Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
політичним в'язням, ліквідації викупних платежів, зміни податкової системи тощо. Війська, викликані поміщиком Курисом, жорстоко розправились з страйкуючими.
Восени 1905 року боротьба за землю ще більше загострилась. 13 листопада 1905 року в селі відбувся мітинг, в якому взяло участь близько 400 чол. Місцевий житель І.Ф. Бондаренко, вчителі К.Т. Івасенко та І.Ф. Дончев закликали селян оголосити страйк, не працювати в поміщицькому маєтку, не сплачувати податків. Учасники мітингу ухвалили вимогу про розподіл поміщицької землі; вони створили бойовий пост з п'яти чоловік для нагляду за діями поліції і військ. Виступ селян було придушено за допомогою військової сили, багатьох учасників мітингу заарештовано або покарано.
Однак це не зупинило селян. 27 листопада відбувся знову багатолюдний мітинг, на якому вони прийняли одностайне рішення відібрати весною 1906 року поміщицьку землю і розподілити її між безземельними і малоземельними, а якщо поміщик викличе війська, вчинити їм збройний опір. Налякані розмахом селянського руху місцеві власті знову кинули сюди війська, які жорстоко розправились з «бунтівниками». Керівників селянських виступів було заарештовано: І.Ф. Бондаренка ув'язнено, К.Т. Івасенка та І.Ф. Дончева вислано в Архангельську губернію.
Незважаючи на репресії, весною і влітку 1906 року в селі відбулись нові аграрні заворушення. Як писала більшовицька газета «Вперед», селяни відмовилися найматися на роботу до поміщиків і не пускали в Курисове-Покровське батраків, яких поміщики наймали в інших місцевостях6. Не добившись поліпшення свого становища, 80 сімей переселились у східні райони країни, головним чином до Казахстану. Багато з них загинуло в дорозі, інші через рік-два повернулись назад без грошей і майна.
Під час першої світової війни майже третину чоловіків мобілізували на фронт. Через брак робочих рук господарства убожіли, посівні площі зменшувались. Поміщик і волосні власті намагалися приховати від селян справжнє становище на фронті і в країні. Від них утаювали солдатські листи, які в 1916 році і особливо на початку 1917 року мали, як правило, яскраво виявлений антивоєнний, революційний характер.
З великим запізненням, майже через два тижні дізнались селяни Курисового-Покровського про повалення самодержавства. Наприкінці квітня був створений волосний земельний комітет, до складу якого увійшли переважно куркулі. Вони всіляко намагалися затушувати гострі класові конфлікти, які виникали між селянами і поміщиком в питаннях оренди землі і орендної плати за неї.
Звістка про перемогу Великої Жовтневої соціалістичної революції в Петрограді, також ленінські декрети про мир і землю, які принесли в село солдати-фронтовики і агітатори селянської секції Одеської Ради робітничих депутатів, докорінно змінили обстановку в селі. До складу волосного земельного комітету була включена група революційно настроєних селян. Спираючись на ленінський декрет про землю, сільська біднота повела рішучу боротьбу за розподіл поміщицької землі. На початку грудня 1917 року жителі села розгромили поміщицький маєток і садиби великих орендарів. Селяни-фронтовики і сільська біднота взяли в свої руки волосний земельний комітет. Наприкінці січня 1918 року селяни створили свою збройну силу – бойову дружину.
Одеська повітова Рада селянських депутатів активно підтримала дії сільської бідноти. Для подання допомоги в проведенні в життя ленінського декрету про землю в Курисове-Покровське прибув комісар. За його ініціативою була створена комісія по обліку поміщицької землі та майна. Але здійснити ці заходи сільська біднота в цей час не змогла. Прихід у село австро-німецьких окупантів та гетьманців був порятунком для сільських багатіїв. При їх допомозі вони й розпочали боротьбу проти трудящих. Влітку 1918 року було розгромлено сільську бонову дружину, багатії спробували повернути землю та майно, відібрані селянами. Однак придушити боротьбу селян за свої права куркульсько-націоналістична контрреволюція була безсила.
