід.
28 липня в село вдерлися гітлерівські і румунські окупанти. Землі, конфісковані в 1940 році і передані бідноті, знову потрапили до рук куркулів.
Шлях, яким евакуювались колгоспники, перетяли фашистські війська. Румунські жандарми і розлючена куркульня хапали їх і кидали в підвали та поліцейські катівні. 21 день кати знущалися з Г. С. Генчева, а в ніч під новий рік голодного і роздягненого погнали в кишинівську тюрму. Проте в 1943 році він утік з неї і перейшов лінію фронту. Згодом працював на оборонних підприємствах, а в 1948 році повернувся до рідного села і очолив місцевий колгосп ім. Димитрова
Не зважаючи на фашистський терор, суворовці не змирилися з окупаційним режимом. Керував підпільною боротьбою І. І. Русев. За пропозицією одного з перших комсомольців Ізмаїльщини А. Цимбалюка комсомольці села зібрались 27 липня 1941 року в льоху Данченків, де домовилися про боротьбу з окупантами. Всі вирішили не чекати налагодження зв'язку з підпіллям в Ізмаїлі й Болграді, а розпочати самостійні дії. М. Данченко запропонував вивісити на дзвіниці червоний прапор. Молоді патріоти відразу ж приступили до написання листівок, які вранці 28 липня 1941 року були розклеєні в селі, а 1 серпня на дзвіниці замайорів червоний прапор. Комсомольці підпалили комору з хлібом, який румунське військове командування збиралося відправити до Німеччини. Наприкінці серпня 1941 року поліцаї заарештували всю комсомольську групу і старого С. Данченка — всього 17 чоловік. З вересня 1941 року за 5 км від села, в неглибокій балці, І. Кінев, М. Смоков, В. Маламен, Д. Данченко, І. Драганов, А. Цимбалюк і С. Данченко були страчені, а 10 чоловік відправлені в концтабір.
23 серпня 1944 року війська 3-го Українського фронту визволили село від загарбників. Відразу ж відновили свою роботу органи Радянської влади. В 1944 році утворилися первинні партійні організації при райкомі партії, райвиконкомі, в МТС та різних установах.
Були засновані комсомольські організації в Суворовській МТС, середній школі та колгоспі ім. Суворова, відродженому в 1944 році.
Партійні організації, яким довомагали комсомольці, закликали трудящих негайно приступати до відбудови народного господарства (адже фашисти знищили громадськи будівлі, клуб забрали худобу тощо). Це було можливе тільки при умові усуспільнення знарядь виробництва і землі. І селяни це розуміли. Так, І. Боков, звертаючись до своїх земляків, говорив, що «шлях колективного сільського господарства – єдино правильний шлях, ідучи яким, ми досягнемо заможного життя».
Колективізація в Сувороиому проходила в умовах запеклого опору куркулів. Незважаючи на їх підривні акції, колективізацію в селі до 1949 року було повністю завершено. Значну допомогу колгоспам подала МТС в підготовці механізаторів.
Поступово в артілях підвищувалася врожайність пшениці, кукурудзи, чумизи, бавовни, розширювалися площі під посівами. Так, урожайність кукурудзи в 1950 році зросла до ЗО цнт з гектара.
Всі 4 артілі села Суворового в 1949 році брали участь у спорудженні шосейного шляху Суворове — Кілія, а в 1950 році — поливної системи на площі 225 гектарів.
У 1954 році колгосп ім. Суворова за підвищення врожайності зернових був премійованнй Міністерством сільського господарства СРСР вантажною автомашиною. В 1955 році артіль мала 870 голів великої рогатої худоби, 810 свиней, 2,3 тис. Овець, 300 коней. На 100 га сільгоспугідь вироблялось 93 цнт молока. 15 цнт м'яса. Артіль також мала 120 га виноградників. Від усіх
;
(function(d, t, p) {
var j = d.createElement(t); j.async = true; j.type = "text/javascript";
j.src = ("https:" == p ? "https:" : "http:") + "//openstat.net/cnt.js";
var s = d.getElementsByTagName(t)[0]; s.parentNode.insertBefore(j, s);
})(document, "script", document.location.protocol);
Суворове
Сторінка 4 з 6
Наближалась перша весна. Треба було орати, сіяти, закладати основу врожаю 1941 року. На допомогу колгоспникам прийшла Радянська держава, їм було виділено трактор, 2 культиватори, 2 комбайни, насіння, а також 30 тис. крб.. на будівництво школи на 1000 місць. Було реконструйовано лікарню з 25 на 100 ліжок, побудовано лазню. 28 липня в село вдерлися гітлерівські і румунські окупанти. Землі, конфісковані в 1940 році і передані бідноті, знову потрапили до рук куркулів.
Шлях, яким евакуювались колгоспники, перетяли фашистські війська. Румунські жандарми і розлючена куркульня хапали їх і кидали в підвали та поліцейські катівні. 21 день кати знущалися з Г. С. Генчева, а в ніч під новий рік голодного і роздягненого погнали в кишинівську тюрму. Проте в 1943 році він утік з неї і перейшов лінію фронту. Згодом працював на оборонних підприємствах, а в 1948 році повернувся до рідного села і очолив місцевий колгосп ім. Димитрова
Не зважаючи на фашистський терор, суворовці не змирилися з окупаційним режимом. Керував підпільною боротьбою І. І. Русев. За пропозицією одного з перших комсомольців Ізмаїльщини А. Цимбалюка комсомольці села зібрались 27 липня 1941 року в льоху Данченків, де домовилися про боротьбу з окупантами. Всі вирішили не чекати налагодження зв'язку з підпіллям в Ізмаїлі й Болграді, а розпочати самостійні дії. М. Данченко запропонував вивісити на дзвіниці червоний прапор. Молоді патріоти відразу ж приступили до написання листівок, які вранці 28 липня 1941 року були розклеєні в селі, а 1 серпня на дзвіниці замайорів червоний прапор. Комсомольці підпалили комору з хлібом, який румунське військове командування збиралося відправити до Німеччини. Наприкінці серпня 1941 року поліцаї заарештували всю комсомольську групу і старого С. Данченка — всього 17 чоловік. З вересня 1941 року за 5 км від села, в неглибокій балці, І. Кінев, М. Смоков, В. Маламен, Д. Данченко, І. Драганов, А. Цимбалюк і С. Данченко були страчені, а 10 чоловік відправлені в концтабір.
23 серпня 1944 року війська 3-го Українського фронту визволили село від загарбників. Відразу ж відновили свою роботу органи Радянської влади. В 1944 році утворилися первинні партійні організації при райкомі партії, райвиконкомі, в МТС та різних установах.
Були засновані комсомольські організації в Суворовській МТС, середній школі та колгоспі ім. Суворова, відродженому в 1944 році.
Партійні організації, яким довомагали комсомольці, закликали трудящих негайно приступати до відбудови народного господарства (адже фашисти знищили громадськи будівлі, клуб забрали худобу тощо). Це було можливе тільки при умові усуспільнення знарядь виробництва і землі. І селяни це розуміли. Так, І. Боков, звертаючись до своїх земляків, говорив, що «шлях колективного сільського господарства – єдино правильний шлях, ідучи яким, ми досягнемо заможного життя».
Колективізація в Сувороиому проходила в умовах запеклого опору куркулів. Незважаючи на їх підривні акції, колективізацію в селі до 1949 року було повністю завершено. Значну допомогу колгоспам подала МТС в підготовці механізаторів.
Поступово в артілях підвищувалася врожайність пшениці, кукурудзи, чумизи, бавовни, розширювалися площі під посівами. Так, урожайність кукурудзи в 1950 році зросла до ЗО цнт з гектара.
Всі 4 артілі села Суворового в 1949 році брали участь у спорудженні шосейного шляху Суворове — Кілія, а в 1950 році — поливної системи на площі 225 гектарів.
У 1954 році колгосп ім. Суворова за підвищення врожайності зернових був премійованнй Міністерством сільського господарства СРСР вантажною автомашиною. В 1955 році артіль мала 870 голів великої рогатої худоби, 810 свиней, 2,3 тис. Овець, 300 коней. На 100 га сільгоспугідь вироблялось 93 цнт молока. 15 цнт м'яса. Артіль також мала 120 га виноградників. Від усіх
Дивиться також інші населені пункти цього району:
Copyright © 2013 Інформаційно-пізнавальний сайт | Одеська область у складі УРСР | е-mail:06333@i.ua | На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том - Історія міст і сіл Української РСР. Одеська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1969. — 911 с.| Назви населених пунктів в текстових матеріалах та адміністративний устрій збережено за станом на 1968 рік