Восени 1918 року село і волость стали одним з центрів повстанського руху на Одещині. В жовтні тут виникла Ізмаїло-Покровська революційна дружина. В
Петрівка
Сторінка 2 з 8
руху в Одеському повіті. В травні 1905 року в мастку Куриса відбувся страйк наймитів, який тривав місяць. Страйкарі вимагали безплатного харчування, збільшення денного заробітку. Па багатолюдному мітингу селяни вимагали землі, скликання Установчих зборів, свободи слова і мітингів, свободи Восени 1905 року боротьба за землю ще більше загострилась. 13 листопада 1905 року в селі відбувся мітинг, в якому взяло участь близько 400 чол. Місцевий житель І.Ф. Бондаренко, вчителі К.Т. Івасенко та І.Ф. Дончев закликали селян оголосити страйк, не працювати в поміщицькому маєтку, не сплачувати податків. Учасники мітингу ухвалили вимогу про розподіл поміщицької землі; вони створили бойовий пост з п'яти чоловік для нагляду за діями поліції і військ. Виступ селян було придушено за допомогою військової сили, багатьох учасників мітингу заарештовано або покарано.
Однак це не зупинило селян. 27 листопада відбувся знову багатолюдний мітинг, на якому вони прийняли одностайне рішення відібрати весною 1906 року поміщицьку землю і розподілити її між безземельними і малоземельними, а якщо поміщик викличе війська, вчинити їм збройний опір. Налякані розмахом селянського руху місцеві власті знову кинули сюди війська, які жорстоко розправились з «бунтівниками». Керівників селянських виступів було заарештовано: І.Ф. Бондаренка ув'язнено, К.Т. Івасенка та І.Ф. Дончева вислано в Архангельську губернію.
Незважаючи на репресії, весною і влітку 1906 року в селі відбулись нові аграрні заворушення. Як писала більшовицька газета «Вперед», селяни відмовилися найматися на роботу до поміщиків і не пускали в Курисове-Покровське батраків, яких поміщики наймали в інших місцевостях6. Не добившись поліпшення свого становища, 80 сімей переселились у східні райони країни, головним чином до Казахстану. Багато з них загинуло в дорозі, інші через рік-два повернулись назад без грошей і майна.
Під час першої світової війни майже третину чоловіків мобілізували на фронт. Через брак робочих рук господарства убожіли, посівні площі зменшувались. Поміщик і волосні власті намагалися приховати від селян справжнє становище на фронті і в країні. Від них утаювали солдатські листи, які в 1916 році і особливо на початку 1917 року мали, як правило, яскраво виявлений антивоєнний, революційний характер.
З великим запізненням, майже через два тижні дізнались селяни Курисового-Покровського про повалення самодержавства. Наприкінці квітня був створений волосний земельний комітет, до складу якого увійшли переважно куркулі. Вони всіляко намагалися затушувати гострі класові конфлікти, які виникали між селянами і поміщиком в питаннях оренди землі і орендної плати за неї.
Звістка про перемогу Великої Жовтневої соціалістичної революції в Петрограді, також ленінські декрети про мир і землю, які принесли в село солдати-фронтовики і агітатори селянської секції Одеської Ради робітничих депутатів, докорінно змінили обстановку в селі. До складу волосного земельного комітету була включена група революційно настроєних селян. Спираючись на ленінський декрет про землю, сільська біднота повела рішучу боротьбу за розподіл поміщицької землі. На початку грудня 1917 року жителі села розгромили поміщицький маєток і садиби великих орендарів. Селяни-фронтовики і сільська біднота взяли в свої руки волосний земельний комітет. Наприкінці січня 1918 року селяни створили свою збройну силу – бойову дружину.
Одеська повітова Рада селянських депутатів активно підтримала дії сільської бідноти. Для подання допомоги в проведенні в життя ленінського декрету про землю в Курисове-Покровське прибув комісар. За його ініціативою була створена комісія по обліку поміщицької землі та майна. Але здійснити ці заходи сільська біднота в цей час не змогла. Прихід у село австро-німецьких окупантів та гетьманців був порятунком для сільських багатіїв. При їх допомозі вони й розпочали боротьбу проти трудящих. Влітку 1918 року було розгромлено сільську бонову дружину, багатії спробували повернути землю та майно, відібрані селянами. Однак придушити боротьбу селян за свої права куркульсько-націоналістична контрреволюція була безсила.
Восени 1918 року село і волость стали одним з центрів повстанського руху на Одещині. В жовтні тут виникла Ізмаїло-Покровська революційна дружина. В
Дивиться також інші населені пункти цього району:
- Старі Шомполи
- Фонтанка
- Сербка
- Свердлове
- Першотравневе
- Ониськове
- Любопіль
- Кремидівка
- Красносілка
- Калинівка
- Дмитрівка
- Григорівка
- Визирка
- Сичавка